10 вересня 2024 р. № 400/920/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
простягнення податкового боргу у сумі 298 443,36 грн,
Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути податковий борг, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, уточненого розрахунку позовних вимог, в сумі 40026,15 грн.. на користь місцевого бюджету.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 40026,15 грн., а саме 16 642,43 грн з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами та 23 383,72 грн з земельного податку з фізичних осіб.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов до суду відзив, з позовними вимогами відповідач не погоджується, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
19.04.2024 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 258 114,53 грн.
29.04.2024 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та стягнення податкового боргу у сумі 89608,79 грн.
21.06.2024 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та стягнення податкового боргу у сумі 40026,15 грн.
04.09.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо уточненого розрахунку податкового боргу.
З врахуванням положень ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.
Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області та є платником податку.
За відповідачем рахується податковий борг в сумі 40026,15 грн., а саме 23383,72 грн. з земельного податку з фізичних осіб (18010700) та 16642,43 грн з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами.
Наявний борг виник на підставі:
Земельного податку з фізичних осіб:
- податкового повідомлення-рішення №7312986-5306-1407 від 30.06.2019 за податковий період 2019 року, сума боргу 19370,48 грн.
- податкового повідомлення-рішення №0021505306 від 16.09.2020 за податковий період 01.01.2017-01.03.2020 року, сплачено 0 грн, сума боргу 4013,24 грн.
Податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
- податкового повідомлення-рішення №0091678 від 19.08.2020 за податковий період 2019 року, сплачено 0 грн, сума боргу 440,67 грн.
- податкового повідомлення-рішення №0059526-2407-1407 від 07.04.2021 року за податковий період 2020 року, сплачено 0 грн, сума боргу 8672,47 грн.
- податкового повідомлення-рішення №0059527-2407-1407 від 07.04.2021 року за податковий період 2020 року, сплачено 0 грн, сума боргу 457,19 грн.
- податкового повідомлення-рішення №0071976-5306-1407 від 22.05.2020 року за податковий період 2019 року, сплачено 8359,14 грн, сума боргу 0 грн.
- податкового повідомлення-рішення №0573715-2407-1407 від 17.11.2021 року за податковий період 2020 року, сплачено 0 грн, сума боргу 7072,10 грн.
Стосовно відповідача була прийнята податкова вимога форми "Ф" №574-17 від 19.10.2015 року, проте вжиті позивачем заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості.
Стосовно ППР №0021505306 від 16.09.2020 року на суму 4013,24 грн. відповідач стверджує, що сума податкового зобов'язання була повністю сплачена 29.09.2021 року, що підтверджується квитанцією №0.0.2284277378.1 від 29.09.2021 року.
Стосовно ППР №0091678 від 19.08.2020 року сума боргу 440,67 грн. відповідач стверджує, що сума податкового зобов'язання була повністю сплачена 29.09.2021 року, що підтверджується квитанцією №0.0.2284274813.1 від 29.09.2021 року.
Стосовно ППР №0059526-2407-1407 від 07.04.2021 року сума боргу 8672,47 грн. відповідач стверджує, що сума податкового зобов'язання була частково сплачена 29.09.2021 року у розмірі 8359,14 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2284270397.1 від 29.09.2021 року. Залишок у розмірі 313,33 грн. сплачено 29.03.2024 р., квитанція №0.0.3556622909.1
Стосовно ППР №0059527-2407-1407 від 07.04.2021 року, сума боргу 457,19 грн. відповідач стверджує, що сума податкового зобов'язання була сплачена 29.03.2024 року відповідно до квитанції №0.0.3556627189.1.
Стосовно зазначеного суд зазначає, що відповідно до пункту 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Також приписами п.87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, тому, зараховуючи сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу, відповідач діяв у межах повноважень наданих його вказаними приписами податкового законодавства.
Крім того суд зазначає, що зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків має не право, а обов'язок контролюючий орган згідно до вимог вищенаведених проаналізованих приписів п.87.9 статті 87, п.131.2 статті 131 ПК України, які підлягають застосуванню у даних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово вирішував справи із застосуванням наведених норм права та у постановах зокрема, від 02 жовтня 2018 року (справа № 820/1824/17), від 23 травня 2019 року (справа № 806/2699/16), від 17 квітня 2020 року (справа № 806/124/17), від 13 лютого 2020 року (справа № 806/129/17), від 13 серпня 2021 року (справи № 806/46/17, № 806/126/17, № 806/43/17), від 10 березня 2023 року (справа № 520/7293/19), від 11 грудня 2018 року (справа № 804/2573/16), від 11 листопада 2019 року (справа № 2а-2235/12/0970) вказав, що пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено приписами наведеної норми.
Щодо ППР №7312986 від 30.06.2019 року, борг по якій складає 19370,48 грн.,(згідно уточнення від 04.09.2024 року, щодо наявності технічної помилки про часткову сплату) відповідач стверджує, що позивач втратив право стягнення суми податкового боргу, оскільки 1095-денний строк з дня виникнення податкового боргу сплив.
Відповідно до п.52-2 Перехідних положень ПК України передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Таким чином строки позивачем не пропущено, а тому відсутні підстави для визнання боргу безнадійним.
Щодо ППР №0573715-2407-1407 від 17.11.2021 року на суму 7072,10 грн., відповідач стверджує, що воно було направлено за адресою, за якою відповідач не проживає, суд зазначає наступне.
Відповідно до запису у паспорті відповідачки зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 , зокрема цю адресу відповідач зазначає у судовій справі як своєю адресою місця проживання, за вказаною адресою було направлено ППР №0573715-2407-1407 від 17.11.2021 року.
Крім того у справах №400/5446/20 та у справі №400/7131/21 відповідачка акцентувала увагу на тому, що податкові повідомлення-рішення, які були направлені їй за адресою АДРЕСА_3 , не були направлені за належною адресою місця її реєстрації, яка вказана у паспорті, а саме за адресою АДРЕСА_1 .
Доказів повідомлення платником податків контролюючого органу про зміну податкової адреси відповідачем не надано, матеріали справи таких відомостей та доказів не містять. Суд також зазначає, що контролюючий орган не зобов'язаний направляти податкові повідомлення-рішення/податкові вимоги по всім відомим місцям проживання платників податків, обов'язком контролюючого органу є повідомлення платників податків про прийняті рішення за їх податковою адресою.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Оскільки, податковою адресою відповідача є АДРЕСА_4 , тому суд дійшов висновку, що позивачем належним чином направлено ППР №0573715-2407-1407 від 17.11.2021 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В силу ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Податкового кодексу України).
Відповідно до п.14.1.137 ст.14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Згідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому сума грошового зобов'язання, зазначена в них, набула статусу податкового боргу.
У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовими положенням пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що з дня надіслання контролюючим органом відповідачу податкової вимоги минуло 30 календарних днів, тому можливо вживати заходи щодо погашення податкового боргу платника податків за рішенням суду.
Таким чином, беручи до уваги, часткове погашення податкового боргу, сума непогашеного податкового боргу у розмірі 40026,15 грн. підлягає стягненню, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 104-107,122-143,151-154,158,162,163,167,185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь відповідного місцевого бюджету (згідно бюджетної класифікації) податковий борг з земельного податку з фізичних осіб (18010700; у сумі 23383,72 грн.) та з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами (18010300; у сумі 7072,10 грн. та 9570,33 грн.) у розмірі 40026,15 грн (сорок тисяч двадцять шість гривень 15 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. С. Брагар