вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" серпня 2024 р. Справа№ 910/2548/15-г (910/1497/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Кропивної Л.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
від позивача: ліквідатор Вербицький О.В. особисто (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Касьян М.С. згідно ордера (в режимі відеоконференції)
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року
у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка"
в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія
Вікторовича
до ОСОБА_1
за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Диверс"
про відшкодування майнової шкоди в розмірі 3 662 563,00 грн.
в межах справи №910/2548/15-г
за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
до Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) позов задоволено, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" матеріальну шкоду в розмірі 3 662 563,00 грн., а також 54 938,45 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
Не погоджуючись із зазначеним рішення місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у даній справі та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 26.12.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2548/15-г(910/1497/23).
11.01.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/2548/15-г(910/1497/23)/203/24 від 04.04.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 21.02.2024 року колегією суддів у складі головуючого судді Полякова Б.М., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК, оскільки апелянт у встановлений судом строк не усунув недоліки поданої ним апеляційної скарги та не надав докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2024 року ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №910/2548/15-г (910/1497/23) скасовано, справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Приймаючи дану постанову та направляючи справу до суду апеляційної інстанції на етап вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, суд касаційної інстанції вказав про передчасність висновку апеляційного господарського суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 через не усунення її недоліків у встановлений судом строк, не розглянувши, при цьому, клопотання про розстрочення сплати судового збору та не надавши належної оцінки наданим доказам на його обґрунтування.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 21.05.2024 вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) залишено без руху у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених ст.256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з доказами на їх підтвердження.
28.05.2024 року, тобто у встановлений судом строк, на виконання ухвали від 21.05.2024 року скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для такого поновлення.
Ухвалою суду 03.06.2024 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, розстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г (910/1497/23) на строк, не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г (910/1497/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано у скаржника для долучення до матеріалів справи оригінал апеляційної скарги з доданими до неї додатками та призначено справу до розгляду на 20.06.2024 за участю повноважних представників сторін.
У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ПАТ "Трест"Кривбасшахтопроходка" арбітражний керуючий Вербицький О.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
06.06.2024 через систему "Електронний суд від представника скаржника адвоката Касьяна М.С. надійшла заява про проведення судового засідання 20.06.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
08.06.2024 через систему "Електронний суд від ліквідатора ПАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшла заява про проведення судового засідання 20.06.2024 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року заяву ліквідатора ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" арбітражного керуючого Вербицького О.В. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено; призначено проведення судових засідань в режимі відеоконференції; у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Касьяна М.С. про участь у судовому засіданні 20.06.2024 у даній справі в режимі відеоконференції відмовлено.
12.06.2024 через систему "Електронний суд" від представника скаржника адвоката Касьяна М.С. надійшла заява про проведення судового засідання 20.06.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Також 12.06.2024 року через систему "Електронний суд від директора ТОВ "Терра-Інкогніто" Бориса С.П. надійшла заява про проведення судового засідання 20.06.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
13.06.2024 року через відділ документального забезпечення суду засобами поштового зв'язку на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2024 року від скаржника надійшли документи по справі.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Касьяна М.С. про участь у судовому засіданні 20.06.2024 року в режимі відеоконференції задоволено та призначено проведення судового засідання 20.06.2024 року в режимі відеоконференції; у задоволенні заяви директора ТОВ "Терра-Інкогніто" Бориса С.П. про участь у судових засіданнях у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду 20.06.2024 року відкладено розгляд справи на 11.07.2024 в режимі відеоконференції на підставі положень ст. 216 ГПК України; залучено ПП "Диверс" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; зобов'язано ліквідатора ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" арбітражного керуючого Вербицького О.В. надати суду докази направлення на адресу ПП "Диверс" копії позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу; зобов'язано ОСОБА_1 надати суду докази направлення на адресу ПП "Диверс" копію оскаржуваного рішення та апеляційної скарги на нього; зобов'язано ПП "Диверс" надати суду для долучення до матеріалів справи копію Статуту ПП "Диверс" в редакції, чинній на дату укладення договору про надання послуг охорони об'єкта від 25.11.2014; зобов'язано ліквідатора ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" арбітражного керуючого Вербицького О.В. надати суду для долучення до матеріалів справи копію договору про надання послуг охорони об'єкта, укладеного 25.11.2014 між відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області та ПП "Диверс", копію акта від 28.01.2015 приймання-передачі описаного та арештованого майна та копію акта державного виконавця Носача П.Г. від 20.03.2015 про відсутність (зникнення) майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка".
24.06.2024 через систему "Електронний суд від представника скаржника адвоката Касьяна М.С. надійшла заява про проведення судового засідання 11.07.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
27.06.2024 року до суду надійшла заява АТ "Укртрансгаз" про вступ у справі як третьої особи.
Ухвалою суду від 02.07.2024 у задоволенні заяви представника скаржника адвоката Касьяна М.С про участь у судовому засіданні 11.07.2024 року у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) в режимі відеоконференції відмовлено.
04.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника скаржника адвоката Касьяна М.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання 11.07.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 04.07.2024 року вказане клопотання задоволено.
До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2024 року.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 року для розгляду справи №910/2548/15-г(910/1497/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду 11.07.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/2548/15-г(910/1497/23) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023, зобов'язано ОСОБА_1 виконати вимоги ухвали суду від 20.06.2024 шляхом надання суду доказів направлення на адресу ПП "Диверс" копію оскаржуваного рішення та апеляційної скарги на нього, зобов'язано ПП "Диверс" виконати вимоги ухвали суду від 20.06.2024 шляхом надання суду для долучення до матеріалів справи копії Статуту ПП "Диверс" в редакції, чинній на дату укладення договору про надання послуг охорони об'єкта від 25.11.2014 року, призначено справу до розгляду на 29.08.2024 року в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
17.07.2024 через систему "Електронний суд від представника скаржника адвоката Касьяна М.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання 29.08.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року та 26.08.2024 року перебував у відпустці.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Касьяна М.С. та призначено проведення судового засідання 29.08.2024 року в режимі відеоконференції.
В судове засідання 29.08.2024 року з'явились ліквідатор позивача та представник відповідача (в режимі відеоконференції).
Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Вимоги ухвал суду від 20.06.2024 та від 11.07.2024 щодо надання витребуваних документів третя особа не виконала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляла.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши в судовому засіданні заяву АТ "Укртрансгаз" про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, з наведених у ньому мотивів та заслухавши позиції присутніх представників сторін, колегією суддів відмовлено у її задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у даній справі та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ліквідатор позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
29.08.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції від 18.09.2023 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 21.09.2015 року, перебуває справа №910/2548/15-г про банкрутство ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", провадження в якій порушено за заявою ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
У січні 2023 року боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького О.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 3 662 563,00 грн.
За твердженням позивача, в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Вербицьким О.В. на підставі вироку Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 04.10.2017 року у справі №214/6280/16-к встановлено, що ОСОБА_1 засуджено за ст. 388 КК України, оскільки останній не забезпечив зберігання майна банкрута, яке було описано та надано на зберігання останньому.
Згідно вказаного вироку, відповідач, перебуваючи на посаді директора ПП "Диверс", будучи достеменно обізнаним у діяльності вказаного підприємства, прийняв 28.01.2015 на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі, описане та арештоване державними виконавцями майно банкрута, яке у повному обсязі знаходилось за адресою АДРЕСА_1 , загальна вартість якого становить 3 662 563 грн., яке відповідач відповідно до договору про надання послуг охорони об'єкта від 25.11.2014 укладеного між відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та ПП "Диверс" у межах наданих повноважень мав охороняти, із збереженням на ньому товарно-матеріальних цінностей, від розкрадання, пошкодження чи знищення, не допускаючи несанкціонованих проникнень сторонніх осіб.
Однак, відповідач, діючи умисно, в порушення умов укладеного договору, неналежно здійснюючи покладені на нього обов'язки з охорони, будучи, під підпис попередженим про матеріальну та кримінальну відповідальність за вчинення відносно описаного та арештованого майна, яке прийняло на відповідальне зберігання, незаконних дій шляхом зняття охорони з об'єкта банкрута за адресою АДРЕСА_1 , допустив вчинення відносно вищевказаного майна незаконних дій, що призвело до його зникнення, вказаний факт підтверджується актом державною виконавця Носача П.Г. складеного 20.03.2015 у присутності двох понятих.
Вищевказані дії відповідача були кваліфіковані за ч. 1 ст. 388 КК України за ознаками вчинення незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, та майном, яке описане, здійснене особою, якій це майно ввірено (кримінальне провадження №1201504075000221).
Як вказано у вироку суду, обвинувачений визнав свою вину та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 3 662 563,00 грн. на підставі ст. 1166 ЦК України.
За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) позов задоволено, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" матеріальну шкоду в розмірі 3 662 563,00 грн., а також 54 938,45 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, а також порушення норм матеріального права.
За твердженням ОСОБА_1 , в даному випадку він не є належним відповідачем у справі, оскільки договір надання послуг охорони об'єкта від 25.11.2014 укладено ПП "Диверс", як наслідок під час отримання майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" на відповідальне зберігання згідно акту від 28.01.2015 апелянт діяв не від власного імені, а від імені ПП "Диверс".
Крім того, скаржником заявлено про сплив строку позовної давності, який у спірних правовідносинах слід починати обраховувати з 20.03.2015 року, тобто з дати складання державним виконавцем Носач П.Г. акту про відсутність майна.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з наданих суду та наявних у справі доказів, 25.11.2014 року між відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області (Замовник) в особі начальника ОСОБА_2 та ПП "Диверс" (Виконавець) в особі директора Ставниченка О.М. укладено договір про надання послуг охорони об'єкта, за умовами якого (п. 1 договору) виконавець зобов'язується надати послуги по охороні "Об'єкта" згідно постанови від 24.11.2014 року про передачу описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання щодо майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд. 1 згідно інструкції по охороні даного об'єкту та майна, що передано на відповідальне зберігання, затвердженою та погодженою сторонами, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.
Об'єктом згідно даного договору виступає територіально відокремлена, огороджена ділянка із розміщеними на ній капітальними будівлями із складськими, промисловими та адміністративними приміщеннями: майно, що передано на відповідальне зберігання. Порядок, місця та межа їх розташування за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, буд. 1.
Розділом ІІ договору сторони погодили суму договору та умови розрахунку, згідно якого сума оплати за цим договором визначається сторонами на підставі розрахунку та затверджується протоколом узгодження договірної ціни.
До обов'язків виконавця, згідно п. 3.1 договору, належить забезпечення у межах наданих повноважень охорони об'єкта із зберіганням на ньому товарно-матеріальних цінностей замовника від розкрадання, пошкодження чи знищення, не допуск несанкціонованих проникань сторонніх осіб, які загрожують безпеці працівників замовника, в часи та терміни охорони.
Згідно п.5.2. договору виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання по даному договору: за збитки завдані сторонніми особами, які проникли на об'єкт в період охорони, та вчинили крадіжку майна, що зберігалось на об'єкті, якщо буде визначена вина виконавця згідно чинного законодавства. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збитки, спричинені як навмисно так і з необережності його працівниками майну замовника.
Договір укладено строком на 1 (один) рік і набуває чинності з моменту підписання замовника.
Даний договір містить підписи сторін та скріплений печаткою замовника. Факт укладення такого правочину та їх достовірність сторонами у справі не заперечується.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказаний вище договір наразі є чинний і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже даний правочин є правомірним, законним та таким, що породжує взаємні права та обов'язкові до виконання зобов'язання.
В подальшому, на підставі Акта приймання-передачі від 28.01.2015 року ОСОБА_3 передав на відповідальне зберігання директору ПП "Диверс" ОСОБА_1 описане та арештоване рухоме та нерухоме майно, що належить ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", а саме: 1 вентилятор СВМ 6 М м/в, інв. №975029, початкова вартість якого 5000 гривень; 1 вентилятор СВМ 6М м/в, інв. № 12460, початкова вартість якого 5000 гривень; 1 катушка с кабелем ААШБ 3*70587 м., б/н., початкова вартість якої 18000 гривень; 1 катушка с кабелем ААШБ 3*95672 м., б/н., початкова вартість якої 27500 гривень; 1 катушка с кабелем (Бронирований) ААБЛ 3*150587, б/н., початкова вартість якої 28000 гривень; 1 катушка с кабелем (Бронированний) ААБЛ 3*150460м +510, б/н., початкова вартість якої 37000 гривень; 1 станок настольносверлильний м/в; інв. № 21650, початкова вартість якого 4500 гривень; 1 компресор ВВ 32 без електродвигуна, інв. № 60196, початкова вартість якого 65000 гривень; 1 кран балку м/в, інв. № 467, початкова вартість якого 5000 гривень; підйомна шахтна машина Ц2х1,5 м/в, інв. № 286001, початкова вартість якої 300000 гривень; лебідка підвіски призабійного опалубка ЛПЄ 10/800 м/в., інв. № 975022, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски призабійного опалубка ЛПЄ 10/800 м/в, інв. № 975024, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски призабійного опалубка ЛПЄ 10/800 м/в, інв. № 508914, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски полка та направлення канатів ЛПЄ 10/800 КТ м/в, інв. № 975010, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски полка та направлення канатів ЛПЄ 10/800 КТ м/в, інв. № 975015, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка підвіски кабеля панелі ЛПЄ 5/500 м/в, інв. № 975018, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски кабеля освітлення та сигналізації ЛПЄ 5/500 м/в, інв. № 975017, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка монтажа труб вентиляції ЛПЄ 5/500, м/в, інв. № 975016, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски рятувальної драбини ЛПЄР 5/500 м/в, інв. № 975023, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски телескопа бетонна ЛПЄ 10/800 м/в, інв. № 975009, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка монтажна ЛПЄ 10/800, м/в, інв. № 975022, початкова вартість якої 100000 гривень; лебідка загрузки породного скіпа Т 145г, м/в, інв. № 27399, початкова вартість якої 60000 гривень; лебідка підвіски вантажника КС 3 ШВ 1800*0,25 м/в, інв. № 36836, початкова вартість якої становить 10000 гривень; лебідка підйомна бункера бетонна ШВ 1800*0,25, м/в, інв. № 37297, вартість якої становить 10000 гривень; 1 станок точильний, м/в, інв. № 29353, вартістю 1600 гривень; 1 тампонажний комплекс, м/в, інв. № 60211, вартістю 4800 гривень; 1 укладальник бетону УБ1, м/в, б/н, вартістю 639 гривень; 1 станок різьбонарізний, м/в, інв. № 32708, вартість 4800 гривень; 1 станок різьбонарізний, м/в, інв. № 22462, вартістю 4800 гривень; 1 тельфер, 2т, м/в, інв. № 29113, вартістю 4000 гривень; 1 бурозаправочний станок, м/в, інв. № 25894, вартістю 5333 гривень; 1 піч УВЧ, м/в, інв. № 21547, вартістю 5067 гривень; 1 вагончик будівельний, м/в, інв. № 36074, вартістю 1333 гривень, 1 маслостанцію, м/в, б/н, вартістю 363 гривні; 1 станок ножовочний, м/в у непрацюючому стані, б/н, вартістю 6933 гривень, а також комплекс будівель та споруд, які розташовані за адресою : м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Юнацька, 1, що належать ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", який складається з: споруди складу матеріалів, літ. К., площею 206, 3 кв. м.; побутових приміщень, ЕМУ Я З, площею 287, 8 кв. м.; споруди бурозаправочної ЕМУ Г 1, площею, 393, 6 кв. м.; цегляної будки для електрозварника літ. О, площею 5,6 кв. м., будки зимньої для електрозварника, літ. ІІ, площею 9,4 кв. м.; електроремонтного відділення з прибудовами, літ. Е І, площею 454, 8 кв.м.; споруди трансформаторної підстанції, літ. Л І, площею, 109, 1 кв. м.; споруди ремонтного цеху, літ И 2, площею 539, кв. м.; споруди буфету, літ. Б 2, площею 160, 6 кв. м.; споруди управління ЕМУ літ. А, площею 506, 2 кв. м.; споруди механічного цеху № 1, літ. Д, площею 610 кв. м.; споруди механічного цеху №2, літ. Ш., площею 88, 9 кв.м.; споруди кочегарки, літ. Ж, площею 125 кв. м.; споруди кузнечно метізного цеху, літ. В 1, площею 687, 7 кв. м.; котельний цех, літ. Н 1, площею 2823, 2 кв. м.; склад горно прохідного обладнання, літ. М 1, площею 1285, 3 кв. м.; споруди високочастотної установки, літ. З 1, площею 92, 3 кв. м., загальна вартість якого становить 3 662 563 гривень.
При цьому, вказаний Акт приймання-передачі майна підписано між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як фізичними особами та скріплений їх підписами, до того ж ОСОБА_1 під підпис попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного та арештованого майна, що прийнято на зберігання.
12.01.2015 року державним виконавцем доручено здійснити перевірку наявності описаного та арештованого майна, що належить ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої 20.03.2015 державним виконавцем Носачем П.Г. складено Акт про відсутність (зникнення) майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка".
Обставини відсутності (зникнення) переданого на зберігання майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" встановлено вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 року у справі №214/6280/16-к, який покладено в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.
Як встановлено судом на підставі даного вироку, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПП "Диверс", будучи достеменно обізнаним у діяльності вказаного підприємства, прийняв 28.01.2015 року на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі, описане та арештоване державними виконавцями майно банкрута, яке у повному обсязі знаходилось за адресою АДРЕСА_1 , загальна вартість якого становить 3662563 грн., яке відповідач відповідно до договору про надання послуг охорони об'єкта від 25.11.2014, укладеного між ВПВР управління ДВС ГУ юстиції у Дніпропетровській області та ПП "Диверс", у межах наданих повноважень мав охороняти, із збереженням на ньому товарно-матеріальних цінностей, від розкрадання, пошкодження чи знищення, не допускаючи несанкціонованих проникнень сторонніх осіб.
Однак, ОСОБА_1 , діючи умисно, в порушення умов укладеного договору, неналежно здійснюючи покладені на нього обов'язки з охорони, будучи під підпис попередженим про матеріальну та кримінальну відповідальність за вчинення відносно описаного та арештованого майна, яке прийняло на відповідальне зберігання, незаконних дій шляхом зняття охорони з об'єкта банкрута за адресою АДРЕСА_1 , допустив вчинення відносно вищевказаного майна незаконних дій, що призвело до його зникнення, вказаний факт підтверджується актом державною виконавця Носача П.Г. складеного 20.03.2015 у присутності двох понятих.
Вищевказані дії відповідача були кваліфіковані за ч. 1 ст. 388 КК України за ознаками вчинення незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, та майном, яке описане, здійснене особою, якій це майно ввірено (кримінальне провадження №1201504075000221), та вищезгаданим вироком суду відповідача було визнано винним у пред'явленому йому обвинуваченні.
При цьому, як вказано у вироку суду, обвинувачений визнав свою вину та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов'язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.
Так, ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 року у справі №214/6280/16-к було встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме: протиправність поведінки відповідача, факт завдання збитків, причинно-наслідковий зв'язок його дій, а також вину відповідача.
Так, протиправною поведінкою відповідача є незаконні дії з переданим йому на зберігання майном, що знаходиться за адресою м. Кривий Ріг, вул. Юнацька, 1 та належить ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", шляхом зняття охорони з такого майна.
Факт завдання збитків ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" виявився у зникненні відповідного майна.
Причинно-наслідковим зв'язком між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є те, що саме дії відповідача щодо зняття охорони з майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" призвели до зникнення такого майна.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, серед іншого, відшкодування збитків.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, серед іншого, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно абз.2 ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як встановлено вироком суду, загальна вартість втраченого майна позивача, внаслідок протиправних дій відповідача, становить 3 662 563,00 грн.
Отже, правомірним є висновок суду про те, що розмір завданої позивачу шкоди внаслідок втрати його майна становить 3 662 563,00 грн.
На підставі вище наведених норм та встановлених судом обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для задоволенні позову в повному обсязі.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що в даному випадку він не є належним відповідачем у справі, оскільки договір надання послуг охорони об'єкта від 25.11.2014 укладено ПП "Диверс", як наслідок під час отримання майна ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" на відповідальне зберігання згідно акту від 28.01.2015 діяв не від власного імені, а від імені ПП "Диверс", колегією суддів відхиляються, оскільки згідно наявних у справі доказів, зокрема: Акта від 28.01.2015 приймання-передачі майна та вироку суду, саме ОСОБА_1 отримав майно на відповідальне зберігання, був попереджений під підпис про матеріальну відповідальність за вчинення незаконних дій відносно описаного та арештованого майна, визнав свою вину у зникненні такого майна, а також визнаний судом винним у вчиненні відповідного злочину.
Щодо строків позовної давності судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.
Поряд з цим, суд наголошує, що нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.
Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 у справі №509/3589/16-ц, від 04.09.2019 у справі №311/380/16-ц, від 13.11.2019 у справі 496/4057/16-ц, від 04.12.2019 у справі №761/11035/14-ц, від 06.05.2020 у справі №607/14527/15-ц, від 02.10.2019 у справі №175/5093/15-ц.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з приписами частини першої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. (Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07, від 02.06.2022 у справі №905/1732/20, від 07.06.2022 у справі №922/605/15, від 08.11.2022 у справі №922/2315/16, від 29.11.2022 у справі №15/81, від 31.01.2023 у справі №903/64/22, від 28.02.2023 у справі №914/1661/20).
Таким чином, в силу приписів ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію, а також переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами, в межах доводів апеляційної скарги, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Водночас, судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.05.2021 у справі №911/4923/14, за якими згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (Такий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц та в подальшому знайшов своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 року у справі №756/8056/19).
Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення його сторони про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.
Як встановлено апеляційним господарським судом з матеріалів справи, копію позовної заяви та доданих до неї документів, судові повістки і рішення суду засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 не отримував, належним чином про проведення розгляду справи повідомлений не був, а про оскаржуване судове рішення йому стало відомо після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, як наслідок лише 06.12.2023 на адресу представника було направлено копію рішення та надано йому доступ до матеріалів справи.
В свою чергу, наявні у справі докази надсилання судом першої інстанції процесуальних документів відповідачу за допомогою ЄСІТС визнано колегією суддів неналежними, оскільки ОСОБА_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, докази чого долучено ним до клопотання про усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги, внаслідок чого причини пропуску строку на подання апеляційної скарги було визнано поважними і ухвалою суду від 03.06.2024 поновлено йому строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за його скаргою.
Відтак, оскільки судом встановлено підстави для задоволення позову, а також обставини неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції, то в даному випадку на стадії апеляційного перегляду справи підлягає розгляду та дослідженню заява відповідача про застосування строку позовної давності, поважності причин її пропуску та можливого застосування відповідних наслідків пропуску такого строку.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).
Згідно з 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як зазначає відповідач у поданій заяві, у спірних правовідносинах строк позовної давності слід починати обраховувати з 20.03.2015 року, тобто з дати складання державним виконавцем Носач П.Г. акту про відсутність майна, а тому загальний трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди розпочався 20.03.2015 року та закінчився 20.03.2018 року.
Однак судова колегія з такими твердженнями скаржника не погоджується.
Так, дійсно, Акт державного виконавця про відсутність майна, переданого на відповідальне зберігання, складено останнім 20.03.2015 року.
Разом з тим, слід наголосити, що одним з елементів складу цивільного правопорушення для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, є наявність вини.
В даному випадку, вину відповідача було встановлено лише 04.10.2017 року згідно обвинувального вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №214/6280/16-к, а відтак загальний трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом розпочався 05.10.2017 року та закінчився 05.10.2020 року.
Водночас, згідно положення пункту 11 Закону України №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, а також пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 року і тривав до 30 червня 2023 року.
Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.
Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 258 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21
Крім того, в силу п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Воєнний стан в Україні встановлено 24.02.2022 року і наразі триває.
Беручи до уваги вищенаведені норми законодавства з урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв'язку із карантином в Україні та воєнним станом, судова колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності за даним позовом припав на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому строк позовної давності продовжується і, як наслідок, позивачем не пропущено.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Крім того, відкриваючи апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, судом в ухвалі від 03.06.2024 року розстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) на строк, не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги, а оскільки станом на дату проведення судового засідання скаржником судовий збір у повному обсязі не сплачено, судова колегія дійшла висновку про стягнення із скаржника вказаної суми в дохід державного бюджету України.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г (910/1497/23) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 року у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України 68 207,68 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.
6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 06.09.2024 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Л.В. Кропивна