11 вересня 2024 р. Справа № 480/1099/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, суддя Л.М. Опімах, повний текст складено 24.04.24, по справі № 480/1099/24
за позовом ОСОБА_1
до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати постанови Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми про відкриття виконавчого провадження №73837523 та №73837957 від 16.01.2024 щодо примусового виконання постанови від 20.06.2023 у справі №591/3048/23 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав про не врахування судом першої інстанції, що постанови Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми про відкриття виконавчого провадження №73837523 та №73837957 від 16.01.2024 щодо примусового виконання постанови у справі №591/3048/23 від 20.06.2023 є незаконними, з тих підстав, що судовий збір та адміністративний штраф були сплачені позивачем в добровільному порядку до винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, до спливу 15 днів після розгляду справи № 591/3048/23 у Сумському апеляційному суді.
Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, постановою Зарічного районного суду міста Суми від 20.06.2023 по справі № 591/3048/23 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн.
16.01.2024 Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкриті виконавчі провадження з примусового виконання постанови Зарічного районного суду м.Суми про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850,00 грн. ( ВП № 73837523) та стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн. (ВП № 73837957).
Позивач, вважаючи неправомірними постанови відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних постанов та відсутності підстав для їх скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження", статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч. 5 вказаної статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 9 вказаної статті встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про наявність у державного виконавця обов'язку не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести одночасно постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови Зарічного районного суду міста Суми від 20.06.2023 по справі №591/3048/23 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн.
В подальшому після надходження виконавчих документів 16.01.2024 старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шунком М.Г. прийняті постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанови Зарічного районного суду м.Суми про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850,00 грн. ( ВП № 73837523) та стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн. (ВП № 73837957).
За таких обставин, постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №73837523 та №73837957 від 16.01.2024 прийняті на законних підставах, а тому скасуванню не підлягають.
Разом з тим, в силу приписів ч.9 ст. 27 Закону, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, у разі не прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 Закону та стягнення виконавчого збору всупереч приписів ч.9 ст.27 Закону позивач не позбавлений права оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження та постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
У цій справі наведені рішення суб'єкта владних повноважень позивачем не оскаржуються.
Позивачем не доведено наявності порушеного права оскаржуваними постановами державного виконавця, натомість судом встановлено, що вони прийняті відповідачем відповідно до вимог Закону.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних постанов та відсутності підстав для їх скасування.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 480/1099/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов
Постанова у повному обсязі виготовлена 11.09.2024