Справа № 569/14368/24
1-кс/569/6158/24
11 вересня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 про зміну міри запобіжного заходу ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До слідчого судді Рівненського міського суду із вказаним клопотанням звернулася захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , у якому просить змінити міру запобіжного заходу підозрюваному з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний із позбавлення волі.
Своє клопотання мотивує тим, що у провадженні СУ ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12020180000000135 від 07.06.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що В серпні 2024 року старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СГ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України без визначення розміру застави.
05 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду клопотання було задоволено. Вирішено застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 60 днів без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою рахувати з 03 год. 05 хв. 03 серпня 2024 року.
Підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , також міцні соціальні зв'язки та постійне місце роботи. За даною адресою останній проживає разом із дружиною та сім'єю дочки, яка є власницею житлового будинку і надала згоду на подальше проживання ОСОБА_5 у житловому будинку. По місцю проживання ОСОБА_5 характеризується виключно з позитивної сторони, що підтверджується характеристиками від сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Підозрюваний ОСОБА_5 є колишнім військовослужбовцем, який під час служби отримав ряд захворювань на підставі яких можливо визначити групу інвалідності та відсотки втрати працездатності. Тому ОСОБА_5 потребує постійного лікування, а умови тримання в слідчому ізоляторі не є сприятливими для хворих даної категорії, так як хворі потребують постійної кваліфікованої терапії.
Також потерпіла ОСОБА_10 написала заяву, в якій зазначила, що шкода завдана їй у зв'язку із смертю її брата ОСОБА_11 під час ДТП, яке відбулось 02 серпня 2024 року, відшкодована їй родичами підозрюваного ОСОБА_5 , тому будь-яких претензій матеріального чи морального характеру вона до ОСОБА_5 не має та не матиме в майбутньому. Потерпіла не бажає, щоб ОСОБА_5 в подальшому було призначено суворе покарання пов'язане з реальним позбавленням волі чи з позбавленням його права керувати транспортними засобами. Тому потерпіла не заперечує щоб ОСОБА_5 було замінено запобіжний захід на більш м'який.
Підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому, в повній мірі усвідомлює тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, тому будь-якої необхідності переховуватись від органів досудового розслідування та суду у підозрюваного немає.
Після 05 серпня 2024 року органом досудового розслідування було допитано всіх можливих свідків у справі та потерпілу, проведено з ними всі необхідні слідчі дії. Тому у підозрюваного ОСОБА_5 немає необхідності, враховуючи також повне визнання вини, погрожувати свідкам та потерпілий, і спонукати їх до зміни або відмови від своїх показань. А тому, вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому він має бути змінений на більш м'який з наступних підстав.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні повністю підтримали клопотання та просили задоволити з підстав викладених у ньому, а також врахувати те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання захисника підозрюваного, однак просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, а не на домашній арешт в нічний час.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12024180000000574 від 02.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Потерпіла ОСОБА_10 написала заяву, в якій зазначила, що шкода завдана їй у зв'язку із смертю її брата ОСОБА_11 під час ДТП, яке відбулось 02 серпня 2024 року, відшкодована їй родичами підозрюваного ОСОБА_5 , тому будь-яких претензій матеріального чи морального характеру вона до ОСОБА_5 не має та не матиме в майбутньому. Потерпіла не бажає, щоб ОСОБА_5 в подальшому було призначено суворе покарання пов'язане з реальним позбавленням волі чи з позбавленням його права керувати транспортними засобами. Тому потерпіла не заперечує щоб ОСОБА_5 було замінено запобіжний захід на більш м'який.
Після 05 серпня 2024 року органом досудового розслідування було допитано всіх можливих свідків у справі та потерпілу, проведено з ними всі необхідні слідчі дії. Тому у підозрюваного ОСОБА_5 немає необхідності, враховуючи також повне визнання вини, погрожувати свідкам та потерпілий, і спонукати їх до зміни або відмови від своїх показань.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9).
Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/17 у справі № 1-28/2017 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, що встановлені законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Згідно із частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
З огляду на викладене та положення частини другої статті 29 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Таким чином, метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов'язковим.
Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до пунктів 12, 13 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, надані суддям, регулюються не тільки внутрішнім правом - національним волевиявленням, а й принципами міжнародного права та правосуддя, як це прийнято в сучасних демократичних суспільствах. Метою довірення таких повноважень суддям є надання їм можливості здійснювати правосуддя, застосовуючи закон та гарантуючи те, що кожна людина має права та/або власність, які правомірно належать їй та яких вона була або могла бути несправедливо позбавлена.
Європейський суд з прав людини неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою. Зазначена позиція висловлена також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
Вища Рада правосуддя та Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказували, що тримання під вартою є найсуворішим видом запобіжного заходу у кримінальному провадженні, отже, зокрема, слідчому судді під час вирішення питання про його застосування під час досудового розслідування слід враховувати, що настільки серйозне обмеження прав і свобод підозрюваного у даному конкретному випадку має відповідати характеру певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя щоразу зобов'язаний належно здійснювати вказані повноваження, у тому числі вирішуючи питання про обрання, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань.
Відповідно до вимог статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Таким чином, адвокат звернувся до суду у відповідності до вимог ст. 201 КПК України.
Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Основними аргументами тримання під вартою з ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 05.08.2024 слідує, що підозрюваний буде незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею враховано доводи захисника про те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , також міцні соціальні зв'язки та постійне місце роботи. За даною адресою останній проживає разом із дружиною та сім'єю дочки. Окрім того, повністю відшкодував завдану шкоду потерпілій, яка жодних претензій щодо нього не мають.
Як пояснили в судовому засіданні слідчий та прокурор, на даний момент по кримінальному провадженню допитані потерпілі та свідки і тільки проводяться ряд відповідних експертиз, строк проведення яких невизначений.
Жодних доказів того, що підозрюваний або інші особи незаконно впливали на потерпілих та свідків в органу досудового розслідування немає. Що стосується переховування від органу досудового розслідування та суду, то як встановлено в ході судового розгляду, підозрюваний має постійне місце проживання, де проживає з дружиною та сім'єю дочки.
Також суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до необережених злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
З огляду на норми кримінального процесуального законодавства вбачається, що застосування до особи тримання під вартою вимагає від слідчого судді особливо ретельної оцінки обставин вжиття такого запобіжного заходу, з викладенням ґрунтовних пояснень щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він ухвалив саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
У свою чергу, незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного у кримінальному провадженні, можливо розцінювати як порушення прав людини і основоположних свобод.
Так, згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). При цьому такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами (пункт 60 рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).
Крім того, суд враховує заяву потерпілої подану до суду, яка просить змінити підозрюваному запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі.
Слідчий суддя приходить до переконання, що одне тільки твердження органу досудового розслідування про тяжкість правопорушення не може слугувати перебуванням підозрюваного під вартою у відповідності до норм КПК та рішень ЄСПЛ.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв, з покладенням відповідних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, виходячи з того, що слідчим та прокурором не наведено даних, які б давали достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178,181,183,193-194, 201,205, 309, 395,376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовільнити.
Змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому в АДРЕСА_2 з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв в межах строку досудового розслідування.
Звільнити ОСОБА_5 із залу суду негайно.
Заборонити ОСОБА_5 покидати житло за адресою: АДРЕСА_2 в певний період доби, а саме з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до СУ ГУНП в Рівненській області, для відома в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обовязки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали та термін дії покладених обов'язків в межах строку досудового розслідування.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний ОСОБА_5 негайно доставляється до місця проживання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1