П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10449/23
Головуючий І інстанції: Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 25.03.2024р.) про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність зобов'язання поновити виплати пенсії, -
06.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не розгляду по суті його заяву від 20.03.2020р., відображену у листах від 13.05.2022р. за №8138-6043/Ф-02/8-1500/22, від 13.06.2022р. за №9467-7265/Б-02-8-1500/22, від 17.02.2023р. за №5340-2584/Б-03/8-2800/23, від 19.04.2023р. за №9011-8008/Б-02/8-1500/23;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути його заяву про поновлення виплати пенсії від 20.03.2020р., із урахуванням правової оцінки наведених в адміністративному позові застосованих чинних нормативно-правових актів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій він просив перевести його пенсії з Автономної Республіки Крим до м.Одеса, як внутрішньо переміщену особу за довідкою від 21.03.2019р. №5106-500008384. Однак, у задоволенні вказаної заяви позивача відмовлено через відсутність підстав, що, власне, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2023р., залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024р., адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 20.03.2020р., відображену у листах від 13.05.2022р. №8138-6043/Ф-02/8-1500/22, від 13.06.2022р. №9467-7265/Б-02-8-1500/22, від 17.02.2023р. №5340-2584/Б-03/8-2800/23, від 19.04.2023р. №9011-8008/Б-02/8-1500/23. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплат пенсії від 20.03.2020р. та прийняти рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Вказане вище рішення суду набрало законної сили - 17.01.2024р.
18.03.2024р. відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про роз'яснення рішення суду від 19.07.2023р. у справі №420/10449/22, мотивуючи її тим, що заява ОСОБА_1 від 20.03.2020р. була про запит його пенсійної справи з ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим у зв'язку зі зміною місця проживання. Водночас, заява про поновлення виплати пенсії від ОСОБА_1 до Головного управління не надходила.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року (ухваленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Одеській області про роз'яснення рішення суду від 19.07.2023р. у справі №420/10449/22 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, відповідач 05.04.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху, через неможливість встановити вимоги апеляційної скарги.
26.04.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
30.04.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшла уточнена апеляційна скарга відповідача та заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024р. продовжено ГУ ПФУ в Одеській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарг.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
16.05.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, із урахуванням положень ст.254 КАС України, виходив із того, що її текст мотивувальної та резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2023р. жодних труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, а тому розширеного тлумачення шляхом роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, перевіривши зміст ухваленого у справі судового рішення та доводи заяви про його роз'яснення, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (ч.2 ст.254 КАС України).
За змістом ч.3 ст.254 КАС України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом 10 днів з дня її надходження.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013). Це право охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист, а також відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Разом із тим, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004р.) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Також, у Рішенні від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін. І саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, та гарантувала б їх виконання без неналежних затримок. Водночас, ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005р, заява №6318/03, п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р., заява №60750/00; п.п.46,51,54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р., заява №40450/04).
На підставі аналізу ст.ст.3,8, ч.ч.1 та 2 ст.55, а також ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України в їх системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 наголосив на тому, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, а тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку стосовно забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту і відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає також створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, що здатні гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ і організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Тобто, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що визначене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією із основних засад судочинства, передбачених у ст.129-1 Конституції України, а також ст.ст.14 та 370 КАС України.
У свою чергу, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові від 21.03.2019р. у справі №807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, має бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні його змісту.
Чіткість викладення передбачає, з-поміж іншого, що: терміни, вжиті в рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, яка застосована судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться відповідна правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити жодних положень, які б суперечили чи виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду та, зокрема, особливості розгляду судами заяв про роз'яснення судових рішень встановлені ст.254 КАС України, згідно з якою, подання такої заяви допускається, якщо воно ще не виконано або ж не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховним Судом у постанові від 13.09.2019р. у справі №816/1512/15 вказано, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним з способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.
Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Отже, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Так, Верховний Суд у постанові від 30.04.2020р. у справі №22а-11177/08 також зазначив, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що судове рішення може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, адже існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який підлягає виконанню, тобто такого, яким суд розв'язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин, що беззаперечно слідує зі змісту ст.254 КАС України (тобто рішення підлягає примусовому виконанню), та який полягає в усуненні відповідної неясності та викладенні такого рішення у більш ясній і зрозумілій формі.
Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність цього рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або ж взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016р. у справі №21-6440іп15 та від 12.07.2017р. у справі №802/1028/13-а та у постановах Верховного Суду від 26.01.2018р. у справі №138/815/17, від 16.07.2020р. у справі №619/3407/16-а, від 30.12.2020р. у справі №766/9580/17, від 26.05.2022р. у справі №620/1269/20.
Підсумовуючи зазначене та враховуючи імперативні положення ст.254 КАС України, колегія суддів наголошує на наявності обов'язкових критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення:
- заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватися його примусове виконання;
- судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
- заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
Вказаний висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.12.2023р. у справі №400/2839/22.
Проаналізувавши спірне судове рішення від 19.07.2023р. у взаємозв'язку з мотивами поданої ГУ ПФУ в Одеській області заяви про її роз'яснення, колегія суддів вважає, що зазначене судове рішення є цілком зрозумілим за змістом, винесене у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та додаткового роз'яснення судом не потребує. Резолютивна частина цього рішення теж містить досить чіткі вимоги стосовно зобов'язання вчинення певних дій відповідачем та, відповідно, теж не викликає жодних труднощів для її розуміння та виконання.
Більш того, як вбачається зі змісту листа ГУ ПФУ в Одеській області від 12.04.2024р. №1500-0308-8/56037, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2023р. (з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024р.) та заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, яка надійшла до відповідача 20.03.2020р., було винесено рішення про відмову в поновленні виплати пенсії. До вказаної відповіді додане рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 11.04.2024р. №397 про відмову в поновленні пенсії, яке, за своїм змістом, є результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2020р. про поновлення виплати йому пенсії, про що прямо зазначається у цих документах.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність, у даному випадку, правових підстав для роз'яснення судового рішення у справі №420/10449/22. У свою чергу, доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.249,308,311,315,316,321,322,325,328,382 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваля
В.О. Скрипченко