П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/497/24
Головуючий І інстанції: Іванов Е.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 26.02.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023р. у розмірі меншому, ніж 7 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023р. в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є інвалідом війни 3 групи та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У серпні 2023р. ГУ ПФУ в Одеській області позивачу була виплачена грошова допомога лише в розмірі - 2700 грн. Однак, З таким розміром виплаченої щорічної грошової допомоги до 05.05.2023р. позивач не погоджується, оскільки, на його думку, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. така допомога має виплачуватися у розмірі, встановленому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, позивач 28.02.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024р. та прийняти нове, яким його позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
11.04.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 має статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Білгород-Дністровським управлінням соціальної політики 10.11.2017р.
У серпні 2023р. ГУ ПФУ в Одеській області було нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі - 2700 грн.
23.08.2023р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому недоплаченої разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023р.
Однак, 04.10.2023р. листом ГУ ПФУ в Одеській області вих.№29734-25493/М-02/8-1500/23 у відповідь на дане звернення повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального статусу ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» від 21.07.2023р. №754 особам з інвалідністю 3 групи встановлено розмір разової грошової допомоги у сумі - 2700 грн.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу, який мав нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2023р. у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно було здійснено виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023р. №754 у розмірі - 2700 грн.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, не погоджується із такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Дані спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» від 21.07.2023р. №754 (яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону №3551-XII, цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно з ст.2 Закону №3551-XII, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Так, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
За приписами ст.4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені ст.13 Закону №3551-XII.
Зокрема, ч.5 ст.13 Закону №3551-XII, передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999р. шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ч.4 ст.13 наступного змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - 10 мінімальних пенсій за віком, II групи - 8 мінімальних пенсій за віком, III групи - 7 мінімальних пенсій за віком».
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023р. внесено зміни до ч.5 ст.13 Закону №3551-XII, виклавши норму в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання вищенаведених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №754.
Постановою №754 відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України, ч.5 ст.ст.12-15, ч.1 ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.3 ст.ст.61-64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», затверджено Порядок здійснення у 2023р. разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до п.3 цього Порядку, особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, грошова допомога до 24.08.2023р. виплачується у наступних розмірах: інвалідам I групи - 3100 грн., II групи - 2900 грн., III групи - 2700 грн.
Верховним Судом викладений подібний правовий висновок у «зразковій» справі №440/14216/23, де було надано оцінку зазначеним обставинам та сформовано такі правові висновки:
1) порівняння редакцій ч.5 ст.13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
2) запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
3)зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст.2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.ст.17,22 Конституції України.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
А відтак, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, колегія суддів зазначає, що своєю природою передбачена ч.5 ст.13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами у справі, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023р. у розмірі 2700 грн., що менше, ніж 7 мінімальних пенсій за віком.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, ОСОБА_1 як особа з інвалідністю 3 групи внаслідок війни має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023р. у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у тих випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19, від 11.08.2023р. у справі №380/103/22).
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки означені обставини були залишені поза увагою та цим обставинам не була надана належна правова оцінка. Як наслідок, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги позивача цілком обґрунтованими та правомірними.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі меншому, ніж 7 мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко