Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
11.09.2024
3/394/457/24
394/772/24
11 вересня 2024 року Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Запорожець О.М.
розглянувши матеріали, які надійшли від Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого АДРЕСА_1
за ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП,
До Новоархангельського районного суду Кіровоградської області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП, які були об'єднані в одне провадження, зокрема в протоколах зазначено, що останній 17.07.2024 року о 15.00 год. в с. Скалева по вул. Іващенка залишив автомобіль, не вживши всіх заходів, щоб уникнути його самовільний рух. Внаслідок чого автомобіль самовільно покотився вперед та здійснив наїзд на паркан за адресою АДРЕСА_2 . У наслідок ДТП автомобіль та паркан зазнали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 15.12 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 17.07.2024 року о 15.00 год. в с. Скалева по вул. Іващенка, 40 керуючи автомобілем CITROEN JUMPER, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на метало-профільний паркан та залишив на порушення встановлених правил місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п. 2.10 ПДР України.
17.07.2024 року о 15.00 год. в с. Скалева по вул. Іващенка вживав алкоголь (пиво) після дорожньо-транспортної пригоди за його участі. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ALCOTEST Drager 6820», відповідно якого результат огляду позитивний, 1,96‰ проміле алкоголю, чим порушив вимоги п. 2.9 (А) ПДР України.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні суду пояснив, що 17 липня 2024 року зранку та протягом всього дня він знаходився по місцю свого проживання, частково відпочивав та займався господарськими справи (управлявся по господарству).
Цього ж дня близько 12.00 год. до нього прийшов його знайомий ОСОБА_2 та попрохав його допомогти у вивозці сміття з домоволодіння. Він йому повідомив, що не сяде за руль, оскільки випив пива. Тоді він попросив надати йому на деякий час автомобіль, щоб він вивіз сміття зі свого домоволодіння, він запевнив його, що заправить транспортний засіб. Після чого він виніс йому ключі від належного автомобіля ОСОБА_3 та він поїхав в невідомому мені напрямку.
Десь через годину ОСОБА_4 зайшов на кухню його домоволодіння та повідомив йому, що розбив автомобіль.
Після чого він з ним вийшов до двору та побачив, що було пошкоджено праву передню частину автомобіля.
Він почав у нього з'ясовувати, яким чином це трапилось на що він повідомив, що коли він поставив автомобіль в його дворі, то забув його зафіксувати коробкою передач та поставити на ручні гальма, в результаті чого автомобіль покотився з прискоренням та вдарився у сусідський паркан, при цьому пошкодивши його.
Він у нього запитав, що думає з цього приводу, на що він відповів, що відшкодує всі збитки, разом з тим він попрохав, в разі якщо приїдуть працівники поліції, щоб сказав, що я вчинив наїзд на паркан, оскільки він молодий і не хоче мати проблем з поліцією та ТЦК. На що він погодився. Після чого він пішов додому. ОСОБА_5 спиртних напоїв з ним не вживав. Через деякий час приїхали працівники поліції, зафіксували подію та склали відповідні документи.
При цьому він наголошував, що вчинив ДТП, а саме вигоражував ОСОБА_5 , щоб у нього не було проблем і він один із найкращих його друзів.
До приїзду працівників поліції він ходив до сусідів та сказав їм, що все відремонтує за власні кошти. Йому невідомі причини, чому сусіди викликали поліцію.
На даний час він за кошти ОСОБА_6 відремонтував пошкоджений сусідський паркан.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснила, що 17 липня 2024 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 поралась по господарству (кормили худобу, домашніх тварин, замітали в дворі та ремонтували господарські будівлі). До обіду цього дня прийшов ОСОБА_8 та попрохав автомобіль у її чоловіка, як потім пояснив чоловік він не поїхав, бо випив пива, а автомобіль потрібен був останньому для вивезення сміття. Через деякий час, коли вона знаходилась на городі, її покликав чоловік, та повів до їхнього автомобіля Сітроен і показав, що його пошкоджено спереду, на що вона обурилась і запитала хто це зробив - він відповів, що ОСОБА_4 не поставив автомобіль на ручник та він покотився і пошкодив паркан сусідам. Вона на нього накричала, що хто за це заплатить він відповів, що ОСОБА_4 принесе через пару днів кошти. Також він попросив всім казати, що це він в'їхав в паркан, а не ОСОБА_4 , оскільки так треба. Після чого вона знову пішла нагород рвати бур'яни.
Через деякий час до неї прийшла сусідка і запитала, чи не бачила вона, хто в'їхав в їх паркан, вона їй сказала, що це її чоловік (оскільки він так їй наказав) і що протягом тижня вони відремонтують паркан. Після чого вона пішла. Через деякий час приїхали працівники поліції та почали складати якісь документи, що саме їй не відомо. Вони робили якісь вимірювання та щось писали, а потім поїхали.
Доповнила, що її чоловік та ОСОБА_5 перебувають у дружніх стосунках більше 15 років і останній часто приходить до них в гості та на свята.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснив, що 17 липня 2024 року він зранку, прибираючи на території свого домоволодіння, зібрав близько дев'яти мішків сміття та протягом всього дня він знаходився по місцю свого проживання.
Оскільки він не має транспортного засобу, він вирішив звернутись за допомогою (вивезти сміття) до свого товариша ОСОБА_1 .
Прийшовши до нього, він попрохав його машиною ОСОБА_9 типу будка допомогти вивезти йому сміття, на що він сказав, що не поїде оскільки відпочиває та п'є пиво, а він може в нього взяти машину та поїхати сам.
Після чого дав йому ключі, він завів автомобіль та поїхав до себе додому, де загрузив сміття та відвіз його на сміттєзвалище в Новоархангельськ.
Повертаючись з сміттєзвалища, він заїхав на заправку та залив палива на 200 грн.
Після чого він поїхав в с. Скалева додому до ОСОБА_1 , заїхавши в двір, він швидко вийшов з автомобіля після чого він не зрозумів, як відбулося, що автомобіль покотився вниз, набрав швидкості та переїхав дорогу і вдарився в загороду навпроти домоволодіння ОСОБА_10 . Нікого на місці події не було, він швидко сів за руль та загнав автомобіль на територію домоволодіння ОСОБА_10 . Після чого він пішов в кухню та розповів про все ОСОБА_10 , він на нього образився, але не кричав, поводив себе спокійно.
Потім вони пішли на подвір'я і він показав, як пошкодив автомобіль та попросив ОСОБА_10 , якщо приїде поліція, щоб він сказав, що він вчинив ДТП, оскільки він не хотів нічого мати з поліцією, яка могла відвести його до ТЦК, а він людина похилого віку і йому нічого не буде.
ОСОБА_10 погодився його прикрити, а він сказав, що на днях занесе 40000 грн. - гроші для покриття затрат на паркан та автомобіль. Після чого він пішов додому, що відбувалось далі йому невідомо.
20.07.2024 року він віддав ОСОБА_10 40000 грн.
В середині серпня ОСОБА_10 під'їхав до нього додому та сказав, що він повинен з'явитись до суду та розповісти, як все відбулось. Працівники поліції пояснення в нього не відбирали.
Наголошував, що він вчинив ДТП, а саме наїхав на паркан ОСОБА_11 , ОСОБА_10 за кермом автомобіля ні до ДТП ні після його вчинення не знаходився.
Заслухавши пояснення порушника, свідків та дослідивши матеріали адміністративної справи приходжу до наступного висновку.
Ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ч. 1 ст. 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
В ст. 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості.
Ст. ст. 1222, 124, 130КУпАП є бланкетними нормами права, тобто нормами права, які не містять певних правил поведінки, зазначені правила встановлюються органами держави.
Зазначені в ній порушення (правила поведінки) регламентуються в Правилах дорожнього руху України.
В підпункті а) пункту 2.9 ПДР України вказано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В п. 2.10 ПДР України регламентовано, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
В п. 15.12 ПДР України наголошується, що водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.
Дані пункти інкримінуються в порушення ОСОБА_1 .
Відповідно до диспозиції ст. 1224 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктом правопорушення передбаченого ст. 1224 КУпАП, є суспільні відносини що забезпечують порядок управління у сфері дорожнього руху.
Об'єктивна сторона передбаченого ст. 1224 КУпАП, щодо даної ситуації, є залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 1224 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1224 КУпАП може бути лише водій транспортного засобу.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, є суспільні відносини що забезпечують порядок управління у сфері дорожнього руху.
Об'єктивна сторона передбаченого ст. 124 КУпАП, щодо даної ситуації, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 1224 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП може бути лише водій транспортного засобу.
Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Об'єктом правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, щодо даної ситуації, є вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу, тобто психічному ставленні особи до вчинюваних нею дій, а саме вжиття алкоголю після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП є фізичні особи, які керують транспортними засобами, як при наявності водійського посвідчення так і при його відсутності.
Зокрема ознаками знаходження особи у стані алкогольного сп'яніння можуть бути запах алкоголю з рота, нестійкість ходи, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає виниклій обстановці або повідомлення осіб, про вжиття алкогольних напоїв правопорушником.
Для перевірки огляду особи на стан сп'яніння із застосуванням приладу алкотестеру «Драгер» допускаються лише уповноважені працівники органів поліції, які мають спеціальні знання і пройшли відповідну підготовку в системі службового навчання.
Згідно із положенням ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
В розрізі поняття ст. 1 Закону України «Про поліцію» Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями поліції відповідно до ст. 2 Закону України «Про поліцію» є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Ст. 3 Закону України «Про поліцію» наголошує на тому, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
В п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху . В ч. 2 зазначеної статі наголошується, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Частинами 1 та 2 ст. 254 КУпАП визначено, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені особи органів поліції уповноважені складати протоколи за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП.
Зміст протоколу визначається у ст. 256 КУпАП України.
Аналізуючи вищезазначені норми матеріального та процесуального права, приходжу до висновку, що адміністративні правопорушення передбачені ст. 1224, ч. 1 ст. 130 КУпАП вчиняються виключно умисно, тобто особа усвідомлює характер вчинюваних нею протиправних дій, а ст. 124 КУпАП з необережності, особа не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
З матеріалів адміністративної справи, стосовно ОСОБА_1 слідує, що працівниками поліції відносно останнього складено протоколи про адміністративне правопорушення передбачені ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП та проведено запис перебігу подій.
З переглянутих файлів відеозапису, що маються на ДВД диску вбачається, що працівники поліції спілкуються з ОСОБА_1 оглядають місце дорожньо-транспортної пригоди та пошкоджений транспортний засіб, опитують ОСОБА_1 з приводу пригоди. Після чого на ОСОБА_1 було складено низку протоколів про адміністративне правопорушення та оформлено матеріали для направлення до суду.
Ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд на виконання положень зазначеної статті всебічно, об'єктивно та неупереджено дослідив всі матеріали адміністративної справи, стосовно ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим суд відмічає, що доказ повинен бути відносним та допустимим. Відносний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. Допустимим доказом є доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У процесуальному значенні презумпцію невинуватості необхідно розглядати як вимогу, що визначає правове положення учасників адміністративного провадження, насамперед порушника, як основу їхніх процесуальних прав, гарантію всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи про адміністративне правопорушення.
З приписів даної норми основного Закону України випливає принцип презумпції невинуватості, як об'єктивного правового положення, яке має найважливіше значення для захисту прав і законних інтересів громадян. Правило (принцип) презумпції невинуватості означає, що правопорушник може бути визнаний винуватим у вчиненні правопорушення і покараний лише за умови, що його вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена судовим рішенням у справі.
