05 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 335/5025/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17.06.2024 року (головуючий суддя Алєксєєнко А.Б.)
в адміністративній справі №335/5025/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів інспектора патрульної поліції Григор'єва Віталія Сергійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 02.05.2024 року через систему «Електронний суд» до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідачів інспектора патрульної поліції Григор'єва Віталія Сергійовича (відповідач-1), Управління патрульної поліції в Запорізькій області (відповідач-2), в якому просив:
- скасувати постанову інспектора патрульної поліції Григор'єва Віталія Сергійовича від 23.04.2024 року у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1983851, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України.
Позов обґрунтовано тим, що в процесі руху ближнє світло фар потухло з невідомої причини на 5-10 секунд, після, фари знову світили до моменту зупинки працівниками патрульної поліції. При цьому під час розмови з інспектором ОСОБА_2 , включивши-перевіривши ближнє світло фар, яскраво світили обидві фари (ліва-права). Таким чином, оскільки під час перевірки з інспектором поліції фари працювали відтак транспортний засіб під керуванням позивача був повністю технічно справний. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17.06.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що рухаючись по проспекту Соборному транспортний засіб був повністю технічно справний. В процесі руху ближнє світло фар потухло з невідомої причини на 5-10 секунд, після, фари знову світили до моменту зупинки працівниками патрульної поліції м. Запоріжжя.
Департаментом патрульної поліції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2024 інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Григор'євим В.С. винесено постанову серія ЕНА № 1983851 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510грн.
Згідно постанови серія ЕНА №1983851 від 23.04.2023 о 21 год. 16 хв. 23.04.2024 у м.Запоріжжя, пр.Соборний, 196, водій керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимоги п.19.1 а ПДР України.
Позивач вважає протиправною вказану постанову.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, Закону України «Про Національну поліцію», норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 р. №1306.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Вимогами п. 19.1.а Правил дорожнього руху України встановлено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до положень статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи, а саме аркуш 26, містять DVD-R диск з відеозаписом обставин вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення та процедури складання оскаржуваного протоколу про накладення адміністративного правопорушення.
З дослідженого відеозапису зі службового відео реєстратора судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz G500, державний номерниий знак НОМЕР_1 , у темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар.
При цьому вказаним відеозаписом спростовуються доводи позивача щодо того, що ближнє світло фар раптово потухло на 5-10 секунд, після чого фари знов почали світити.
Так, з дослідженого відео вбачається, що позивач наближаючи до перехрестя здійснював рух без ввімкненого світла фар, які не працювали і весь час його зупинки перед червоним забороним сигналом світлофора.
При цьому доводи позивача щодо можливого перепаду напруги в автомобілі, що спричинило раптове відключення світла фар суд не бере до уваги оскільки доказів які б підтверджували вказану технічну несправність позивачем до судів обох інстанцій надано не було.
Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим зауваження суду першої інстанції, що відповідно до п.31.5 Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил (зокрема п.31.4.3. в - забороняється експлуатація транспортного засобу в якого не горить лампа лівої фари ближнього світла) водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Відповідно до п.9.9 Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:
а) у разі вимушеної зупинки на дорозі;
б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар;
в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами;
г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;
ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;
д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі;
е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п.9.11 Правил дорожнього руху якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар:
а) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил;
б) з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 9.10 цих Правил.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивачем данні вимоги Правил дорожнього руху виконані не були.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витратим у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 286, 272, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17.06.2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття 05.09.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко