Справа № 953/7901/24
н/п 1-кп/953/1026/24
"11" вересня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021226130000149 від 26.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
27.08.2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021226130000149 від 26.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, кримінальне провадження просив закрити.
Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, надані до клопотання, приходить до наступного висновку.
В провадженні СД ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021226130000149 від 26.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
З наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування проведений певний обсяг слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила вищевказане кримінальне правопорушення, однак за їх результатами відомості про особу, що вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено, про підозру жодній особі не повідомлялося.
Приписами ст. 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Положеннями ст. 92, 110 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, прокурора, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Глава 20 КПК України містить положення про слідчі (розшукові) дії, які слідчий зобов'язаний вчинити у конкретному кримінальному провадженні, з метою отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів, зокрема шляхом допиту потерпілого та свідків.
Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Положеннями п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цією нормою права законодавцем встановлено правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Пунктом 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Отже, вказані норми кримінального процесуального закону пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що відомості внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком.
Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
При цьому, згідно ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12021226130000149 від 26.02.2021, протиправні дії, які полягали у використанні підроблених документів громадянами України вчинені у період часу з 30.12.2019 по 05.06.2020.
Так, прокурор вважає, що з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло більше 3 років, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, а тому кримінальне провадження, зважаючи на те, що в результаті проведення слідчих дій не встановлено особу, яка ймовірно причетна до вищевказаних протиправних дій, підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Разом з тим суд зазначає, що вказана процесуальна норма, яка зобов'язує задовольнити відповідне клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, передбачає дві підстави для прийняття такого рішення: закінчення строків давності та не встановлення причетних до протиправного діяння осіб.
Суд зауважує, що правова норма, передбачена п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не надає автоматично прокурору право на звернення до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та не звільняє прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених ст. 9, 25 КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Дослідивши матеріали кримінального провадження № 12021226130000149 від 26.02.2021, суд дійшов висновку, що орган досудового розслідування не здійснив необхідних слідчих дій з метою встановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12021226130000149 від 26.02.2021 вбачається, що органи дізнання у ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні надали доручення на проведення слідчих дій в порядку ст. 40 КПК України (останнє доручення/запит датовано 08.11.2022), проте інформація щодо виконання заходів в цих дорученнях та запитах є неповною, або взагалі доручення/запит не виконано.
Крім цього, матеріали кримінального провадження містять довідку з назвою «Інформація по кримінальному провадженню № 12021226130000149 від 26.02.2021 за ч. 4 ст. 358 КК України» за підписом старшого дізнавача СД Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 39-41), з якої слідує, що слідчі дії (можливі заходи) у цьому провадженні не завершенні, відповіді на доручення/запити не отримано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що слідчий не провів усі необхідні слідчі дії з метою встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а тому стверджувати, що вжито усіх заходів, проведено необхідні оперативно-розшукові та слідчі дії, за результатами яких не встановлено осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення, у суду немає підстав.
За таких обставин досудове розслідування не може вважатися повним, а закриття кримінального провадження буде суперечити завданням та засадам кримінального провадження.
Разом з цим, виходячи з аналізу ст. 49 ч.2 КК України, закриття кримінального провадження можливо в будь якому разі, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а тому в закритті кримінального провадження № 12021226130000149 від 26.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 369, 372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021226130000149 від 26.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1