вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" вересня 2024 р. Справа№ 910/18402/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Іоннікової І.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 (повний текст рішення складено 23.02.2024)
у справі №910/18402/23 (суддя В.І. Мельник)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення 66 880,20 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі, відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 66 880,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №28-0102-22-00172 від 03.06.2022 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди 02.09.2022 виплачено страхове відшкодування у розмірі 66 880,20 грн власнику транспортного засобу «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Цивільно-правова відповідальність власника об'єкту підвищеної небезпеки - транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_4 , водієм якого ( ОСОБА_1 ) через неуважність скоєно дорожньо-транспортну пригоду 02.09.2022, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Інтер-Поліс» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №210415584, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у сумі 66 880,20 грн покладається на відповідача.
Також до стягнення з відповідача на користь позивача у позові заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» страхове відшкодування у розмірі 66 880,20 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми страхового відшкодування перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» як до особи, відповідальної за заподіяну водієм транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_4 внаслідок ДТП шкоди, в межах ліміту відповідальності, який визначений Полісом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 12.03.2024 (про що свідчить поштовий штемпель на конверті Укрпошти) засобами поштового зв'язку Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, невірно застосовано положення статті 1188 Цивільного кодексу України.
Відповідач стверджує, що у нього, з огляду на положення п. 32.1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування, оскільки страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Скаржник наголошує, що у відповідності до статті 1188 Цивільного кодексу України при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, потрібно визначити вину володільця джерела підвищеної небезпеки. Однак, згідно постанови Печерського районного суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п, при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 (пасажира транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 ) його було визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, водночас, інших винуватців не встановлено.
З огляду на вказане у страховика (відповідача) відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
16.05.2024 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що водій транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 порушив пункти 1.5., пп. д) пункту 2.3., пункти 15.7., 15.12. Правил дорожнього руху України та своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не вжив заходів забезпечення безпеки дорожнього руху, створив умови для самовільного руху автомобіля, який здійснив зіткнення із застрахованим позивачем транспортним засобом «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
Що стосується твердження відповідача стосовно того, що поліцією не було встановлено винуватця ДТП, то позивач зазначив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземних транспортних засобів» обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Враховуючи той факт, що дорожньо-транспортна пригода відбулась, що сторонами не оспорюється та не заперечується; відбулась вона за участі забезпеченого у відповідача транспортного засобу; в діях водія транспортного засобу «MG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 відсутні порушення правил дорожнього руху, оскільки, як вбачається з постанови Печерського районного суду м. Києва, він їхав у своїй полосі руху транспортних засобів і наїзд, їдучи з гори, на нього здійснив саме транспортний засіб «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , водієм якого був ОСОБА_1 у зв?язку з невиконанням останнім вищезазначених правил дорожнього руху, саме відповідач як страховик згідно полісу ЕР №210415584 має відшкодувати позивачу здійснені потерпілій особі виплати в порядку суброгації.
Позивач наголосив на тому, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18402/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
11.04.2024 матеріали справи №910/18402/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23 залишено без руху, роз'яснено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтер-Поліс», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група».
25.04.2024 (про що свідчить штемпель Укрпошти на конверті) засобами поштового зв'язку представник Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» Гусєв П.В. на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2024 подав клопотання про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати судового збору (платіжна інструкція №2534 від 23.04.2024 на суму 4 026,00 грн) та докази направлення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» - листом з описом вкладення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23, у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 66 880,20 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 06.05.2024 до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
03.06.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0102-22-00172, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 21 Договору строк його дії встановлено з 03.06.2022 (00:00) по 02.06.2025 (24:00).
02.09.2022 о 18 год. 30 хв. в місті Києві на вул. Володимирський узвіз, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_4 , та транспортного засобу «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 .
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №364949, ОСОБА_2 02.09.2022 о 18-30 год. в м. Києві на вул. Володимирський узвіз, 2, перебуваючи в якості пасажира в транспортному засобі Хюндай, державний номерний знак № НОМЕР_3 , своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не вжив заходів забезпечення безпеки дорожнього руху, створив умови для самовільного руху автомобіля, який здійснив зіткнення з транспортним засобом «MG 5», державний номерний знак № НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3 ), 1.5, 5.2б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, у постанові викладено зміст пояснень учасників ДТП (водія транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , пасажира транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_3 ).
Так, згідно пояснень ОСОБА_2 , долучених до протоколу, 02.09.2022 о 18-20 год. він рухався на автомобілі «Таксі» в якості пасажира, запитавши у водія дозволу відкрити вікно, отримав від останнього відмову, та водій «Таксі» почав змушувати ОСОБА_2 вийти з автомобіля. ОСОБА_2 відповів водію, що він нещодавно замовив автомобіль «Таксі» та не повинен його покидати. Через деякий час водій «Таксі» здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, як вважає, ОСОБА_2 , ДТП відбулось саме через неуважність водія «Таксі».
Згідно пояснень водія автомобіля Хюндай, державний номерний знак № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , долучених до протоколу, 02.09.2022 о 18-20 год. він, керуючи автомобілем «Hyundai», державний номерний знак № НОМЕР_3 , в м. Києві на вул. Володимирський узвіз, 2 прийняв замовлення та при його виконанні пасажири почали душити ОСОБА_1 за шию. Вказана ситуація змусила водія зупинитись на узбіччі, поставивши транспортний засіб на ручне гальмо. У подальшому пасажир ОСОБА_2 зірвав ручне гальмо, машина покотилась, внаслідок чого трапилась ДТП.
Водій ОСОБА_3 пояснив, що 02.09.2022 о 18-33 год. він рухався на своєму автомобілі «MG 5», державний номерний знак № НОМЕР_1 по вул. Володимирському узвозі, біля Національної філармонії України, у крайній правій полосі. Він не бачив, як з пагорбу на нього рухається автомобіль Хюндай, державний номерний знак № НОМЕР_3 , а вже відчув удар. Водій автомобіля Хюндай викликав поліцію. Він побачив, як водій цього автомобіля та його пасажир сварились, оскільки хлопець вимагав повернути йому речі, які водій заблокував у багажнику автомобіля. Він не розумів суті їх суперечки, але хлопець вів себе дуже агресивно, кричав на водія, намагався відчинити двері автомобіля. Коли приїхали поліцейські, він почув, що водій автомобіля Хюндай розповідав їм, що він їхав з двома хлопцями та у нього з ними виник конфлікт, водій зупинив автомобіль і пішов доставати речі хлопців з багажнику та в цей момент один з хлопців зняв ручне гальмо в автомобілі Хюндай та втік, а інший хлопець залишився, оскільки його речі залишились у багажнику автомобіля.
У постанові Печерського районного суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п судом зазначено, що у якості доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124 КУпАП співробітниками поліції надано: протокол серії ААД №364949 від 02.09.2022; схему місця ДТП від 02.09.2022, письмові пояснення вищеперелічених осіб.
Водночас, приймаючи постанову від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, Печерський районний суд міста Києва зазначив, що надані докази не свідчать про те, що саме ОСОБА_2 зняв ручне гальмо в автомобілі Хюндай, державний номерний знак № НОМЕР_3 , внаслідок чого останній здійснив неконтрольований рух проїзною частиною, що в подальшому призвело до зіткнення з автомобілем «MG 5», державний номерний знак № НОМЕР_1 . При цьому, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 при виконанні ним замовлення в автомобілі перебували пасажири, а згідно пояснень ОСОБА_3 після зіткнення транспортних засобів водій автомобіля Хюндай сварився с хлопцем, речі якого залишились у багажнику автомобіля ОСОБА_1 , а інший хлопець, який зняв ручне гальмо в автомобілі Хюндай, втік. Таким чином, ідентифікувати хто саме з пасажирів зняв ручне гальмо в автомобілі Хюндай та чи був це саме ОСОБА_2 , як поліцейські патрульної поліції встановлювали особу при складанні протоколу про адміністративне правопорушенні, не є можливим.
Позивач у позові зазначає, що враховуючи встановлені у межах справи №757/25334/22-п обставини, ДТП, що сталася 02.09.2022 з переліченими транспортними засобами, сталась саме через неуважність водія ОСОБА_1 , яким були допущені порушення Правил дорожнього руху України, а саме п. 1.5., пп. д) п.2.3., п. 15.7, п. 15.12. ПДР України.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
02.09.2022 страхувальник повідомив ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» про факт настання страхової події, відповідна заява наявна в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 32.1. Договору здійснення виплати страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається сторонами.
Згідно рахунку філії «Віннер МКН» ТОВ «Віннер Автомотів» №1087049 від 07.09.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MG 5», державний номерний знак № НОМЕР_1 , складає 66 880,20 грн.
14.09.2022 позивачем на підставі виставленого рахунку ТОВ «Віннер Автомотів» №1087049 від 07.09.2022 було складено страховий акт №STOKA-1000000784 від 14.09.2022 та здійснено розрахунок суми страхового відшкодування.
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем на підставі вищевказаних документів здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 66 880,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №38232 від 14.09.2022.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» (відповідач) згідно полісу ЕР№210415584.
Полісом ЕР№210415584 передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
За змістом пункту 32.20. Договору до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим Договором, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
19.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою №11/21332 від 19.09.2022 на виплату страхового відшкодування у сумі 66 880,20 грн, яка була отримана відповідачем 27.09.2022.
Вимога позивача відповідачем задоволена не була, відповіді на неї матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач, який згідно умов Договору здійснив страхове відшкодування потерпілій особі, зазначає, що отримав право вимоги до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність та вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у сумі 66 880,20 грн покладається на відповідача.
Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому наголошував на тому, що у нього, з огляду на положення п. 32.1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування, оскільки страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Винуватця ДТП не встановлено, тому у страховика (відповідача) відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування.
Аналогічні доводи покладені відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі, ОСЦПВВНТЗ), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок в частині встановлення чи є здійснення виплати за договором добровільного майнового страхування виникненням нового зобов'язання або ж за наслідками такої виплати лише відбувається заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні із набуттям останнім всіх прав і обов'язків попереднього кредитора викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, який в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України суди враховують при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що у результаті ДТП, яка сталася 02.09.2022 о 18 год. 30 хв. в місті Києві на вул. Володимирський узвіз, 2, за участю транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , відбулося пошкодження транспортного засобу «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 .
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац другий частина 1 статті 1192 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, керуючись умовами договору добровільного страхування та враховуючи визначену згідно рахунку на оплату філії «Віннер МКН» ТОВ «Віннер Автомотів» №1087049 від 07.09.2022 вартість ремонту автомобіля «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , здійснив згідно платіжного доручення №38232 від 14.09.2022 виплату страхового відшкодування згідно умов Договору добровільного страхування на загальну суму 66 880,20 грн.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, згідно норм статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 32.7. статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
На момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.09.2022 о 18 год. 30 хв. в місті Києві на вул. Володимирський узвіз, 2, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , який здійснив зіткнення із застрахованим позивачем транспортним засобом, була застрахована у ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» (відповідача) згідно полісу ЕР№210415584.
Полісом ЕР№210415584 передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
Отже відповідач є особою, на яку полісом ЕР№210415584 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , на час ДТП.
Відповідач зазначає, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. За доводами скаржника при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, потрібно визначити вину володільця джерела підвищеної небезпеки. Однак, згідно постанови Печерського районного суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п, при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 (пасажира транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 ) його було визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, водночас, інших винуватців не встановлено.
Щодо винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, то колегія суддів враховує, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 (пасажира транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 ) за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Водночас, згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджені Правила дорожнього руху України, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.5. Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно з підпунктом «д» пункту 2.3. Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
У відповідності до пункту 15.7. Правил дорожнього руху України на спусках і підйомах, де спосіб поставлення не регламентується засобами регулювання руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом до краю проїзної частини так, щоб не створювати перешкод іншим учасникам дорожнього руху і виключити можливість для самовільного руху цих засобів. На таких ділянках допускається ставити транспортний засіб уздовж краю проїзної частини, повернувши керовані колеса таким чином, щоб виключалась можливість самовільного руху транспортного засобу.
Водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним (пункт 15.12. Правил дорожнього руху України).
Таким чином, водій джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен дотримуватись вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України.
При відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки згідно статті 1188 Цивільного кодексу України), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі №184/1461/20-ц (провадження №61-14226св21).
Водночас, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України) відповідальність відповідача у правовідносинах з відшкодування шкоди, спричиненої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається: якщо буде доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки згідно статті 1188 Цивільного кодексу України) обов'язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Тоді як обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
З урахуванням наведеного судова колегія зазначає, що на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого ЦК України (стаття 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв'язку між ними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №742/1378/18, від 20.05.2021 у справі №501/2015/16-ц тощо.
Враховуючи той факт, що дорожньо-транспортна пригода відбулась за участі забезпеченого у відповідача джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , а у діях водія транспортного засобу «МG 5», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , як вбачається із постанови Печерського районного суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №757/25334/22-п, відсутні порушення правил дорожнього руху, оскільки, він рухався на своєму автомобілі у крайній правій полосі, а автомобіль «Hyundai», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , здійснив зіткнення з ним, рухаючись з гори, й відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, саме відповідач у порядку суброгації та згідно положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодувати позивачу розмір виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 66 880,20 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та зазначених висновків суду не спростовують.
За вказаних обставин, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації у сумі 66 880,20 грн,
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/18402/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс».
Матеріали справи №910/18402/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.А. Іоннікова