11 вересня 2024 р.Справа № 591/11266/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22.04.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., м. Суми, повний текст складено 22.04.24 року по справі № 591/11266/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову інспектора 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Борисенка Олександра Олександровича серії ЕАТ №8180495 від 21.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, у зв'язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.04.2024 року у справі № 591/11266/23 позов задоволено.
Скасовано постанову інспектора поліції ЕАТ №8180495 від 21 листопада 2023 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справ, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник апеляційної скарги зазначає, що зупинка транспортного засобу позивача була здійснена інспектором 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Борисенком О.О. на законних підставах та відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначає, що під час перевірки документів позивача, було встановлено, що згідно бази МТСБУ водій не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на транспортний засіб DAEWOO Т13110, днз НОМЕР_1 . Також позивач не надав полісу страхування до позовної заяви в якості доказів своєї невинуватості. Отже, виходячи з цього, можна дійти висновку, що у позивача не було діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 21.11.2023. Але суд першої інстанції взагалі проігнорував даний факт. Безпосередньо позивачем при обґрунтуванні позовних вимог та судом у своєму рішенні не заперечується вчинення позивачем дії, яка вказує на порушення ПДР (відсутність страхового полісу), що є одним із доказів адміністративного проступку.
Зазначає, що єдине, чим позивач обґрунтовує незаконність постанови - це відсутність порушень ПДР з його боку під час зупинки. Однак відповідачем у відзиві на позовну заяву вже було роз'яснено, що водія ОСОБА_1 було зупинено на блокпості, та вказано, з урахуванням нормативної бази, законність такої зупинки поліцейськими. Таким чином вважає, що підстав для непред'явлення полісу страхування у позивача не було.
Вважає безпідставними доводи щодо відсутності, у спірному випадку, правових підстав у відповідача для перевірки наявності у позивача полісу обов'язкового страхування, оскільки такі повноваження інспектора патрульної поліції передбачені чинним законодавством, і вказані повноваження кореспондуються з обов'язком водія мати при собі поліс обов'язкового страхування та пред'являти його на вимогу працівників поліції. Отже, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції не враховано, що положеннями підпунків 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити документи на транспортний засіб.
Доводи щодо відсутності в інспектора патрульної поліції повноважень для здійснення перевірки наявності у водія полісу обов'язкового страхування з посиланням на положення ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач також вважає необґрунтованими.
Таким чином, Департамент вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 21.11.2023 серії ЕАТ № 8180495.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою серії ЕАТ №8180495 від 21.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення, складеною відносно ОСОБА_1 , якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, а саме за те, що 21 листопада 2023 року близько 16-25 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAEWOO T13110, номерний знак НОМЕР_1 на а/д М-29, 159 км був зупинений згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» і під час перевірки було виявлено відсутність страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (а.с. 4).
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №8180495 від 21.11.2023 року, звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки крім оскаржуваної постанови матеріали справи не містять жодного іншого доказу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку про його протиправность, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга і четверта статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 "г" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Одночасно, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що саме водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Таким чином, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Отже, зазначеними вище нормами визначено, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
У відповідності до ст.31 Закону № 580-VIII полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За приписами ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відповідачем надано до матеріалів справи лише рапорт інспектора Борисенка О.О. (а.с. 43). Інших доказів порушення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до матеріалів справи не надано.
Колегія суддів вважає, що рапорт працівника поліції в силу ст. 251 КУпАП не може вважатися належним і достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки інспектор поліції є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, що ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин справи, а тому такий рапорт не може слугувати беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу про наявність процесуального обов'язку відповідачів, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
При цьому, позивач в позовній заяві заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та зазначає, що особа, яка його зупинила не представилася, не роз'яснила йому права, не надала посвідчення поліцейського встановленого зразку.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення був здійснений з дотримання норм чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що справу було розглянуто з дотриманням процедури розгляду справи та не спростовано твердження позивача, що йому не було роз'яснено його права та обов'язки.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, беручи до уваги, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22.04.2024 року у справі № 591/11266/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22.04.2024 року по справі № 591/11266/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко