Справа № 580/3956/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
10 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Епель О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача 2 від 05.04.2024 №232730024144 про відмову їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача 1 повторно переглянути заяву позивачки від 29.03.2024 про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу її роботи за Списком №1 період навчання в Черкаському професійно-технічному училищі з 01.09.1990 до 29.01.1992, період роботи в Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно» з 01.02.1992 до 14.03.1994, період роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» з 09.12.2002 до 30.03.2006 та призначити їй пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13, ст.12 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 2 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що вона не досягла необхідного пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу. Вважає, що відповідачі в порушення норм законодавства відмовили у призначені пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пільговий стаж позивачки, яка мала 50 років 4 місяці 13 днів на дату звернення до відповідача 1, становить 06 років 10 місяців 05 днів, що не заперечується нею у позовній заяві, приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з підстави відсутності у позивачки необхідного пільгового стажу, відповідач 2 діяв у межах, спосіб та порядку, передбачених Конституцією України та законами, не допустивши порушення прав позивачки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаргу обґрунтовано тим, що у спірних правовідносинах відповідач-2 та суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення керувався приписами статті 114 Закону № 1058- IV, тобто надав перевагу найменш сприятливому для позивачки підходу, внаслідок чого їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.
29.03.2024 позивачка звернулася заявою до відповідача 1, а саме Черкаського відділу обслуговування громадян №№1-3, в якій просила призначити їй пенсію за віком за Списком №1. Вказана заява прийнята 29.03.2024 і зареєстрована за №6244. До заяви додала перелік документів.
05.04.2024 відповідач 2 прийняв рішення №232730024144 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачці. У рішенні зазначив, що вік заявниці на дату звернення 50 років 4 місяці 13 днів. Страховий стаж заявниці - 29 років 8 місяців 26 днів. Пільговий стаж заявниці відсутній. У призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" відмовлено у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Листом від 08.04.2024 відповідач 1 на заяву позивачки від 29.03.2024 повідомив про прийняте рішення відповідачем 2.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України №1058-IV за Списком № 1 протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII статтю 13 Закону № 1788-XII викладено в наступній редакції:
«Стаття 13. Пенсії за віком на пільгових умовах
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах…».
В даному випадку є діючими одночасно два Закони, котрі, відносно позивачки, містять різні правила призначення пенсії за Списком № 1.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;…».
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 стаття 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 зазначила, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка:
- звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;
- набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
Дослідивши матеріали даної адміністративної справи та враховуючи суть позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що вона відповідає ознакам типової.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 як найбільш сприятливий для Позивачки, а не Закону № 1058-ІV.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача 2 від 05.04.2024 №232730024144 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню, оскільки відповідач 2 керувався нормами закону Закону № 1058-ІV.
Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання в Черкаському професійно-технічному училищі з 01.09.1990 до 29.01.1992, періоду роботи в Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно» з 01.02.1992 до 14.03.1994, періоду роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» з 09.12.2002 до 30.03.2006, слід зазначити.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, архівні довідки необхідні за умови доцільності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
Трудовою книжкою НОМЕР_2 позивачки підтверджується, що вона у спірному періоді, а саме з 01.09.1990 до 31.01.1992 навчалася у Черкаському професійно-технічному училищі (запис № 1) за професією апаратник хімвиробництва з умінням виконувати роботу лаборанта хіманалізу, що також підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 . 01.02.1992 прийнята до Черкаського виробничого об'єднання «Хімволокно» в хімічний цех апаратником підготовки сировини 3 розряду на підставі розпорядження № 93 від 03.02.1992 (запис № 3). 14.03.1994 звільнена за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗОТ України за власним бажанням згідно з наказом № 190 від 15.03.1994 (запис № 4). 09.12.2002 прийнята до ВАТ «Черкаське хімволокно» в прядильний цех № 1 апаратником регенерації кислотної станції 4 розряду згідно з розпорядженням № 645 від 06.12.2002 (запис №10). 21.04.2004 переведена в хімічний цех № 2 апаратником підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції по 3 розряду содової станції згідно пер. № 78 від 20.04.2004 (запис №11). 30.03.2006 звільнена за ст.40 п. 1 КЗзП України за скороченням штату згідно з наказом № 253-к від 29.03.2006 (запис № 12).
Щодо вказаних записів зазначені повні реквізити наказів, на підставі яких вони вчинені, скріплені печаткою відділу кадрів підприємства.
Отже, основним документом - трудовою книжкою позивачки підтверджується зазначений трудовий стаж. Вказані вище періоди роботи позивачки підлягали врахуванню відповідачами до пільгового стажу за Списком №1 та сумарно такий стаж становить 06 років 10 місяців 05 днів.
Як зазначалось вище, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Оскільки пільговий стаж за Списком № 1 складає 06 років 10 місяців 05 днів, то позивач має право на зменшення пенсійного віку на 8 років.
Отже, враховуючи вище викладене ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та має право на призначення пенсії за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, слід зауважити, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачають застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пільгової пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити таку пенсію.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності, і саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо призначення позивачу пільгової пенсії.
Тож, оскільки, за наслідками вирішення цієї справи, спірне рішення скасовано, то, враховуючи приписи пунктів 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язане призначити позивачу пенсію на пільгових умовах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини у справі та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір:
- за подання адміністративного позову в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №9364-4005-0602-4385 від 18.04.2024 року ;
- за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.3684410155.1 від 05.06.2024 року.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.04.2024 №232730024144 про відмову їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно переглянути заяву позивачки від 29.03.2024 про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу її роботи за Списком №1 період навчання в Черкаському професійно-технічному училищі з 01.09.1990 до 29.01.1992, період роботи в Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно» з 01.02.1992 до 14.03.1994, період роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» з 09.12.2002 до 30.03.2006 та призначити їй пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13, ст.12 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ - 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев