11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5968/23 пров. № А/857/17788/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду та окремої ухвали в справі № 140/5968/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Каленюк Ж.В.,
час ухвалення рішення - 20.06.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Льцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у цій справі, яке набрало законної сили 09 червня 2023 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 06 жовтня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII); зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 06 жовтня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону№796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Надалі, до суду першої інстанції в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява позивача (стягувача) про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі №140/5968/23.
Так, окремою ухвалою від 09 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі № 140/5969/23 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2022 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі № 140/5968/23 в частині здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням зміни розрахункової величини підвищення до пенсії розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Надалі, 14 червня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява, подана в порядку статті 383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та окремої ухвали від 09 жовтня 2023 року у цій справі щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, враховуючи розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 1 січня календарного року виплати доплати до пенсії.
Так, ухвалою від 20 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення та окремої ухвали суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове про задоволення заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постановою Великої Палати Верховного суду від 04 квітня 2024 у справі № 240/19227/21 зроблені правові висновки, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону України № 796-XII, встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати. Апелянт вважає дії відповідача по нарахуванню та виплаті доплати щодо застосування в 2024 році пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення статті 8 Закону № 3460-IX, де фактичне виконання рішення суду відбулось в 2023 році, неправомірними.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та законним. Просить оскаржену позивачем ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Так, статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу зазначених норм права видно, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушують права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних заходів реагування передбачених статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе лише у разі встановлення факту невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами вчинених дій або бездіяльності.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням суду в цій справі було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести позивачці з 06 жовтня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Також встановлено, що листом від 07 червня 2024 року №7329-7222/В-02/8-0300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило про здійснення позивачці з 06 жовтня 2022 року нарахування підвищення пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня відповідного року: з 06 жовтня 2022 року у розмірі 4962,00, а з 01 січня 2023 року - у розмірі 5368,00 грн, а з 01 січня 2024 року розмір такого підвищення становить 3200,00 грн (а.с.104).
Тобто, з 01 січня 2024 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 3200,00грн із застосуванням статті 8 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі - Закон №3460-IX).
Отже у результаті перерахунку на виконання рішення суду у цій справі розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200 грн.
Оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-XII здійснюється у такому порядку:
до 31.12.2023 (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;
з 01.01.2024 у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200 грн (1600 х 2).
Отже, норма статті 39 Закону № 796-XII встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
Натомість, розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
Як зазначалося вище, Законом № 3460-IX передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Відповідно до статті 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом № 3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону № 796-XII; Законом № 3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-XII; норма статті 39 Закону № 796-XII встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01.01.2024 саме Законом № 3460-IX.
Неспростовним є те, що розмір доплати позивачки на виконання іршення суду в цій справі становить з 06 жовтня 2022 року - 4962,00, з 01 січня 2023 року - 5368,00 грн, проте з 01 січня 2024 року розмір такого підвищення становить 3200,00 грн (а.с.104)
Таким чином, нарахування відповідачем доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII на виконання судового рішення починаючи з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн. є правомірним.
Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-XII з урахуванням таких змін.
Зазначене підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, а тому в резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.
Відтак, відносини, про які зазначає скаржник не охоплюються спірними у цій справі правовідносинами, тобто які стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом, а стосуються уже іншого спору у вигляді незгоди позивача при виплаті йому доплати згідно статті 39 Закону № 796-XII у розмірі, що встановлений статтею 8 Закону № 3460-IX.
Щодо посилання апелянта на роз'яснення Міністерства соціальної політики України про застосування норми абзацу четвертого статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", суд зазначає наступне.
Основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах - узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").
Міністерство є органом саме виконавчої влади, покликаним на виконання законів, державної політики тощо але в жодному випадку міністерство не може тлумачити, надавати роз'яснення статей Конституції України чи законів, встановлювати законність чи в будь-який інший спосіб підміняти судову чи законодавчу владу.
Правом офіційного тлумачення правових норм наділений спеціально на те уповноважений орган. Відповідно до приписів ст. ст. 147, 150 Конституції України саме на Конституційний Суд України покладено обов'язок вирішення питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів, зокрема актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституції України, а також офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Зважаючи на той факт, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є актом законодавчої гілки влади Верховної Ради України, жодного тлумачення цього закону Міністерство соціальної політики України не могло здійснювати, і жодних висновків щодо нього не могло надавати.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а увалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду та окремої ухвали в справі № 140/5968/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.