11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 559/2396/24 пров. № А/857/20279/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
з участю секретаря Березюка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
суддя в 1-й інстанції ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення 17.07.2024 року,
місце ухвалення рішення м.Дубно,
дата складання повного тексту рішення 17.07.2024 року
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова винесена з недотриманням вимог КУпАП, бо як водій не згідний з підставою зупинки, йому не надали доказів правопорушення і не дали можливості залучити адвоката, а постанова викладена некоректно та не містить опису фактичних обставин. Так, не розкрито в якому саме напрямку і при здійсненні якого повороту направо з прив'язкою до відповідної вулиці, провулку рухався та не включив покажчик повороту водій, а в зазначений в постанові час як момент вчинення правопорушення, о 20:24 год., - транспортний засіб перебував в статичному стані обабіч дороги перед в'їздом на АЗС «Олас» по вул. Замковій, 32 у м. Дубно і водій вже спілкувався з поліцейськими. Відеозаписи, зроблені технічними пристроями поліції, закінчуються за 2 хв до того часу, що вказаній в постанові як час її винесення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скаргане не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно постанови серії ЕНА№2385507 від 13.06.2024, водій ОСОБА_1 , 13 червня 2024 року об 20 год. 24 хв. в місті Дубно по вулиці Замкова, 51, керуючи транспортним засобом RENAULT LAGUNA з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2.б ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (а.с.12).
З сукупності наданих суду і стороною позивача, і стороною відповідача відеозаписів з відеореєстраторів поліції встановлено, що ОСОБА_1 дійсно 13.06.2024 о у м. Дубно, виїжджаючи з вулиці Стара на головну дорогу на вул. Замкова, не включив покажчик повороту направо, хоча виконав маневр повороту направо. Це зафіксовано на відео: - від 00 хв. 50 сек. до 01 хв. 00 сек. відеозапису IMG_0839; - від 00 хв. 00 сек. по 00 хв. 05 сек. відеозапису IMG_0840. Дійсне відображення увімкненого сигналу світловим покажчиком повороту транспортного засобу RENAULT LAGUNA д.н.з. НОМЕР_1 зафіксовано від 00 хв. 30 на відеозаписі IMG_0840.
Час правопорушення згідно відеозаписів: 20 год. 14 хв., що відрізняється від зазначеного в протоколі на 10 хв. (20 год. 24 хв.), відповідач вказує на описку в одній цифрі. Щодо зазначеного місця вчинення правопорушення, то як сторона позивача правильно зазначає, за адресою Замкова,51 знаходиться в'їзд на АЗС «Олас», і це місце, де був зупинений автомобіль (що трохи далі вперед по ходу руху транспортного засобу від місця порушення ПДР). Відповідач на це обґрунтовано заперечує, що при складанні постанови для правильності написання місця розгляду справи та місця вчинення адміністративного правопорушення патрульні поліцейські керуються витягами із сайту GoogleMaps, що є у вільному доступі для всіх користувачів, та відомостями із планшету, що вміщує в собі GPS-навігатор та автоматично заповнює форму при складанні адміністративного протоколу. Тож зазначене в протоколі місце є опискою, що не залежить від волі патрульного, а автоматично підтягується до постанови. Суд констатує, що ці описки жодним чином не спростовують і не змінюють того факту, що водій ОСОБА_1 порушив п. 9.2.б ПДР. Це відповідає правовій позиції Верховного суду №537/1214/17 від 28.11.2018.
Позиція сторони позивача щодо невідповідності процедури складання матеріалів і ненадання можливості реалізувати свої права спростована відповідачем:
- надання ОСОБА_1 доказів вчиненого ним адміністративного правопорушення - дослідження відеоматеріалів із відеореєстратора зі службового транспортного засобу (від 03 хв. 20 сек. по 04 хв. 02 сек. та від 04 хв. 52 сек. по 06 хв. 34 сек. відеозапису clip-0, технічний засіб: 472218);
- поліцейський повідомляє, про розгляд справи для водія назвав особу, яка буде проводити справу, місце розгляду справи (від 12 хв. 05 сек. по 12 хв. 45 сек. відеозапису clip-0, технічний засіб: 472218);
- поліцейський повідомив права особи відповідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (від 12 хв. 46 сек. по 13 хв. 20 сек. відеозапису clip-0, технічний засіб: 472218);
- поліцейський оголосив, що прийняв рішення притягнути особу до адміністративної відповідальності та оголосив про завершення розгляду адміністративної справи (від 00 хв. 57 сек. по 01 хв. 06 сек. відеозапису clip-2, технічний засіб: 472218).
На долучених відеоматеріалах озвучується позивачем про бажання скористатися юридичною допомогою адвоката (12 хв. 31 сек. відеозапису clip-0 технічний засіб: 472218). Однак, ОСОБА_1 вимагалось від патрульної поліцейської саме фактичного надання адвоката позивачу задля не порушення його прав при розгляду адміністративних матеріалів. За нормами чинного законодавства, зокрема і ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про Національну поліцію» патрульний поліцейський не має права обмежувати особу в користуванні правом на юридичну допомогу адвоката, однак на нього не покладено зобов'язання надати представника особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. На долучених відеоматеріалах чітко вбачається неодноразове вчинення поліцейською патрульною дій задля спонукання самостійного забезпечення позивачем залучення адвоката для надання останнім юридичної допомоги на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак, позивачем було відмовлено від забезпечення участі адвоката самостійно (00 хв. 40 сек. відеозапису clip-2, технічний засіб: 472218). Клопотань щодо відкладення розгляду справи та залучення адвоката до розгляду справи на наступну дату гр. ОСОБА_1 не заявлялись. Крім того, ОСОБА_1 сам адвокат.
Ці відеоматеріали є доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, що відповідає правовій позиції Верховного Суду №536/583/17 від 14.02.2018.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3, 1.9).
Відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб неповинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян завдавати матеріальних збитків.
Відповідно пп. а п. 9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою. Згідно п. 9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
У п. 9.4 ПДР України зазначено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути незрозумілим для інших учасників руху. Визначення терміну «маневрування (маневр)» наведене в п. 1.10 ПДР України. Так, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. Обов'язок вмикати світловий покажчик повороту згідно з п. 9.2 ПДР України виникає у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з'їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом. Відповідно до положень п. 9.2 б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Починаючи рух, водій зобов'язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання будь-якого маневру, незалежно від місця виконання маневру, плавності виконання маневру і віддаленості інших учасників дорожнього руху. Сигнали лівого повороту подаються перед початком руху від правого краю проїзної частини, перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини. Сигнали правого повороту подаються перед початком руху від лівого краю проїзної частини, перестроюванням на праву смугу, поворотом праворуч, зупинкою біля правого краю проїзної частини, а також при завершенні виконання обгону.
За ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно п.1 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП, в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 2 та 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про її обґрунтованість. Транспортний засіб позивача знаходився в зоні зйомки технічного приладу поліції з функцією відеозапису до повної зупинки. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2.б.
Заперечення позивача, що у його діях не має складу адміністративного правопорушення, а також посилання на те, що поліцейським не було надано доказів вчинення ним правопорушення, не заслуговує на увагу, оскільки події безперервно фіксувалися на відеокамеру, з якої вбачається протилежне. Отож, твердження позивача про його невинуватість спростовано наданими відповідачем відеозаписами, що зафіксовані поліцейським патрульним автомобілем, який безперервно слідував за транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 , на якого в подальшому і складено постанову.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2024 року у справі № 559/2396/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.