Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 4-с/641/7/2024 Справа № 2-311/09
09 вересня 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Богдан М.В.,
за участю секретаря судових засідань - Двірник О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії державного виконавця про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бабій Л.В. звернувся до суду зі скаргою, стягувач- ОСОБА_2 , заінтересована особа - Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії державного виконавця про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Основ'янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душко Світлани Іванівни щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 08.04.2019 року у виконавчому провадженні за № 23440783 у сумі 52705 (п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ять) гривень 45 копійок та скасувати постанову старшого державного виконавця Основ'янсько- Слобідському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душко Світлани Іванівни про накладення штрафу у виконавчому провадженні за № 23440783 від 08.04.2019 року за виконавчим листом № 2-311/09 виданим 04.02.2009 року.
В обґрунтування скарги зазначив, що Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 , аліментів в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно рішення, стягнення проводити, щомісячно починаючи з 16 грудня 2008 року по день повноліття дитини 05.04.2025 року та видано 04.03.2009 року виконавчий лист № 2-311/09.
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 не зміг скористатись своєю банківською карткою та 30.10.23 року з'ясував, що на його рахунок накладено арешт Основ'янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в рамках виконавчого провадження № 23440783 за Виконавчим листом. В той же день, 30.10.2023 року, стягувач по виконавчому провадженню № 23440783 - ОСОБА_2 до виконавчої служби подала заяву про повернення Виконавчого листа. Крім того, у зв'язку з своєчасним добровільним виконанням боржником - Заявником за даною скаргою, рішення суду про стягнення аліментів, в заяві вона вказала, що отримувала аліменти щомісячно та у повному обсязі та станом на 30.10.2023 року заборгованість відсутня. Однак 03.11.2023 року, ОСОБА_1 встановив собі на телефон застосунок «Дія» з якого дізнався, що в рамках виконавчого провадження № 23440783 ще 08.04.2019 року винесено Постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 52705 гривень 45 копійок у зв'язку з нарахованою заборгованістю зі сплати аліментів старшим державним виконавцем Основ'янсько-Слобідському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душко Світланою Іванівною.
Вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу у сумі 52705 грн. 45 коп. від 08.04.2019 року, є незаконними та підлягають скасуванню враховуючи, що абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. В цьому випадку постанову про накладення на боржника штрафу було винесено 08.04.2019 року. І дата від якої державний виконавець розпочав розрахунок заборгованості наступила не пізніше ніж квітень 2016 року. Заявник - боржник за виконавчим провадженням № 23440783, добровільно та своєчасно сплачував аліменти стягувачу, про що свідчить посилання стягувача ОСОБА_2 в заяві про повернення Виконавчого листа. Навіть якщо б по виконавчому провадженню № 23440783 існувала заборгованість зі сплати аліментів, то вона утворилась би до 28.08.2018 року, тобто до вступу в дію частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Отже боржник за виконавчим провадженням не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бабій не з'явилися, подали заяву в якій просили розглядати скаргу за їх відсутності, доводи викладені в скарзі підтримали, просили задовольнити.
Представник Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві просив в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі, та просив розглянути скаргу без його участі.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час розгляду скарги повідомлялася судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, ознайомившись із доводами, що викладені у скарзі, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст. 448 ЦПК України та ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що скарга подається до суду який розглянув справу як суд першої інстанції.
Пунктом а) ч.1 ст.449 ЦПК України, визначено право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
В своїй скарзі вимоги про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу боржник обґрунтовує тим, що ст.71 Закону України ст.71 "Про виконавче провадження" була доповнена частиною 14 на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання №2475-VIII від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року.
На думку боржника, враховуючи положення ст.58 Конституції України, до 28.08.2018 року наявність заборгованості зі сплати аліментів не була підставою для притягнення до відповідальності у виді штрафу згідно Закону України "Про виконавче провадження", тому трирічний строк сукупної заборгованості по сплаті аліментів слід рахувати саме з 28.08.2018 року. А тому законні підстави для поширення дії ч.14 ст.71 З-ну України "Про виконавче провадження" на заборгованість, яка існувала до 28.08.2018 року, - відсутні.
Разом з тим суд встановив наступні обставини:
Відповіднодо ст.1 З-ну України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В силу ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У силу ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 § 1 Міжнародної Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" передбачено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом перевірено, що в провадженні Міжрайонного ВДВС по Онов'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 23440783 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , аліментів в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно рішення, стягнення проводити, щомісячно починаючи з 16 грудня 2008 року по день повноліття дитини 05.04.2025 року та видано 04.03.2009 року виконавчий лист № 2-311/09.
Як видно із копії оскаржуваної постанови про накладення штрафу, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у боржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 105410 грн. 91 коп. (що по суті перевищує суму відповідних платежів за три роки), тому керуючись ст.11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», розділом VIII Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, який затверджений наказом МВС України, Міністерства юстиції України №64/261/5 від 30.01.2018 року, ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем на боржника накладено штраф у розмірі 52705 грн. 45 коп., тобто, у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018року №2475- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі і в Закон України «Про виконавче провадження".
Пунктом 3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження" (зі змінами від 03.07.2018 року, що набрали чинності 28.08.2018 року) передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Зміни до Закону України "Про виконавче провадження", якими, зокрема, доповнено ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" частиною 14, внесені Законом України від 03.07.2018 року №2475- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", набрали чинності 28.08.2018 року.
Частиною 4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк для застосування обмежень, передбачених ч.14 ст.71 цього Закону обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня набрання чинності Законом від 03.07.2018 року №2475- VIІІ.
Тому врахування заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у боржника за період до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким внесено зміни в ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», не є наданням цій нормі зворотної дії в часі, як це стверджує боржник.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Таким чином слід врахувати те, що положення ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», які набрали чинності 28.08.2018 року згідно Закону України від 03.07.2018 року №2475- VIІІ, спрямовані на посилення захисту права дитини на належне утримання та в цілому покращують правове становище одержувача аліментів.
Тому, оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем з дотриманням положень ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», яка вступила в дію 28.08.2018 року згідно Закону Українивід 03.07.2018 року №2475- VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
Крім того, такі посилання заявника не заслуговують увагу також і з огляду на таке:
У своїй постанові від 24.11.2020 року у справі № 620/517/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийшов до наступних висновків. Так, Верховний Суд зазначив, що суть положення ст.58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення КСУ від 02.07.2002 року N13-рп/2002). При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі). Нормами Закону №2475- VIII, який набрав чинності 28.08.2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів). Зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Тож відповідачем вірно застосовано цю норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі. Верховний Суд вважав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови від 08.04.2019 року про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу. Внесені до Закону України №1404-VIII зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування ч.14 ст.71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28.08.2018 року, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.
Тому, оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем з дотриманням положень ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» і в задоволенні скарги з вказаних заявником підстав (відсутність зворотньої дії закону в часі) слід відмовити.
Відповідно дост.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ст.1ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до ч.1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний, в тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавче провадження це сукупність дій державного виконавця, спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження'виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження'регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов висновку, що дії старшого державного виконавця Основ'янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Душко С.І. щодо винесення постанови від 08.04.2019 року про накладення штрафу в розмірі 52705 грн. 45 коп. відповідала вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та чинним законодавчим актам.
Отже, аналізуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що скарга не підлягає задоволенню.
На підставі ст.ст.12, ст.ст.11, 18, 71 Закону України "Про виконавче провадження", Закону України від 03.07.2018 року №2475- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, керуючись ст.ст.258, 259, 260, 261, 353, 354, 447- 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії державного виконавця про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя -М. В. Богдан