Провадження № 2/537/1479/2024
Справа № 537/4654/24
11.09.2024 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Маханьков О.В., перевіривши матеріали позовної заяви представника позивача - адвоката Мірошника Михайла Олеговича, який діє в інтересах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до відповідача ОСОБА_1 ,
про зобов'язання здійснювати випас та вигул сільськогосподарських тварин в межах домогосподарства,
установив:
Представник позивача - адвокат Мірошник М.О. звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) здійснювати випасення та вигул належних йому сільськогосподарських тварин в межах домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 5322481701:01:005:0165 або у спеціально відведених для цього місцях.
Суддя, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Так, за загальним правилом ст. 27 ЦПК України підсудність справ за позовами до фізичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач має намір зобов'язати відповідача здійснювати випас та вигул сільськогосподарських тварин в межах домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 5322481701:01:005:0165. При цьому до позову додає інформаційну довідку з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.08.2024, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 5322481701:01:005:016 призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має місце розташування за адресою: АДРЕСА_2 , власником зазначена ОСОБА_2 .
Відтак, виходячи з того, що позивач має намір зобов'язати вчиняти дії відповідача в межах земельної ділянки яка знаходиться в межах Кременчуцького району Полтавської області, що в свою чергу нерозривно пов'язано з земельною ділянкою та реалізацією прав відповідача стосовно зазначеної земельної ділянки - нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б давали можливість розгляду даної справи саме Крюківським районним судом м. Кременчука, оскільки дана справа за правилами виключної підсудності підсудна Кременчуцькому районному суду Полтавської області.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як вбачається із положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене, а також те, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Кременчуцького районного суду Полтавської області, то її необхідно передати на розгляд цього суду.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суддя,
постановив:
Позовну заяву представника позивача - адвоката Мірошника Михайла Олеговича, який діє в інтересах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до відповідача ОСОБА_1 про зобов'язання здійснювати випас та вигул сільськогосподарських тварин в межах домогосподарства, передати на розгляд до Кременчуцького районного суду Полтавської області за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Маханьков О.В.