З положень ч. 1 ст. 7 КУпАП слідує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 12 КУпАП вказує, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З аналізу зазначених положень закону слідує, що законність це принцип, обов'язкова вимога, метод, режим і стан неухильного дотримання, виконання застосування законів та заснованих на них інших правових актів усіма учасниками суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя. Обов'язок дотримуватися вимог законності поширюється на всіх суб'єктів права. У свою чергу законність містить принципи єдності законності, верховенства закону, неприпустимості протиставлення законності і доцільності, реальності законності. Законодавець у ст. 9 КУпАП визначив адміністративне правопорушення терміном адміністративний проступок. Адміністративне правопорушення (проступок) є протиправною дією або бездіяльністю тобто діянням забороненим законом або іншим нормативно правовим актом. Закон розглядає протиправну дію або бездіяльність вчинену особою, як адміністративний проступок лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи. Наявність вини є невід'ємною ознакою складу адміністративного проступку. Головною метою адміністративного стягнення є виховання правопорушника, тобто формування у нього законослухняної поведінки. Застосування заходів адміністративного стягнення має на меті виховання правопорушника в дусі додержання вимог закону.
Як слідує із запису правопорушник ОСОБА_1 вказав працівникам поліції, що дорожньо-транспортна пригода трапилась з його вини, але разом з тим заперечив цей факт в суді, викликавши дійсні (виходячи з його пояснень) обставини, також ці обставини підтвердили свідки.
З матеріалів справ про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції опитано лише власників домоволодіння, де трапилась дорожньо-транспортна пригода, які навіть не були очевидцями, а дали пояснення з чужих слів.
Працівникам поліції, як представникам влади, достеменно повинно бути відомо, що обвинувачення у вчиненні правопорушень передбачених ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП не може ґрунтуватися лише на показаннях даних правопорушником про визнання ним своєї вини, а повинно підтверджуватись сукупністю прямих, непрямих, обвинувальних та виправдовувальних доказів, що відповідатиме завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, ці докази складаються не лише з пояснень правопорушника, а очевидців дорожньо-транспортної пригоди, потерпілих, свідків, висновків експертів, речових доказів тощо.
На погляд суду, працівники поліції недбало віднеслись до виконання своїх обов'язків, а саме не встановили дійсну особу, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, не встановили та не опитали очевидців події та неправомірно всупереч вимогам Закону (ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП) склали протоколи про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не вчиняла жодного із зазначених правопорушень, оскільки дорожньо-транспортну пригоду вчинив ОСОБА_5 , про що він надав суду зізнавальні пояснення (показання).
Суд розглядає справи про адміністративне правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення (ст. ст. 7, 217, 221, 246, 254 КУпАП), законом не передбачена зміна анкетних даних порушника в протоколі про адміністративне правопорушення.
На погляд суду, працівники поліції в разі сумніву щодо вчинення правопорушником дорожньо-транспортної пригоди повинні були діяти в межах ст. ст. 259, 260 КУпАП та після встановлення всіх дійсних обставин події складати відповідні процесуальні документи.
Докази, отримані працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 , не можуть визнаватись відносними, оскільки не відтворюють фактичні обставини викладені в протоколах про адміністративне правопорушення та допустимими, оскільки отримані з порушенням норм процесу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення не встановлено того, що ОСОБА_1 не будучи суб'єктом правопорушення, вчинив правопорушення передбачені ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП отже, на думку суду, відсутня суб'єктивна та об'єктивна сторона зазначених правопорушень, які є обов'язковою складовою будь-якого адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, на переконання суду в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП, оскільки він не вчиняв дій, в результаті яких трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі його автомобіля.
Підстава закриття в справі про адміністративне правопорушення у разі відсутності складу адміністративного правопорушення регламентована в п. 1 ст. 247 КУпАП.
В зв'язку із закриттям провадження у адміністративній справі судові витрати відносяться за рахунок держави.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ПДР України, Законом України «Про національну поліцію», ст. ст. 1, 7, 9, 10, 12, 23, 1224, 124, 130, 217, 221, 246, 247, 251, 254, 255, 256, 276, 280, 283, 284 КУпАП, -
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень передбачених 1224, 124, 130 ч. 4 КУпАП.
Копію постанови після набрання нею законної сили направити до Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області НП України для вирішення питання про притягнення до відповідальності громадянина - ОСОБА_5 .
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти з дня її винесення.
Суддя: