пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
про залишення скарги без розгляду
11 вересня 2024 року Справа № 903/62/23
Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А. М., розглянувши матеріали по скарзі Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз»
на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича
по справі №903/62/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз», м. Луцьк
про стягнення 76 775 555 грн. 33 коп.
встановив: 08.09.2024 на адресу суду надійшла скарга Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича, згідно якої просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанов від 25.07.2024 про відкриття виконавчого провадження №75632156 щодо виконання наказу суду №903/62/23-1 від 25.04.2024, про арешт коштів боржника; визнати вказані постанови протиправними та скасувати їх.
Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Разом з тим, стаття 74 ЗУ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, які знаходяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №920/149/18 (провадження № 12-297гс18), від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19).
Згідно з пунктом "а" ч.1 ст.341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19), що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.
Згідно з ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Отже, встановлений приписами ст. 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 119 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
За змістом статті 74 ГПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13.
Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.
Вирішуючи питання щодо дотримання скаржником процесуального строку, передбаченого законом для оскарження дій або бездіяльності виконавця, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2022 № 925/308/13-г., зокрема, про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні, незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Отже, за результатом порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження №75632156, арешт коштів боржника винесені приватним виконавцем 25.07.2024.
В той же час, в межах даної справи ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.08.2024 прийнято до розгляду скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз» від 05.08.2024 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича в межах виконавчого провадження №75632156.
Таким чином, АТ «ОГС «Волиньгаз» 05.08.2024 було обізнане з винесенням приватним виконавцем Хорішком О.О. постанов від 25.07.2024.
Клопотання про поновлення строку для подання скарги відсутнє.
За приписами ч.2 ст.118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє скаржника, з урахуванням частини другої статті 341 ГПК України, права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.
Враховуючи вищевикладене, пропуск скаржником десятиденного строку звернення до суду з скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця, відсутність клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку про залишення скарги без розгляду.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 339 ГПК України, господарський суд-
ухвалив:
Скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» від 08.09.2024 на дії приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича залишити без розгляду.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 11.09.2024.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук