10.09.2024
Справа № 642/5242/24
Провадження 2-а/642/33/24
про залишення позовної заяви без руху
10 вересня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кузнєцова Дениса Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
03.09.2024 до Ленінського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кузнєцова Дениса Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення(документ сформований в системі «Електронний суд»), яка передана в провадження судді 04.09.2024.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до п.3, 5, 6 ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №065486 від 01.07.2024.
Отже, позивач мав би оскаржити відповідну постанову у десятиденний строк.
В той же час, даний адміністративний позов до суду подано лише 03.09.2024. Тобто, позивач звернувся з цим позовом поза межами строку звернення з позовом до адміністративного суду визначеного ч.2 ст.286 КАС України.
Разом з цим, у позові представник позивача заявив клопотання про визнання причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом поважними та поновлення пропущеного строку.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, представник позивача зазначив, що 16.08.2024 між ним та позивачем був укладений договір про надання правової допомоги, 19.08.2024 ним був направлений адвокатський запит з метою ознайомлення з постановою про адміністративне правопорушення та 21.08.2024 надійшла відповідь та надана можливість ознайомитися з повним змістом постанови. Позивач вважає, що причина пропуску ним строку на звернення до суду із цим позовом є поважною, у зв'язку із чим просить його поновити.
Надаючи оцінку таким доводам, суддя виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
В ухвалі від 20.10.2022р. Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022р. у справі №9901/462/21 сформульовані правові позиції, у силу яких учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
На переконання суду, причини пропуску строку на подання позову щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №065486 від 01.07.2024, наведені представником позивача в обґрунтування заявленого клопотання, не є поважними.
Посилання представника позивача на те, що позивач звернувся до адвоката лише 16.08.2024 суд вважає безпідставними та незрозумілими, чому впродовж майже 1,5 місяці позивач не вчинив дій щодо оскарження постанови.
Представником позивача у позові не вказані поважні причини, що виникли у позивача та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
При цьому суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким, закони допомагають тим, хто пильнує.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Втім, позивачем на наведено таких обставин та не надано доказів на їх підтвердження.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом у певній частині, не навівши при цьому поважних та об'єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, вивчивши матеріали поданої заяви, суддею встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 160, 161 КАС України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем у справі зазначено інспектора ВБДР УПП.
Відповідно до Постанови КАС ВС від 26.12.2019 № 724/716/16-а (К/9901/12750/18), у справі про оскарження дій посадової особи, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, за відповідні правопорушення. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч.5 ст.121 КУпАП.
Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень, зазначених у ст. 222 КУпАП, повинен бути орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, оскільки, працівники органів діють від імені цих органів, а, отже, не можуть виступати відповідачем у справах цієї категорії.
Позивачем до позовної заяви не долучено оригіналу оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.07.2024, що позбавляє суд надати правову оцінку оскаржуваному рішенні відповідача та вирішення адміністративного спору по суті.
Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
За таких обставин, суддя вважає адміністративний позов таким, що не відповідає вимогам ст.160, 161КАС України та пропонує позивачу:
-зазначити вірного відповідача у справі з урахуванням висновків, зазначених в мотивувальній частині ухвали;
- подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами у підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона, відповідно до вимог ч. 3 ст. 169 КАС України вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 КАС України, суддя залишає її без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 241-243, 256. 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кузнєцова Дениса Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із адміністративним позовом.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: В.Г. Пашнєв