11 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/335/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року (суддя Рищенко А.Ю.) в справі № 160/335/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності з не направлення його до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я для обстеження, лікування та визначення подальшої придатності до служби у Збройних силах України; зобов'язання розглянути його рапорт від 21 листопада 2022 року про направлення його до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я, а також направити його до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я для обстеження, лікування та визначення подальшої придатності до служби у Збройних силах України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність вищого командування військової частини НОМЕР_1 у не направленні ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я, для обстеження, лікування та визначення подальшої придатності до служби у Збройних силах України.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21 листопада 2022 року про направлення його до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду рапорту від 21 листопада 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Звертає увагу, що рапорт позивача від 22 листопада 2022 року про направлення на ВЛК розглянуто, 03 грудня 2022 року складено направлення на ВЛК.
Вважає, що у відповідача відсутній обов'язок надавати письмову відповідь на рапорт військовослужбовця про направлення на ВЛК, не містить такої вимоги й інструкція з діловодства у ЗСУ.
Звертає увагу, що позивач самовільно 05 січня 2023 року залишив військову частину, командир частини не володіє відомостями про місце перебування позивача.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 21 листопада 2022 року звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_1 з рапортом про направлення його, старшого солдата ОСОБА_1 , механіка-водія парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я, для обстеження і подальше лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо нездійснення належного розгляду рапорту позивача.
Разом з тим, судом першої інстанції зазначено про відсутність підстав для втручання у владні повноваження відповідача щодо прийняття рішення по суті рапорту та зобов'язання відповідача направити позивача на військово-лікарську комісію, оскільки такі дії являтимуть собою перебирання та підміну компетенції відповідача.
Встановивши факт неприйняття відповідачем рішення по суті рапорту в цілому, тобто усунення від реалізації своєї компетенції, що є протиправним, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінити законність такого рішення та, відповідно, зобов'язати відповідача вчинити певні дії, які за змістом були б одним з варіантів прийняття рішення по суті рапорту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача направити ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров'я, для обстеження, лікування та визначення подальшої придатності до служби у Збройних силах України.
З метою ефективного захисту прав позивача суд першої інстанції зобов'язав відповідача розглянути рапорт позивача від 21 листопада 2022 року щодо направлення на військово-лікарську комісію та повідомити позивача про результати такого розгляду.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді механіка-водія парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону, має військове звання - старший солдат.
ОСОБА_1 21 листопада 2022 року звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_1 з рапортом про направлення на військово-лікарську експертизу стану здоров'я для обстеження і подальшого лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Відповідачем не повідомлено позивача про розгляд рапорту.
До матеріалів справи відповідачем надано копію направлення на ВЛК для визначення придатності до військової служби в ДШВ ОСОБА_1 від 03 грудня 2022 року № 11880 (а.с. 44 зв.).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За визначенням, наведеним у пункті 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза - це медичний огляд, в тому числі військовослужбовців, визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом.
За змістом пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, в тому числі, військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до абзацу б) пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами
Згідно з пунктом 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення № 4 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Позивачем вказується на не розгляд по суті рапорту від 21 листопада 2022 року, який подано безпосередньо до керівництва військової частини НОМЕР_1 , про направлення на військово-лікарську експертизу стану здоров'я для обстеження і подальшого лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Як встановлено Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року № 124, (далі - Інструкція) рапорт - це усне чи письмове звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню з викладом питань службового чи особистого характеру.
Відповідно до пункту 14 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Отже, рапорт є засобом реалізації прав військовослужбовців.
Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відповідачем не заперечується факт отримання рапорту, проте зазначається, що на виконання рапорту начальником медичної служби військової частини майором медичної служби складено направлення відносно старшого солдата ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 військовий госпіталь, АДРЕСА_1 ) на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби у десантно-штурмових військах, про що ОСОБА_1 повідомлено усно.
Суд погоджує висновок суду першої інстанції, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає розгляд та надання відповіді по суті порушених в ньому питань у строк, визначений у пункті 3.11.6 Інструкції
У зв'язку з не наданням відповідачем письмової відповіді позивачу на поданий ним рапорт, враховуючи, що позивачу не повідомлено про результати розгляду рапорту, тобто позивач не був обізнаний про складання відповідного направлення, а інших доказів повідомлення ОСОБА_1 про складання направлення військовою частиною НОМЕР_1 не надано, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у питанні розгляду рапорту позивача.
Суд зауважує, що сам по собі факт підготовки направлення на ВЛК не можу вважатися належним розглядом рапорту військовослужбовця, позаяк таке направлення має бути видано (вручено) військовослужбовцю, який ініціював це питання, протилежне (не повідомлення військовослужбовця про складання направлення на ВЛК) вказує на неналежний розгляд рапорту.
Доводи апелянта про відсутність у відповідача обов'язку надавати письмову відповідь на рапорт військовослужбовця про направлення на ВЛК, не містить такої вимоги й інструкція з діловодства у ЗСУ, спростовані приведеними вище висновками суду стосовно необхідності інформування військовослужбовця про розгляд рапорту.
Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що позивач самовільно 05 січня 2023 року залишив військову частину, командир частини не володіє відомостями про місце перебування позивача, адже рапорт позивача відповідач мав розглянути у 30-денний термін, тобто до дати самовільного залишення позивачем військової частини.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року в справі № 160/335/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року в справі № 160/335/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 11 вересня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов