Справа № 539/3681/24
Провадження № 2-н/539/970/2024
11 вересня 2024 року м.Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
установила:
До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Звертаючись заявник просить стягнути заборгованість за спожитий природний газ з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак заявником до матеріалів заяви не додано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за боржником, а тому суд позбавлений можливості перевірити належність даного майна боржнику на момент звернення з заявою про видачу судового наказу.
Крім того, при вирішенні питання про прийняття заяви про видачу судового наказу, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як передбачено ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (заяв) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Предметом заяви у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з постачання природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX.
Листом від 16.03.2021 року № 176/0/158-21 Верховний Суд роз'яснив, що юрисдикція місцевих районних судів поширюється на територію відповідних районів, що були ліквідовані. Суди повинні продовжувати здійснювати правосуддя в межах існуючої територіальної юрисдикції до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.
З урахуванням наведеного, заява про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, а саме до Хорольського районного суду Полтавської області.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана заява про видачу судового наказу не підсудна Лубенському міськрайонному суду Полтавської області.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Разом з тим, постановити ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу до іншого суду за підсудністю згідно ч. 8 ст. 165 ЦПК України суд вправі лише у випадку, коли боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Матеріали заяви не містять доказів, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Враховуючи викладене суд відмовляє у видачі судового наказу.
Керуючись ст. 160, 163, 165, 167 ЦПК України, суд
постановила:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу не є перешкодою, для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Я.В. Просіна