Справа № 320/19576/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
11 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Грибан І. О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому позивач просив суд:
- визнати протиправними і скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2023 р. №UA100380/2023/000200/1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 15.12.2021 №692-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» і компанією «ANHUI NYY IMPORT AND EХPORT CO. LTD», (Китай), позивачем до Київської митниці, 23.05.2023 подано електрону митну декларацію №23UA100380607166U4, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
До митного оформлення позивачем подано: пакувальний лист від 12.03.2023 б/н; рахунок-фактура(інвойс) від 12.03.2023 №ML-CN2929126; коносамент від 18.03.2023 №GS123031031; автотранспортна накладна від 18.05.2023 б/н; декларація про походження товару від 12.03.2023 ML-CN2929126; банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.05.2023 №417; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.04.2023 №68/04/2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.05.2023 №376; документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 18.05.2023 №11; документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 10.04.2023 №177; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2022 №2; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 15.12.2021 №692-UK; договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 №03/06-2020; договір експедиторських послуг від 01.06.2022 №010622; копія митної декларації країни відправлення від 14.03.2023 №310120230519268135; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 23.05.2023 №23UA100380607166U4.
Відповідач в своєму повідомленні від 23.05.2023 №1051270 зазначив що декларантом до митного оформлення не подано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення митної вартості, та запропоновано додатково надати документи.
Позивачем надано пояснення щодо неможливості надати витребувані документи у зв?язку з їх фактичною відсутністю і не обов?язковістю складання та отримання для проведення розмитнення товару, що імпортується.
Опрацювавши документи, надані при митному оформленні товарів, які надавались за МД від 23.05.2023 №23UA100380607166U4, відповідач своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів від 23.05.2023 №UA100380/2023/000200/1 визначив її другорядним методом, мотивуючі своє рішення тим, що до митного оформлення надано документи які містять розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.2 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно п.1 ч.3 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Частини перша-шоста статті 53 встановлює, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Пункт 1 частини четвертої, частина п'ята статті 54.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Приписами статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини між пов'язаними особами вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Виходячи з вищезазначеного, витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також в подальшому прийняття спірного рішення є протиправним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції декларантом надано повний перелік необхідних документів для підтвердження митної вартості за ціною контракту, а саме: пакувальний лист від 12.03.2023 б/н. рахунок-фактура(інвойс) від 12.03.2023 №ML-CN2929126; Коносамент від 18.03.2023 №GS123031031; Автотранспортна накладна від 18.05.2023 б/н; декларація про походження товару від 12.03.2023 ML-CN2929126; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.05.2023 №417; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.04.2023 №68/04/2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.05.2023 №376; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 18.05.2023 №11; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 10.04.2023 №177; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2022 №2; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 15.12.2021 №692-UK; Договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 №03/06-2020; Договір експедиторських послуг від 01.06.2022 №010622; Копія митної декларації країни відправлення від 14.03.2023 №310120230519268135; Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 23.05.2023 №23UA100380607166U4.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 наголосив, що обов?язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Суд також назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у Відповідача виникає обов?язок надсилати Декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів, лише у наступних випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Таким чином, оскільки вимога та рішенні митного органу не містять, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України мотивувальних підстав для надсилання вимоги декларанту, у позивача не виникало жодного обов?язку надсилати відповідачу додаткові документи.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов?язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування
Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості. заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом. та фактів, які вплинули на таке коригування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має право користуватись торговою маркою «VERANO» на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг від 26.12.2016 №220687, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, та за наявності права на користування торговою маркою, ліцензійні платежі, відсутні.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, на підставі яких можна встановити об'єктивну відсутність необхідності позивача сплачувати роялті та/або ліцензійні платежі за використання торговельної марки «VERANO», зареєстрованої в Україні, при дистрибуції товарів на митній території України або включення таких платежів до ціни товару.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги митний орган вказує на ненадання товариством до митного оформлення підтвердження витрат із сплати роялті та/або ліцензійні платежі за використання торговельної марки «VERANO», зареєстрованої в Україні, при дистрибуції товарів на митній території України або включення таких платежів до ціни товару.
Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки, у дному випадку, задля правильного вирішення спору, слід виокремити, чи мало включатись за умовами договору роялті/ліцензійний платіж за користування торгівельної марки до митної вартості чи ні, виходячи з умов договору/контракту, натомість, питання сплати/несплати таких платежів у силу вимог законодавства за умови не передбачення цих умов в договорі, не є предметом розгляду даного спору та не ставить у залежність висновок про недоведення декларантом складових митної вартості імпортованого товару.
Відповідно до норм ч. з статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 3) роялті та інщі ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу; оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Також, підлягає врахуванню й те, що визначення терміну поставки СІР не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, але до митної вартості такі витрати не мають відношення.
Колегія суддів вказує на те, що в контракті від 15.12.2021 №692-UK, дійсно, відсутня інформація про наявність ліцензійних платежів, що згідно норм міжнародного права та статті 58 МК України, свідчить про те, що ліцензійні платежі за використання торгової марки «VERANO»відсутні.
Положенням статті 1 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року встановлено, що митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за умови, що: а) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем, крім таких обмежень, які: і) накладаються або вимагаються законом чи органами державної влади в країні імпорту; іі) обмежують географічний район, у якому ці товари можуть бути перепродані; або ііі) не впливають значною мірою на вартість товарів; Ь) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, для яких вартості не може бути визначено стосовно товарів, що оцінюються; с) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тільки не може бути зроблене відповідного коригування відповідно до положень статті 8, а також d) покупець і продавець не пов'язані між собою або, коли покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість є прийнятною для митних цілей згідно з положеннями пункту 2.
Тобто, з приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «VERANO», за умовами договору та про що наголошував позивач, вказані платежі не включені до митної вартості, позивач такі платежі не сплачував, доказів зворотного відповідачем в жодному з документів не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованими та такими, що суперечать Митному кодексу України, в якому передбачено, що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант включає ліцензійні платежі, якщо це є умовою продажу оцінюваних товарів.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 № 599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
З матеріалів справи встановлено, що позивачем відповідачу надано довідку про транспортні витрати від 10.05.2023 №l77 по перевезенню вантажу за маршрутом з міста Ningbo (Китай) до порту Гданськ в сумі 71060,00 грн, договір транспортного експедирування від 01.03.2020 №03/06-2020, коносамент в якому зазначено місце завантаження і вивантаження, постачальник та отримувач товару, транспортна організація, що здійснювала морське перевезення, рахунок на оплату морської доставки товару від 10.04.2023 Мо376.
Крім цього надано договір на експедиторські послуги та складське зберігання від 01.06.2022 №010622 та рахунок від 20.04.2023 №68/04/2023 про надання таких послуг. Довідку про транспортні витрати від 18.05.2023 №11 з транспортною накладною від 18.05.2023 CMR (ЦМР) - транспортним документом використовуваний при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом з відбитком печатки митниці За умов надання таких довідок про транспортні витрати перевізника (з зазначенням відсутності витрат на страхування), договорів транспортного експедирування, коносаменту від 18.03.2023 №GS123031031, рахунків на оплату транспортних та експедиційних послуг, інші документи, не потрібні, так як надані документи надають можливість митному органу ідентифікувати вартість транспортних витрат по доставці товару на митну територію України та їх належність до товару.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 р. у справі № 420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Рішення про коригування митної вартості не може бути визнане законним у разі, якщо відмінність у вартості попередньо імпортованих товарів є єдиною причиною для такого коригування.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Однак рішення відповідача не містили передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, а тому зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не є мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 дійшов висновку, що «якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не має доводити цей факт: декларант має підтвердити ті факти, які пов?язані з витратами, які на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалось, то митниця має довести наявність цього факту.
Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що митним органом запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, однак не зазначено які саме витрати слід підтвердити і в рамках яких законодавчих актів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 11.09.2024)