11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3475/24 пров. № А/857/16958/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в справі № 140/3475/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Мачульський В.В.,
час ухвалення рішення - 03.06.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення вартості товарів що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000036 від 03.10.2023 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що не здійснює комерційну діяльність та придбала взуття для власних потреб. Зазначає, що не вибирала і не могла вплинути на те, який документ їй було видано при отриманні свого товару, а тому єдиним належним документом який підтверджує реальну вартість товару є Invoіce №170 від 27.09.2023. Із транзитної декларації (Т1) №23PL301010NU66FUE0 вбачається, що відправником товару є POL - CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny (2) (ТОВ «ПОЛ-ЦЕЛ» склад і митне агентство), місце завантаження Хелм (S17), місце розвантаження Володимир-Волинський (S18), а одержувачем ОСОБА_1 (графа 5), здійснювала перевезення дитячого взуття автомобілем з д. н. з AC3003СК дитячого взуття, а саме: «Взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва - Китай». Оскільки, в Invoіce №170 від 27.09.2023 зазначена уся необхідна інформація, яка дає можливість ідентифікувати товар, встановити його вартість, відомості про дату складання документа, особу яка придбала товар, назву підприємства, від імені якого складено документ, відтак даний інвойс, а також супровідний документ Т1 було надано митному органу для підтвердження вартості дитячого взуття.
Однак 03.10.2023 відповідачем винесене рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000036, відкоригувавши вартість задекларованого дитячого взуття із 1,39 доларів за одиницю до 17,96 доларів США, відповідно за загальна вартість змінилась із 77,84 доларів США на 1003,92 доларів США, у зв'язку із чим позивач був змушений сплатити завищену суму митних платежів, вказану в уніфікованій митній квитанції МД-1 №034726 в сумі 5584,99 грн. У графі 18 вказаного рішення зазначено: «Відповідно до п. 1 ст. 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023)».
Твердить про те, що позивач надала митному органу митну декларацію від 28.09.2023, інвойс від 27.09.2023 №170 та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66FUE0 для підтвердження вартості товару.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене позивачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2023 на митному посту «Устилуг» Волинської митниці громадянкою ОСОБА_1 з метою переміщення через державний кордон України товару подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, згідно якої задекларовано товар - взуття дитяче та підліткове вагою 48,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США (а.с.12).
Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачем було долучено інвойс №170 від 27.09.2023 (а.с.14-15) та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66FUE0 від 27.09.2023.
28.09.2023 посадовими особами Волинської митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому зазначено, що під час проведення повного митного огляду т. з. р. н НОМЕР_1 встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття дитяче 216 пар та підліткове 288 пар на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва Китай, загальною кількістю 504 пари, загальною вагою 440,1 кг(брутто). Згідно поданих товаросупровідних документів: експортної декларацію №23PL301010NU66FUE0 від 27.09.2023 та інвойси №168, №169, №170, №171, №172, №1173, №174, №175 та №176 від 27.09.2023 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 700,56 дол. США. Сторонніх вкладень не виявлено (а.с.51).
Так, 03.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000036, згідно якого митним органом задекларований позивачем товар визначено як «взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «JONG COLF», код товару 640419900, та визначено вартість товару за одиницю - 17,96 доларів США, загальну вартість товару визначено - 1003,92 доларів США (36711,84 грн) (а.с.11).
У графі 18 оскаржуваного рішення від 03.10.2023 №UA205110/2023/000036 зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: «Відповідно до п. 1 ст. 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023)».
Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення для справляння митним органом з позивача митних платежів відповідач склав уніфіковану митну квитанцію МД-1 серія ЄС №034726 від 03.10.2023 та нарахував митні платежі на загальну суму 5584,99 грн (а.с.13). Відповідно до копії чеку №5491 від 03.10.2023 позивач здійснила оплату зазначених митних платежів (а.с.13-зворот).
Надалі, 20.10.2023 представник позивача - адвокат Шумський Б.А. подав до Волинської митниці адвокатський запит №08/20-10-23, в якому просив повідомити у зв'язку з чим винесено рішення від 03.10.2023 №UA205110/2023/000036 та чому не було враховано поданий позивачем інвойс №170 від 27.09.2023 на підтвердження вартості, а також місця придбання товару.
Листом від 24.10.2023 №7.3-28-07/13009 Волинська митниця повідомила представника позивача про те, що відповідно до частини четвертої статті 368 глави 53 розділу XII МК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 «Про затвердження форми рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів» та у зв'язку з наявністю в митного органу інформації щодо рівня цін на подібні (аналогічні) та ідентичні товари прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Вказаний інвойс не було враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 368 МК України. При цьому, з інформації, зазначеної в інвойсі, вбачається застосування умов поставки DAP згідно Інкотермс, що використовуються в зовнішній торгівлі. Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі, регулюють відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купівлі-продажу. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно Законом України «Про підприємництво». Разом з тим, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та /або проведеної оплати (а.с.19).
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача від 03.10.2023 №UA205110/2023/000036, звернулася із цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом ХІІ МК України.
За правилами статті 364 МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 365 МК України визначено, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Відповідно до частини третьої статті 368 МК України особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
Водночас частиною четвертою статті 368 МК України встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналізуючи вищенаведені положення МК України, слід дійти висновку, що громадяни вправі ввозити на територію України не заборонені до ввезення товари для особистих, сімейних та інших потреб, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, яка визначається на основі вартості, що зазначена в таких документах: касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Згідно з абзацом другим пункту 8 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, використовується митна декларація, зазначена в абзаці п'ятому пункту 2 цього Положення, відповідно до якого товари декларуються шляхом подання митному органу митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що гр. ОСОБА_1 подала Волинській митниці митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, у якій зазначила про ввезення на митну територію України товару: дитяче та підліткове взуття вагою 48,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США.
Таким чином, подаючи таку декларацію, позивач зазначила мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
У листі Державної митної служби України 02.10.2012 №11.1/2-15.1/10958-ЕП «Щодо застосування окремих норм Митного кодексу України», адресованому начальникам митниць, зазначено, що при здійсненні митними органами митних формальностей щодо товарів громадян, слід враховувати кількість товарів, вартість та мету їх ввезення. У випадку ввезення громадянами товарів, які за своїми кількісними показниками не можуть відповідати меті щодо особистих, сімейних потреб, митне оформлення таких товарів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення розділу ХII Кодексу в такому випадку не застосовуються.
Між тим не може залишитися поза увагою та обставина, що у транспортному засобі, НОМЕР_1 , окрім товару, який переміщувався ОСОБА_1 , переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний 8 пасажирам та водію. Вказані обставини підтверджені актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 під час проведення повного митного огляду.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість, оскільки загальна кількість товару (дитяче та підліткового взуття) згідно з актом огляду транспортного засобу становила 504 пари та декларування товару здійснювалось громадянами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизній кількості кожною особою.
Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс від 27.09.2023 №170 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем.
В силу вимог частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
При цьому розділ VIII МК України регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами частини першої статті 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Суд зауважує, що інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати - відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару.
Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою. Позивач, у свою чергу, здійснив придбання партії товару (дитяче та підліткове взуття у кількості 56 пар), що не свідчить про його використання для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Позивач не заперечує, що не є фізичною особою-підприємцем, та наполягає на тому, що придбав товар з метою використання для особистих потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Оскільки в цьому випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що підтверджує фактурну вартість товару за заявленою метою - для особистих, сімейних потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Також суд зауважує, що позивач не надав ні митному органу, ні суду жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов'язаннями, чого в даному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було. Крім того, позивач не підтвердив мету ввезення такої кількості товару саме для особистих чи сімейних потреб.
Суд не бере до уваги наданий позивачем лист компанії POL-CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny, відповідно до якого дана компанія підтвердила митне оформлення ОСОБА_1 транзиту товарів з Республіки Польща, вартість товару згідно інвойсу від 27.09.2023 №170, видачу товару зі складу за транзитною декларацією Т1, де відправником зазначено компанію WENZHOU INTERNATIONAL ECO. &TEC, оскільки доказів взаємозв'язку зазначеної компанії з компанією-продавцем не подано.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на ще одну важливу обставину, а саме на те, що в інвойсі №170 від 27.09.2023, який наявний у матеріалах справи відсутні підписи уповноважених сторін.
У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об'єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі.
Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб'єктами міжнародної торгівлі.
За доводами апелянта, у спірному випадку ОСОБА_1 виступає як споживач, яка придбаває та замовляє товари для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, а тому відповідно до ч.1 ст.368 МК України зобов'язана для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщалися через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати митному органу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів.
Водночас, відповідно до ч.6 ст.344 Господарського кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
З огляду на вказане, інвойсом не може бути підтверджена фактурна вартість товару, який споживач купує для власних потреб.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу апелянта і на те, що товар, який ввозився ОСОБА_1 , а саме взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове заявлений за кодом 6404199000.
Одночасно, у оскаржуваному рішенні, митний орган для визначення митної вартості товару прийняв до увагу за основу митну декларацію №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023р. з ЄАІС та визначив вартість у розмірі 20, 53 доларів США/кг.
З витягу митної декларації №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023р. видно, що код товару 6404199000 (тобто ідентичний тому, що ввозився ОСОБА_1 ).
Згідно додатком до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.10.2022р. №2697-IX до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - це взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, під кодом 6404199000 вказано --- інше.
Отже, колегія суддів вважає, що суттєва різниця між вартістю товару (взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове), задекларованого позивачем під кодом 6404199000 (вартість за одиницю 1, 39 доларів) та вартістю схожих (подібних) товарів (вартість за одиницю 20, 53 доларів), що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах за тим самим кодом 6404199000, свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Підсумовуючи наведене, колегія апеляційного суду підтримує правильний висновок суду першої інстанції про те, що відповідач під час прийняття рішення про визначення вартості товарів що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000036 від 03.10.2023 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в справі № 500/2046/24 в частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено не оскаржується в апеляційному порядку, то колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в справі № 140/3475/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.