Справа № 620/16964/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
10 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі №620/16964/23, яке набрало законної сили 09.04.2024, позовні вимоги задоволено у повному обсязі та, у тому числі, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки від 25.09.2023 №518/1.6/764, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
07.06.2024 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, в якій він просив згідно з статтею 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 620/16964/23 у зв'язку з протиправним невиконанням відповідачем рішення суду.
Заява обгрунтована тим, що боржником не виконується рішення суду, невиконання якого тягне за собою відповідальність.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення про задоволення вимог позивача. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, дійшов висновку, що позивачем не доведено та судом не встановлено обставин вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправних дій чи бездіяльності в частині виконання рішення суду по справі №620/16964/23 щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ч.1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №800/320/17, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яка була постановлена окремо від судового рішення.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2018 року понад рік перебувало на виконанні у ВРП, однак на дату розгляду клопотання про встановлення судового контролю виконане не було, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у суду першої інстанції були достатні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду притримується позиції, що вирішення питання про встановлення судового контролю можливе і окремо після ухвалення судового рішення по суті справи внаслідок невиконання такого рішення відповідачем - суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що положення ст.382 КАС України, з урахуванням вимог ст.246 КАС України, якою встановлено вимоги щодо змісту судового рішення, не містять положень, відповідно до яких вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення можливо лише виключно під час постановлення рішення по суті позовних вимог.
Крім того, в наведеній судом першої інстанції висновок, за яким встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі, жодним чином не свідчить, що такі повноваження не можуть бути реалізовані судом після ухвалення судового рішення по суті спору.
Натомість, положення ст.246 КАС України, в чинній редакції, які визначають вимоги до змісту рішення суду першої інстанції, не містять положень, за яких в резолютивній частині рішення може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення.
В той же час, виключно за наявності належних та допустимих доказів невиконання відповідачем судового рішення, суд наділяється повноваженнями для застосування ст.382 КАС України в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі №620/16964/23, яке 09.04.2024 набрало законної сили, зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01.02.2023 нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, тобто десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, позивач зазначає, що з 01.05.2024 нарахування та виплату пенсії йому обмежено максимальним розміром.
Щодо таких тверджень позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» відповідачем проведено ОСОБА_1 новий перерахунок пенсії.
Відповідно до наданого суду протоколу підсумок пенсії позивача з надбавками та доплатами станом на 01.05.2024 склав 49022,29 грн, сума до виплати (з урахуванням максимального розміру) - 45955,29 грн. (а.с. 82).
Однак, колегія суддів зазначає, що вказана індексація не пов'язана з виконанням рішення суду у справі №620/16964/23, її нарахування та виплата має окремі правові та фактичні підстави, які не були предметом розгляду у даній справі.
Отже, позивач помилково пов'язує здійснення пенсійним органом індексації його пенсії з 01.03.2024 з виконанням рішення суду в цій справі.
Питання порядку та умов виплати індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» не було поставлено на вирішення суду у справі №620/16964/23 та судом не розглядалося. Відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено та судом не встановлено обставин вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправних дій чи бездіяльності в частині виконання рішення суду по справі №620/16964/23 щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Суд зауважує, що незгода з перерахунком пенсії у певному розмірі з 01.03.2024 є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
На момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
Враховуючи наведене, та зважаючи на встановлені обставини та наявні докази, що в сукупності дають за можливе встановити, що рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії на час постановлення даної ухвали виконане та пенсія виплачується стягувачу в повному її розмірі, колегія суддів не вбачає підстав для встановлення судовогоконтролю за виконанням рішення.
Беручи до уваги викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2024.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законною і обґрунтованою, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Частиною 2 ст.328 КАС України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції з питань встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова