єдиний унікальний номер справи 545/2584/24
номер провадження 2-а/546/11/24
10 вересня 2024 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Решетилівка у залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
09.07.2024 до Решетилівського районного суду Полтавської області від Полтавського районного суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 545/2584/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - для розгляду за підсудністю.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 09.07.2024 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
Ухвалою суду від 10.07.2024 адміністративний позов залишено без руху.
24.07.2024 позивачем виконано вимоги ухвали від 10.07.2024 про залишення позовної заяви без руху, подано до суду позовну заяву в новій редакції, в якій позивач просить суд:
- прийняти дану позовну заяву до розгляду;
- витребувати в Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції належної якості копію постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не в автоматичному режимі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №499085 від 08.06.2024, відносно ОСОБА_2 , оскільки копія постанови, яка була вручена неналежної якості;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №499085 від 08.06.2024 відносно ОСОБА_1 та закрити за відсутністю у його діях події та складу порушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені судові витрати в сумі 605,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2024 поліцейським взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції Полтавській області ДПП капралом поліції Козленком Денисом Романовичем складено постанову серії БАД №499085 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 08.06.2024 о 08:16 год в м. Полтаві по вул. Коцюбинського, 2 А керував транспортним засобом АІМА М3 Li без державного номерного знака, без застебнутого мотошолому, без страхового поліса цивільної правової відповідальності, без реєстрації, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.3г, 2.2.в, 2.1а,б,г ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.5,6 ст. 121, ч.ч.1,2 ст. 126 КУпАП, на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у розмірі 3400,00 грн.
Позивач не погодився з постановою, вважає, що вона не відповідає дійсності та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без будь-яких доказів вини, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Позивач посилається на п.1.10 ПДР України, яким визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Позивач звертає увагу на те, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб», різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Таким чином, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к.
На практиці це означає, що електровелосипед або електроскутер, у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом, а значить вони не потрапляють під вимогу § 2 п.2.13 ПДР України. Право на управління транспортними засобами по категорії А.А1, тобто електровелосипедист може їздити без прав на керування транспортним засобом. Натомість електроскутери з потужністю двигуна від 3 кВт до 4 кВт вимагають права категорії А1.
Позивач зазначає, що 08.06.2024 під час зупинки інспектором поліції він керував електроскутером марки АІМА М3 Li, який має потужність двигуна 1200 кВт.
Таким чином, у відповідності до визначень, закріплених у ПДР України електроскутер марки АІМА М3 Li потужністю 1200 кВт не може визнаватись механічним транспортним засобом та не підлягає державній реєстрації. Враховуючи зазначене, особа, яка керує електроскутером з потужністю 1200 кВт не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1.(а) ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електроскутер не є.
Вказаний засіб, а саме електроскутер марки АІМА М3 Li потужністю 1200 кВт відповідно до ДТСУ 2984-95 не відноситься до категорії засоби транспортні дорожні, також не відноситься до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення. Також вони відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації. Таким чином, власник електроскутера марки АІМА М3 Li не є суб'єктом відповідальності за п.2.2 ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що складена постанова не містить належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених ч.5,6 ст. 121, ч.ч.1,2 ст. 126 КУпАП та підлягає скасуванню.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Департаменту патрульної поліції.
Ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі, витребувано докази, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучено Департамент патрульної поліціїї в якості співідповідача по справі.
02.08.2024 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення. На думку позивача постанова від 08.06.2024, складена поліцейським взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції Полтавській області ДПП капралом поліції Козленком Денисом Романовичем складено постанову серії БАД №499085 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 є неправомірною, підтримує доводи викладені в позовній заяві. Додатково позивач зазначає, що ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, у вигляді накладення штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У відповідності до визначень закріплених у Правилах дорожнього руху України, електроскутер марки АІМА М3 Li потужністю 1200 кВт не може визнаватись механічним транспортним засобом та не підлягає державній реєстрації, а особа, яка ним керує не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Такого ж висновку дійшли колегії суддів у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №591/8883/23 та П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №490/9932/21. Позивач просить суд при винесені рішення врахувати вищевказані правові позиції.
14.08.2024 представником відповідачів Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції - Грешновою Аліною Юріївною, яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 10.01.2023 подано відзив на позовну заяву, у якому представникповністю заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 08.06.2024, о 08 год. 07 хв., в м. Полтава по вул. Коцюбинського,2-а, під час руху на транспортному засобі (електроскутері) AIMA M3 LI, VIN: НОМЕР_1 , був без застебнутого мотошолома, керував незареєстрованим транспортним засобом протягом 10 діб з моменту придбання, а також не мас при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.3 (г), п. 2.9 (в), п. 2.13 ПДР України, ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та Постанову КМУ № 340 від 08.05.1993р. та вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, ч. 6 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.02.2015 з відкритою категорією «В».
Транспортні засоби належать до категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; Транспортні засоби належать до таких категорій А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. Транспортні засоби належать до таких категорій В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Відповідно до технічної характеристики транспортний засіб AIMA M3 LI, VIN: НОМЕР_1 є електроскутером та має електродвигун потужністю 1440 кВт, для керування таким ТЗ водієві необхідно мати посвідчення водія категорії «А1».
Відповідальність за таке порушення передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У зв'язку із допущеними порушеннями відносно позивача було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 499085 за ч.5 ст.121 КУпАП, ч.6 ст.121 КУпАП, ч.1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та враховуючи положення ст. 36 КУпАП на накладено стягнення у розмірі 3400 грн.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення, поліцейський може використовувати інформацію, отриману з баз даних Національної поліції, якими користувався поліцейський в ході розгляду справи та якими встановлюється, що транспортний засіб (електросамокат) AIMA M3 LI, VIN: НОМЕР_1 , не зареєстрований в органах МВС України (витяг з бази даних додається).
Крім того додається витяг з бази даних МВС, стосовно посвідчення водія де значиться, що гр. ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.02.2015, категорія «В».
Право та порядок використання поліцейським нагрудної відеокамери передбачено пп. 2 п.4.1 розділу IV Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1 та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію».
У даному випадку до постанови додається відео з реєстратора на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом, що слугує беззаперечним доказом вини позивача та відео з бодікамери поліцейського 469274 по факту розгляду справи. Вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». Даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксовано на технічний засіб, має функції відеозапису і використовується для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля.
Таким чином, дотримано всі вимоги чинного законодавства та в постанові міститься посилання на відеозапис як на додаток до постанови.
На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації з нагрудної камери інспектора, а саме відео 2.exportg5c7g, о 08:18:58. Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи. Отже, інспектором було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження, однак від позивача жодних заяв та клопотань не надходило.
Представник відповідача посилається у відзиві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 справа № 712/8597/21; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021, справа № 712/8087/20; постанову Полтавського апеляційного суду від 06.07.2020, справа № 525/551/20; постанову Одеського апеляційного суду від 27.09.2019, справа № 520/13283/19. Зазначає, що у всіх випадках суди дійшли висновків про те, що водії таких транспортних засобів є повноцінними суб'єктами правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Представник відповідача наполягає на тому, що позивач дійсно порушив ПДР, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.
Представник відповідача просить суд проводити розгляд без участі уповноваженого представника.
Даний відзив у паперовому вигляді разом з диском, на якому міститься відеозапис надійшов до суду 22.08.2024.
Будь-які інші відзиви, відповіді на відзиви, пояснення та клопотання від сторін у справі до суду не надходили.
У судове засідання призначене на 10.09.2024 сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
06.09.2024 від позивача ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшло клопотання про проведення розгляду без його участі, позов підтримує, просить задовольнити (а.с.118).
Представником відповідачів Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - Грешновою А.Ю. у відзиві на позовну заяву викладено прохання проводити розгляд без участі представника відповідачів (а.с. 82, 106).
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозапис з відеореєстратора патрульної машини та нагрудної бодікамери працівника поліції, оцінюючи зібрані і надані докази як окремо так і в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що постановою поліцейського взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції Полтавській області ДПП капрала поліції Козленка Д.Р. від 08.06.2024, серії БАД №499085 у справі про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5,6 ст. 121, ч.ч.1,2 ст. 126 КУпАП, на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у розмірі 3400,00 грн, за те, що водій ОСОБА_1 , як зазначено у постанові, цього дня о 08:16 год в м. Полтаві по вул. Коцюбинського, 2 А керував транспортним засобом АІМА М3 Li без державного номерного знака, без застебнутого мотошолому, без страхового полюса цивільно правової відповідальності, без реєстрації, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив п 2.3г, 2.9.в, 2.13 ПДР України, Постанову КМУ № 340, ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» (а.с. 85,107)
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини третьої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Так, у Рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть запиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями статті 7 КУпАП регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580 - VІІІ «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ І Інструкції).
Пункт 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Правове регулювання суспільних відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання визначено нормами Закону України від 30 червня 1993 року № 3353 - ХІІ «Про дорожній рух» (далі по тексту - Закон України «Про дорожній рух»).
Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Крім того як визначено у пункті 2 частини 1 статті 32 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон України «Про Національну поліцію»), поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху України).
Як вказано у пункті 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно ч. 6 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Під час дослідження в судовому засіданні відеозапису, який міститься на диску з написом «Козленко» та містить один фрагмент відеозапису з відеореєстратора патрульної машини та два фрагменти з нагрудної бодікамери працівника поліції (а.с.113), судом встановлено наступне.
Фрагмент відеозапису з відеореєстратора патрульної машини 1.20240608_081551 розпочинається 08.06.2024 о 08:07:37 та закінчується 08:07:50. На даному фрагменті зафіксовано як попереду патрульної машини їде чоловік на транспортному засобі, вид якого неможливо встановити, без номерного знаку, який в подальшому зупиняється біля узбіччя дороги.
Фрагмент відеозапису з бодікамери 2.export-g5c7g розпочинається 08.06.2024 о 08:16:58 закінчується о 08:19:35. На даному фрагменті зафіксовано, як невстановлений чоловік надає працівнику поліції документ, який посвідчує його особу. Співробітник поліції оголошує прізвище особи Зозуля, та уточнює у останнього адресу реєстрації та фактичного проживання. В подальшому співробітник поліції перепитує чи реєструвався транспортний засіб та повідомляє, що після закінчення військового стану надається 90 днів для того, що у встановленому законом порядку зареєструвати транспортний засіб та отримати посвідчення водія категорії «А1». Працівник поліції повідомляє, що буде накладено штраф 3400,00 грн за відсутність категорії, державної реєстрації та страхового полісу. В подальшому працівником поліції розпочинається розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 роз'яснюються права та обов'язки. Після роз'яснення прав і обов'язків співробітник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що треба почекати доки йому вручить копію постанови.
Фрагмент відеозапису з бодікамери 3.export-g5c7g розпочинається 08.06.2024 о 08:45:46 закінчується о 08:48:10. На даному фрагменті зафіксовано як працівник поліції оголошує у голос ОСОБА_1 зміст постанови серії БАД №499085, оголошує загальний розмір штрафу та роз'яснює порядок його сплати та пропонує останньому отримати копію постанови під підпис. ОСОБА_1 повідомляє, що з порушенням не згоден, висловлює бажання викласти в постанові свої заперечення. Працівник поліції в грубій формі зазначає, що в даній постанові не можна залишати ніякі заперечення, якщо останній відмовиться від підпису постанови, то її копію йому не буде вручено. В подальшому працівник поліції роз'яснює строки і порядок оскарження постанови. ОСОБА_1 ставить підпис у постанові та отримує її копію.
Отже, з безпосередньо дослідженого в судовому засіданні відеозапису судом встановлено, що працівник поліції в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не повідомив ОСОБА_1 підстави зупинки транспортного засобу. Окрім того, представник поліції не повідомив своє звання та займану посаду, при цьому після з'ясування анкетних даних та адреси проживання ОСОБА_1 працівник поліції фактично не встановлюючи обставини справи, одразу повідомив позивачу розмір штрафу, а лише потім зазначив за які саме правопорушення буде накладено вказаний штраф.
Окрім того, судом встановлено, що працівник поліції в категоричній формі відмовив ОСОБА_1 , який не погодився з інкримінованим йому правопорушенням, відібрати у нього пояснення з даного приводу. При цьому ОСОБА_1 виражаючи незгоду з обставинами викладеними в постанові відмовився лише від підпису постанови, а не від її отримання. У відповідь працівник поліції відмовився надавати копію постанови, доки ОСОБА_1 не погодився поставити у ній свій підпис.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівником поліції взагалі не з'ясовувалось у власника транспортного засобу ОСОБА_1 вид та потужність двигуна вказаного транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що фабула постанови серії БАД №499085 від 08.06.2024, згідно якої ОСОБА_1 08.06.2024 о 08:16 годині в м. Полтаві по вул. Коцюбинського, 2А керував транспортним засобом АІМА М3 Li, реєстраційний номер VIN НОМЕР_1 , також не містить зазначення виду та потужності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Суд, приходить до висновку, що працівник поліції перед розглядом справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладенням на ОСОБА_1 стягнення за вказані правопорушення, взагалі не встановив вид та потужність двигуна зупиненого ним транспортного засобу та не пересвідчився в тому, що транспортний засіб АІМА М3 Li, реєстраційний номер VIN НОМЕР_1 відноситься до категорії транспортних засобів, на які поширюються вимоги встановлені Правилами дорожнього руху України.
Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом повністю спростовуються твердження представника відповідачів - ОСОБА_3 про те, що інспектором було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП та те, що позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу в межах скороченого провадження, однак від позивача жодних заяв та клопотань не надходило.
У зв'язку з вищевикладеним судом не приймаються доводи представника відповідачів - ОСОБА_3 про те, що вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом» оскільки даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення) та того, що даний доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова серії БАД №499085 від 08.06.2024 (а.с. 85,107) та відеозапис, який міститься на диску з написом « ОСОБА_4 » (а.с.113) не можуть вважатися належними і допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.п 2.3 ( г), 2.2.(в), 2.13 ПДР України та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Надаючи оцінку доводам сторони відповідача з приводу того, що відповідно до технічної характеристики транспортний засіб AIMA M3 LI, VIN: НОМЕР_1 є електроскутером та має електродвигун потужністю 1440 кВт, для керування таким ТЗ водієві необхідно мати посвідчення водія категорії « НОМЕР_3 », суд зазначає наступне.
З безпосередньо дослідженої в судовому засіданні роздруківки технічної характеристики електроскутер марки ІМА М3 Li/Black, вбачається, що батарея вказаного електроскутера має ємність 1440 Вт/год, потужність двигуна складає 1200 Вт (а.с.50).
Доводи представника відповідачів не приймаються судом, так як для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» враховується саме потужність двигуна, а не ємність батареї.
Суд приходить до висновку, що представником відповідачів - ОСОБА_3 помилко прийнято ємність батареї 1440 Вт/год за потужність двигуна електроскутера марки ІМА М3 Li, дійсна потужність двигуна якого, як встановлено судом, становить 1200 Вт (1,2 кВт).
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.3 (г) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
За визначеннями, наведеними у пункті 1.10 Правил дорожнього руху України: транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3кВт; мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4кВт.
Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху України транспортні засоби класифікуються, залежно від категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
Також пунктом 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 см? або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно з положеннями пунктів 2 та 3 наведеного вище Положення, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії. А транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії.
З наведеного вбачається, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» й різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к.
Таким чином, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, враховуючи відсутність визначення «електроскутер» у Правилах дорожнього руху України, слід дійти висновку, що електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.
З системного аналізу положень пунктів 1.10 та 2.13 Правил дорожнього руху України слід дійти висновку, що пристрої (електровелосипед, електроскутер тощо) у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, а значить на них не розповсюджуються вимоги пункту 2.13 наведених Правил стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт тільки при наявності «посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
Аналогічна судова практика, викладена у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 932/2831/22, від 09 лютого 2023 року у справі № 199/3648/22 та від 22 березня 2022 року у справі № 177/844/21 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 639/3287/23.
Враховуючи викладене у сукупності, у відповідності до визначень, що містяться у Правилах дорожнього руху України, суд доходить висновку, що електроскутер марки ІМА М3 Li потужністю 1200 Вт (1,2 кВт), хоча і є транспортним засобом, проте він за своїми технічними характеристиками не може бути прирівняний до мопедів або інших механічних транспортних засобів.
Отже, в даному випадку працівник поліції помилкового прирівняв електроскутер марки ІМА М3 Li потужністю 1200 Вт (1,2 кВт), яким керував позивач, до механічного транспортного засобу, право на керування яким у особи повинно бути посвідчення водія категорії А1.
Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер марки ІМА М3 Li не віднесено, ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Отже, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючим в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд приходить до висновку, що стороною відповідача не доведено жодними належними, допустимими та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції ID: 1582-0130-8701-3223 від 11.06.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с.1).
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову, то з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.122,126, 222, 251, 252, 258, 268, 278-280, 283-285, 288 КУпАП України, ст.ст. 2, 13, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД №499085 від 08.06.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400, 00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10 вересня 2024 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання; АДРЕСА_2 : 36000, моб.телефон: НОМЕР_5 ;
відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України, адреса місцезнаходження: вул. Кременчуцька, буд. 2В, с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, пошт. інд.:38751, ел.адреса: info@police.gov.ua;
відповідач - Департамент патрульної поліції України, код ЄРДПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, Київ Київської області, пошт. інд.: 03048, ел. пошта: public@patrol.police.gov.ua;
Суддя О.О. Романенко