11 вересня 2024 р. Справа № 520/4136/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 19.04.24 у справі №520/4136/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій, з урахуванням уточнення, просив суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 23.11.2023 згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що оспорюване ним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023 про відмову у призначенні йому пенсії по інвалідності є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 23.11.2023 згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року у справі №520/4136/24 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуальною права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Зазначає, що відповідно до наданих Головним управлінням Національної гвардії України матеріалів (зареєстровано 23.11.2023 р. за вх.№10056) для призначення пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 , старшого лейтенанта, командира 2-го взводу оперативного призначення (на автомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було звільнено у запас відповідно до п.п. "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», за станом здоров'я (встановлення інвалідності з 26.10.2023). Календарна вислуга станом на 21.07.2022 складає: 08 років 06 місяців 20 днів. Вислуга років у пільговому обчисленні становить: 10 років 00 місяців 26 днів. У документах, наданих для призначення пенсії є копія довідки огляду МСЕК 12ААВ №34578, згідно якої інвалідність встановлена ОСОБА_2 по 01.11.2023 року. Посилається, що оскільки встановлений медико-соціальною експертною комісією термін інвалідності ОСОБА_1 закінчився до моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії по інвалідності, а саме до 23.11.2023 року, а також враховуючи той факт, що інша довідка огляду МСЕК до Головного управління не надходила, відсутні законні підстави для призначення пенсії по інвалід носії ОСОБА_1
ОСОБА_1 скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу (за підписом його представника), передбаченим ст.304 КАС України, в якому посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі №520/4136/24 без змін.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , проходив службу в Національній гвардії України у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.02.2022 №34 позивач звільнений у запас на підставі п.п б п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за станом здоров'я).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримував пенсію по інвалідності в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по листопад 2023 року", що підтверджується довідкою ПФ України в Харківській області.
Згідно довідки МСЕК 12ААВ №345738 позивач є особою з інвалідністю 3 групи, інвалідність встановлена на строк до 01.11.2023.
Головним управлінням Нацгвардії 23.11.2023 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області скеровано подання про призначення позивачу пенсії по інвалідності в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку встановлено по ІІІ групі у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з захистом Батьківщини.
За наслідком розгляду вказаних документів відповідачем прийнято рішення від 30.11.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності у зв'язку з тим, що інвалідність йому встановлено згідно наданих документів по 31.10.2023, а за призначенням пенсії звернувся 23.11.2023. Іншої довідки МСЕК позивачем не надано.
Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ст.18 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Відповідно до ст.26 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні врегульовані Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі по тексту - Закон №875).
Відповідно до ст.2 Закону №875 особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до ст.3 Закону №875 інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 врегульовані основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності (далі по тексту - Закон №2961).
Відповідно до ст.1 Закону №2961 медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до ч.8 ст.7 Закону №2961 медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Порядок, у відповідній редакції).
Згідно п.2 розділу І Порядку заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом). У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз'яснюється, які документи необхідно подати додатково (п.11 розділу І Порядку).
Відповідно до п.6 розділу IV Порядку рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви. Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в пенсійній справі. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідними Указами Президента України продовжувався та діє на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 №390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану" постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" доповнено пунктом 3 наступного змісту:
"Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917.
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров'я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації".
Отже, з урахуванням наведених вище норм слід дійти висновку, що державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.
Як встановлено з матеріалів даної справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Згідно копії довідки МСЕК серії 112ААВ № 345738 позивачу встановлено інвалідність III групи по 01.11.2023 включно, з датою чергового огляду 26.10.2023 (а.с.29).
Головним управлінням Нацгвардії 23.11.2023 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було скеровано подання про призначення позивачу пенсії по інвалідності в порядку Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку встановлено по ІІІ групі у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з захистом Батьківщини.
Таким чином, оскільки станом на визначену позивачу дату чергового переогляду (26.10.2023) діяв та продовжує на даний час діяти на території України правовий режим воєнного стану, то строк дії статусу особи з інвалідністю ІІІ групи позивача є продовженим на період до закінчення дії вказаного режиму.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів “доброго врядування» і “належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до “якості» закону).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування». Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.
Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023, яким було відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, є протиправним, а відтак правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для його скасування.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що оскільки встановлений медико-соціальною експертною комісією термін інвалідності ОСОБА_1 закінчився до моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії по інвалідності, а саме до 23.11.2023 року, а також враховуючи той факт, що інша довідка огляду МСЕК до Головного управління не надходила, відсутні законні підстави для призначення пенсії по інвалід носії ОСОБА_1 , є необґрунтованими.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Колегія суддів зазначає, що позиція Європейського суду з прав людини та Верховного Суду свідчить про необхідність встановлення такого способу відновлення порушеного права, при якому можливість прийняття подальших протиправнОдним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів “доброго врядування» і “належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до “якості» закону).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Враховуючи правомірність та обґрунтованість висновків суду щодо задоволення вимог позивача в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності, колегія суддів також погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 23.11.2023 згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі №520/4136/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський