11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/3480/24 пров. № А/857/17350/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2024 року у справі №461/3480/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Радченко В. Є.,
час ухвалення рішення - 19 червня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 24 червня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії РАП №1085626423 від 01 березня 2023 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що на матеріалах фотофіксації можна побачити, що автомобіль припаркований з правої сторони проїзної частини дороги на площі Петрушевича у м. Львові як за знаком 5.47.1 «Пункт зупинки тролейбуса» (від якого міряє інспектор відстань) та за табличкою 5.47.2 «Кінець пункту зупинки тролейбуса». Вказує, що при перемірюванні відстані від знаку зупинки маршрутних транспортних засобів до закінчення майданчика для паркування велосипедів вбачається, що така відстань становить 29,31 м. (фото є при справі). Таким чином, вбачається, що мала місце або помилка або навмисне неправильне вимірювання відстаней уповноваженими особами відповідача під час фіксування «правопорушення». Зазначає, що інспектор з паркування не виконав свій обов'язок щодо розміщення на лобовому склі транспортного засобу позивача копії повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, що свідчить про те, що він був необізнаний по початок адміністративного провадження щодо нього та позбавило його можливості реалізації своїх прав. Покликається на постанову суду апеляційної інстанції у аналогічних правовідносинах. З врахуванням наведеного вважає, що підстави для прийняття оскаржуваної постанови були відсутні, а тому така підлягає скасуванню. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що 11 січня 2023 року транспортним засобом AUDI А4, д.н.з. НОМЕР_1 здійснено зупинку за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 5, чим порушено вимоги підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 ближче 30 м. від дорожнього знаку для зупинки маршрутних транспортних засобів з обох сторін, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Вказує, що у матеріалах справи містяться належні докази фотофіксації на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення, а тому підстави для скасування оскаржуваного постанови відсутні. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Позивач (апелянт) - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача - Шпакова Т. М. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2023 року спеціалістом 1 категорії - інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ніколайчуком Г.О. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1085626423 до повідомлення серії ЛВ № 00274918 від 11 січня 2023 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Згідно з цією постанови, 11 січня 2023 року о 10 год. 1 хв. водієм транспортного засобу AUDI А4, д.н.з. НОМЕР_1 здійснено зупинку за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 5, чим порушено вимоги підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 ближче 30 м. від дорожнього знаку для зупинки маршрутних транспортних засобів з обох сторін, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, оскільки відповідачем надано суду належні і допустимі докази, що свідчать про правомірність винесення оскаржуваної постанови та за наявності обставин, що підтверджують вину особи, при цьому, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно з приміткою до вищевказаної статті режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
За змістом ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо не необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до п.15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Підпункт «е» п.15.9 ПДР України передбачає, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно з п.15.10 «а» ПДР України стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка.
За змістом пп «е» п.2 ч.3 ст.265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Частина 3 ст.122 КУпАП передбачає, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ст.251 КУпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 11 січня 2023 року о 10 год. 1 хв. водієм транспортного засобу AUDI А4, д.н.з. НОМЕР_1 здійснено зупинку за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 5, чим порушено вимоги підпункту е) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 ближче 30 м. від дорожнього знаку для зупинки маршрутних транспортних засобів з обох сторін, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП (а.с.12).
Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Крім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегією суддів досліджено фотознімки, які містяться у матеріалах справи (а.с.42-46), з яких вбачається, що транспортний засіб AUDI А4, д.н.з. НОМЕР_1 розміщено за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 5 ближче 30 м. від дорожнього знаку для зупинки маршрутних транспортних засобів. Ця обставина підтверджується відповідними замірами відстані між транспортним засобом та дорожнім знаком зупинки маршрутних транспортних засобів, зробленими інспектором з паркування за допомогою ручного лазерного віддалеміра, згідно з якими відстань становить 14,2 м.(а.с.46).
Таким чином, долученими до матеріалів справи доказами підтверджується зупинка транспортного засобу AUDI А4, д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, 5 ближче 30 м. від дорожнього знаку 5.47.1 «Пункт зупинки тролейбуса».
При цьому, фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст.14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів за допомогою ручного лазерного віддалеміра марки «Bosch», модель GLM 165-27C BLAZE, який відповідає метрологічним характеристикам, що підтверджується Свідоцтвом про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки №33/0343 від 01 березня 2023 року (а.с.48).
Належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин позивачем не надано.
Колегія суддів зауважує, що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо - транспортних пригод та їх наслідків.
З врахуванням наведених вище обставин, підстави ставити під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови відсутні.
Щодо доводів апелянта про необізнаність щодо притягнення до адміністративної відповідальності, то колегія суддів зазначає у матеріалах справи відсутні докази як на підтвердження, так і на спростування покликань апелянта про не розміщення на лобовому склі транспортного засобу повідомлення, при цьому відповідач стверджує про виконання такого обов'язку. Крім того, у матеріалах справи міститься копія листа та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46-47), зі змісту яких вбачається, що відповідачем 01 березня 2023 року направлено оскаржувану постанову (трек-номер 79006042554260) ОСОБА_1 за адресою: смт.Бориня, Львівська обл., Самбірський р-н, 82547, однак така повернута відповідачу з відміткою про невручення, а тому доводи апелянта в частині обізнаності про оскаржувану постанову колегія суддів відхиляє.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, оскільки докази у кожній справі оцінюються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи та постанова суду апеляційної інстанції не є обов'язковою для застосування.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, оскільки відповідачем надано суду належні і допустимі докази, що свідчать про правомірність винесення оскаржуваної постанови та за наявності обставин, що підтверджують вину особи, при цьому, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2024 року у справі №461/3480/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.