11 вересня 2024 р. Справа № 520/1421/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 08.04.24 у справі №520/1421/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у непроведенні перерахунку пенсії і непідвищенні пенсії на 5% ОСОБА_1 на підставі змін у наказі №259 о/с від 21.10.1998 як звільненому за станом здоров'я через хворобу з моменту призначення позивачу пенсії з урахуванням підстав для звільнення зі служби в міліції;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 64% грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою як звільненому за станом здоров'я через хворобу, з урахуванням змін у наказі №259 о/с від 21.10.1998, згідно з п.2 ч. 1 ст. 77, абз.2 п.15 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», п. «а» ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідачем, відповідно до виписки з наказу № 312 від 15.12.1998 внесені зміни в наказ №259 о/с від 21.10.1998 про звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 та звільнено не за ст. 64 п. Ж (за власним бажанням) у запас, а за ст.64 п. Б (за хворобою) у запас. У зв'язку з зазначеним, вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у непроведенні перерахунку пенсії і непідвищенні йому пенсії на 5% на підставі змін у наказі №259 о/с від 21.10.1998 як звільненому за станом здоров'я через хворобу з моменту призначення пенсії з урахування підстав для звільнення зі служби в міліції, є протиправними.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не проведенні перерахунку пенсії і не підвищенні пенсії на 5% ОСОБА_1 на підставі змін у наказі №259 о/с від 21.10.1998 як звільненому за станом здоров'я через хворобу з моменту призначення позивачу пенсії з урахуванням підстав для звільнення зі служби в міліції.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 64% грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою як звільненому за станом здоров'я через хворобу, з урахуванням змін у наказі №259 о/с від 21.10.1998, згідно з п.2 ч.1 ст.77, абз.2 п. 15 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», п. «а» ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ). Вказує, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 "Б" (через хворобу), у запас. Зазначає, що за станом здоров'я військовослужбовці підлягають звільненню зі служби в запас або у відставку. Посилається на те, що вказані форми звільнення є різними та залежать від встановленого стану здоров'я та настанням різних обставин. Оскільки позивач був звільнений не у відставку, а у запас, має вислугу 23 роки, розмір його пенсії складає 59% грошового забезпечення (50% за 20 років вислуги + 9 % за 3 роки вислуги понад 20 років). Відтак, враховуючи те, що позивача звільнено за станом здоров'я у запас, а не у відставку, призначення та виплата позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення є безпідставною, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у його постановах у певних справах. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, не скористався.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до виписки з наказу №312 від 15.12.1998 внесені зміни в наказ №259 о/с від 21.10.1998 про звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 та звільнено не за ст.64 п.Ж (за власним бажанням) у запас, а за ст.64 п. Б (за хворобою) у запас.
Такі відомості були направлені до відповідача, у тому числі самим позивачем, але на теперішній час, як стало відомо позивачу, останні не враховані та розмір пенсії вираховується, тобто розмір пенсії у відсотковому відношенні так і не був збільшений на 5% з моменту призначення пенсії з урахуванням підстави звільнення зі служби в міліції.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у непроведенні перерахунку пенсії і непідвищенні пенсії на 5% ОСОБА_1 на підставі змін у наказі №259 о/с від 21.10.1998 як звільненому за станом здоров'я через хворобу з моменту призначення позивачу пенсії з урахуванням підстав для звільнення зі служби в міліції, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у даній справі не було дотримано вимог ч.2 ст.77 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які, зокрема, перебували на службі в органах внутрішніх справ визначені в Законі №2262-ХІІ.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується учасниками даної справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону №2262-ХІІ.
Згідно п. а) ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №2262-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку у спірних відносинах визначальне значення має форма звільнення зі служби, а саме у відставку чи у запас.
Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі по тексту - Положення №114).
Відповідно до п.62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
В п.п. "б" п.64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
В свою чергу, п.п. "б" п.65 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.
Отже, аналіз вищенаведених норм Положення №114 дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов'язані з настанням різних обставин.
Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом №2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Як встановлено з матеріалів справи, позивача, з урахуванням виписки з наказу №312 від 15.12.1998, звільнено за ст.64 п. Б Положення №114 у запас (за хворобою) (а.с.13).
Оскільки позивач був звільнений не у відставку, а саме у запас, має вислугу 23 роки, розмір його пенсії складає 59% грошового забезпечення.
Відтак, з урахуванням наведеного вище, враховуючи те, що позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я у запас, а не у відставку, вимоги останнього заявлені у даній справі про здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 64% грошового забезпечення, є необґрунтованим.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 05 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.000262, від 11 березня 2021 року у справі №1.380.2019.002722, від 13 квітня 2022 року у справі №0540/6069/18-а.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги у даній справі до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, є безпідставними та необґрунтованими, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №520/1421/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко