11 вересня 2024 року
м. Харків
Справа № 638/16982/24
Провадження № 1-кс/638/3045/24
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури в у сфері оборони східного гарнізону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221070001211 від 08 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-
10 вересня 2024 року прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури в у сфері оборони східного гарнізону ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221070001211 від 08 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 08 вересня 2024 року в період часу з 11 год. 18 хв. по 11 год. 32 хв. в ході огляду місця події на відкритій ділянці місцевості навпроти домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за добровільною згодою, у військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено 12 згортків з порошкоподібною речовиною, схожою на наркотичну у великих розмірах, яку ОСОБА_5 придбав для власних потреб, без мети збуту.
Відомості про дану подію внесені до ЄРДР за № 12024221070001211 від 08.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
В період часу з 11 год. 18 хв. по 11 год. 32 хв. 08.09.2024 в ході огляду місця події на відкритій ділянці місцевості навпроти домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на добровільній основі ОСОБА_5 виявлено та вилучено:
- дванадцять згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору синтетичного походження схожі на наркотичні засоби були поміщені до полімерного сейф пакета НПУ PSP 3148941, опечатані з підписами понятих та учасників та вилучені.
- наліпку накладної з ТТН, яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 3148942.
Вилучене в ході огляду місця події майно, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову від 08.09.2024 року.
Враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено, що вказані речі (предмети) мають доказове значення за даним кримінальним провадженням, визнані речовими доказами та зможуть сприяти розкриттю даного кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а також мають значення для встановлення істини під час досудового розслідування.
Крім того, на даних предметах могли зберегтися сліди вчинення кримінального правопорушення, вказані предмети повинні бути направлені до експертної установи для проведення відповідних експертиз, що має важливе значення для проведення досудового розслідування.
Виходячи з вищевикладеного, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході огляду місця події майно, а саме на:
- дванадцять згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору синтетичного походження схожі на наркотичні засоби, які були поміщені до полімерного сейф пакета PSP 3148941, опечатані з підписами понятих та учасників.
- наліпку накладної з ТТН, яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 3148942.
Повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направлені на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, а також проведення необхідних слідчих дій.
Прокурор у судове засідання не з'явилась, про день, місце та час проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просить суд, розглянути клопотання про арешт майна у її відсутності. Клопотання підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, про день, місце та час проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотань на адресу суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків:
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частина друга статті 131 КПК України).
Як визначено частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 98 КПК України).
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до статей 168, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (частина перша статті 167 КПК України), а й іншим особам.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або третіх осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Суд зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, суд також бере до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Судом встановлено, що слідчим відділення № 1 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024221070001211 від 08 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
08 вересня 2024 року, в ході огляду місця події, на відкритій ділянці місцевості навпроти домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за добровільною згодою, у військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 , було виявлено 12 згортків з порошкоподібною речовиною, схожою на наркотичну у великих розмірах, яку ОСОБА_5 придбав для власних потреб, без мети збуту, які вилучено та опечатано паперовою біркою з підписами понятих.
Вилучені предмети, відповідно до постанови т.в.о. слідчого відділення № 1 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , а саме: дванадцять згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору синтетичного походження схожі на наркотичні засоби, які були поміщені до полімерного сейф пакета PSP 3148941, опечатані з підписами понятих та учасників та наліпку накладної з ТТН, яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 3148942, визнано речовим доказом по кримінальному провадженню за № 12024221070001211 від 08.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України
Звертаючись з клопотанням прокурором просить накласти арешт на вилучене майно ході проведення огляду місця події в період часу з 11 год. 18 хв. по 11 год. 32 хв. 08.08.2024 року на відкритій ділянці місцевості навпроти домоволодіння яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: дванадцять згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору синтетичного походження схожі на наркотичні засоби були поміщені до полімерного сейф пакета НПУ PSP 3148941, опечатані з підписами понятих та учасників та наліпку накладної з ТТН яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 3148942.
Вилучення майна відбувалось в ході огляду тому, вилучені речі є тимчасово вилученим майном (частина сьома статті 237 КПК України).
Крім того, вилучені предмети мають доказове значення та самі по собі або у сукупності можуть бути використанні як докази у кримінальному провадженні.
Необхідність застосування арешту майна полягає у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження та з метою забезпечення збереження речових доказів.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не надає оцінку належності та допустимості доказів.
Прокурором доведено, що накладення арешту на майно необхідне з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, досягнення дієвості кримінального провадження, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні, та осіб, які причетні до вчинення правопорушення.
Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна у даному кримінальному провадженні, а також наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зважаючи на можливість використання його як доказів у даному кримінальному провадженні та як об'єктів кримінально протиправних дій, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, а також, що слідчим наведено обставини, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, разом із цим, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для арешту майна шляхом позбавлення володільця (власника) права на відчуження майна, залишивши його на відповідальне зберігання та у користуванні законного власника, повернувши останньому під розписку.
Відповідно до положень частини першої - другої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 131, 132, 170, 171, 369, 371, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури в у сфері оборони східного гарнізону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221070001211 від 08 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно ході проведення огляду місця події в період часу з 11 год. 18 хв. по 11 год. 32 хв. 08 серпня 2024 року на відкритій ділянці місцевості навпроти домоволодіння яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: дванадцять згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору синтетичного походження схожі на наркотичні засоби, які були поміщені до полімерного сейф пакета НПУ PSP 3148941, опечатані з підписами понятих та учасників та вилучені та на наліпку накладної з ТТН, яка поміщена до сейф пакету НПУ PSP 3148942.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 11 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1