11.09.24
Справа №635/9861/24
Провадження № 1-в/635/646/24
11 вересня 2024 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області провадження за поданням виконуючого обов'язки начальника державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ Донецької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , засудженого 20 жовтня 2021 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі,
про звільнення від покарання на підставі ст.74 КК України,
До Харківського районного суду Харківської області надійшло вказане подання про звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ, яким вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.
Представник державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, від представника надійшла заява про розгляд подання за її відсутності.
Прокурор ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд подання відносно засудженого ОСОБА_7 про звільнення від покарання на підставі ст. 74 КК України за його відсутності, проти задоволення подання не заперечував.
Від засудженого ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд подання про звільнення від покарання на підставіст.74КК України за його відсутності.
Перевіривши доводи подання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів особової справи ОСОБА_4 вбачається, що державною установою «Темнівська виправна колонія (№100)» стосовно останнього виконуються вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року, що надає Харківському районному суду Харківської області право розглянути подане клопотання.
Судом встановлено, що вироком Ізюмського місьрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_4 засуджено до 4 років позбавлення волі за вчинення 05 травня 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення. При цьому ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні крадіжки майна вартістю 1750,00 грн. Вказаний вирок набрав законної сили.
Разом з тим, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1135 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення ОСОБА_4 діяння (у 2021 році), за яке він засуджений, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 2270 грн (1135х2=2270).
З вищевикладеного суд робить висновок про те, що діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року, наразі не може вважатись кримінальним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останній підлягає негайному звільненню від призначеного покарання.
З урахуванням того, що інших підстав утримання ОСОБА_4 у державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)», окрім вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року, немає, він підлягає негайному звільненню з вказаної установи виконання покарань.
Керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,
Подання виконуючого обов'язки начальника державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 про звільнення від покарання на підставі ст.74КК України задовольнити.
На підставі ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 жовтня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1