11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6626/24 пров. № А/857/18953/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року в справі № 380/6626/24 за адміністративним позовом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Львівської міської ради, Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації про зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення - 25.06.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У березні 2024 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило зобов'язати ОСОБА_1 відновити пам'ятку архітектури, шляхом демонтажу самовільно влаштованої прибудови до фасаду будинку зі сторони внутрішнього двору будинку АДРЕСА_1 , а також накриття та засклення відкритих балконів зі сторони внутрішнього двору.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що складення акту від 13.09.2023 відбулося без присутності відповідача, та не скеровано копію акту візуального обстеження. Твердить про те, що жодних прибудов відповідачем не здійснювалося.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, гідно даних Переліку пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 року № 14, житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури, охоронний № 4827-Лв, які внесені на підставі Рішення виконкому Львівської обласної ради № 393 від 22.11.1988 року.
Так, 13.09.2023 року, за результатами проведеного обстеження, відповідно до ст. ст. 3, 6, 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та повноважень, визначених Положенням про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, з метою захисту об'єкта культурної спадщини (пам'ятки культурної спадщини), а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який є пам'яткою архітектури, охоронний № 4827-Лв, (згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 року № 14), встановлено самовільне влаштування накриття та засклення відкритого балкону на фасаді будинку зі сторони внутрішнього двору власником квартири АДРЕСА_2 (Акт візуального обстеження додається).
Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Так, 30 грудня 2021 року між Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської міської ради та гр. ОСОБА_1 укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 44-АА-21.
Згідно умов згаданого охоронного договору, власник ( ОСОБА_1 ) взяв на себе зобов'язання щодо охорони частини пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний № 4827-Лв - Житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; приміщення квартири АДРЕСА_4 на 1 поверсі, індексом 1-1/1-5 в житловому будинку літ. А-4, відповідно до технічного паспорту виданого ЛОДК БТІ та ЕО від 20.09.2021, загальною площею - 17,3 м.кв.
Додатково, згідно умов договору, власник зобов'язався:
1. Утримувати пам'ятку (її частину) в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у приміщеннях пам'ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів.
2. Утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці. Не робити будь-яких прибудов до пам'ятки, не переробляти її як ззовні, так і в середині, а також не вести будь яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу Органу охорони.
3. Негайно повідомляти Орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам'ятці (її частині), і своєчасно вживати заходів для приведення пам'ятки (її частини) в належний стан.
4. Своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам'ятки (її частини) і роботи з опорядження території пам'ятки. Виконувати реставраційні роботи, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені п. 13 договору, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням Органу охорони.
5. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Органом Охорони.
Також, з метою збереження пам'ятки та створення належних умов для її використання власник зобов'язався виконати відповідні роботи згідно таблиці охоронного договору.
До охоронного договору підкріплено Акт технічного стану пам'ятки, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 та заява з прохання укласти охоронний договір.
Так, 06 листопада 2023 року, за результатами проведення обстеження земельної ділянки Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради встановлено, що територія частково замощена бетонною плиткою, на решті території облаштована підпірна стінка, на якій розташовані конструкції сходів та металевої огорожі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Органи місцевого самоврядування відповідно до ст. 144 Конституції України в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (зі змінами), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: 1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Підпунктом 3 пункту б ч. 1 ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, окрім іншого, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічні положення містяться у ст. 14 Закону України “Про основи містобудування» № 2780-XII від 16.11.1992 (зі змінами).
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, в тому числі органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку встановленому законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» № 2807-IV від 06.09.2005 (зі змінами) організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.
Пунктом 5.1.9 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 891 від 08.10.2021, визначено, що таке управління для реалізації завдань та виконання повноважень, передбачених цим Положенням, іншими нормативними актами, має право звертатись до суду з позовними заявами у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування у межах повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирному будинку. Спільним майном багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі та споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирному будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; ст. 319 цього ж Кодексу - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина 5 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
При цьому, в силу ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно з ч. 2 ст. 139 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до п. 20.2.3 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376 (з наступними змінами), незадовільний стан утримання та ремонту фасадів, цоколів, будинкових вказівників у КУпАП кваліфікується як порушення правил експлуатації житлових будинків, житлових приміщень та інженерного обладнання, псування житлових будинків, житлових приміщень, їх обладнання та елементів.
Статтею 179 ЖК УРСР визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Згідно з п.1.4.6 Правил, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Пунктом 4 "Правил користування приміщеннями житлових будинків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 за № 45, встановлено права та обов'язки власників та наймачів (орендарів) приміщень житлових будинків. Зокрема, такі мають право на переобладнання і перепланування житлових та підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.09.2006 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення, ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання, ДБН А.22-3-97 Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва).
Згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини», охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено: пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.
У якій би власності пам'ятка не перебувала, виходячи із змісту ч. ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства.
Конституцією України також зобов'язано кожного не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Згідно з ст. 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки), покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.
Згідно з ч. 3 ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
Як вбачається з реєстру будівельної діяльності, відсутні будь-які відомості щодо реєстрації чи видання документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 .
Із поданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що станом на момент укладення охоронного договору було відсутнє накриття та засклення відкритого балкону на фасаді будинку зі сторони внутрішнього двору власником квартири АДРЕСА_2 .
Зазначене визнається відповідачем (апелянтом).
Відповідно до акту від 06 листопада 2023 року, встановлено облаштування у внутрішньому спільному дворі прибудинкової території будинку АДРЕСА_5 бетонну плитку, підпірну стінку, на якій розташовані конструкції сходів та металевої огорожі, що розділяє внутрішнє подвір'я двох будинків, вхід до будинку АДРЕСА_1 та до будинку АДРЕСА_6 обмежений дверима, на яких встановлені домофони.
При цьому, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача про наявність в ОСОБА_1 дозвільних документів на здійснення прибудови до фасаду будинку зі сторони внутрішнього двору будинку АДРЕСА_1 , а також накриття та засклення відкритих балконів зі сторони внутрішнього двору.
При цьому згідно наявного в матеріалах справи плану квартири АДРЕСА_2 . України не вбачається вищезазначених змін в плануванні на момент виникнення у відповідача права власності на вищевказану квартиру та укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини № 44-АА-21.
Колегія суддів наголошує про те, що самочинно влаштована прибудова до фасаду будинку зі сторони внутрішнього двору будинку АДРЕСА_1 , а також накриття та засклення відкритих балконів зі сторони внутрішнього двору, без погодження з контролюючим органом порушує вимоги пам'яткоохоронного законодавства.
При цьому судом встановлено, що на час подання позивачем позовної заяви, вчинене відповідачем порушення, на усунення якого подано позов, не усунуто та продовжує тривати.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року в справі № 380/6626/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.