Справа № 740/740/24
Провадження № 2/740/567/24
28 серпня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр», товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 2788902 від 22 липня 2021 року в розмірі 30 385,00 грн, а також судового збору в розмірі 3028,00 грн та 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» (далі - ТОВ «Маніфою») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2788902 шляхом заповнення заяви про надання (отримання) позики на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої у подальшому позивачем перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. За умовами договору позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні, тип позики - короткострокова, мета отримання позики - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною, професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, сума позики - 5 000,00 грн, строк позики - до 21.08.2021.
Згідно з п. 2.4.2, 2.4.3 договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою (акційний, фіксований) - 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; середньоденний розмір процентів за користування позикою (базовий, фіксований) - 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. За п. 2.4.4 договору базова процентна ставка за позикою (фіксована) - 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою. За п. 2.5 договору розмір процентів на прострочену позику фіксований - 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.
09.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 09/02-2022, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за договором позики № 2788902 від 22.07.2021, укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 . У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договором позики № 2788902 від 22.07.2021 року, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач є новим кредитором відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 2788902 від 22.07.2021 року. Умови вищезазначеного договору позики відповідачем не виконані, позика у встановлені договором строки не повернута. Станом на 09.01.2024 року заборгованість відповідача за договором позики становить 65 735,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60 735,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
Однак, ураховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 30 385,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 000,00 грн; заборгованість за процентами - 25 385,00 грн.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15 квітня 2024 року 11-00 год., яке відкладено на 28 серпня 2024 року 12-00 год.
У позовній заяві позивач просив провести розгляд справи у відсутність його представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов, жодних заяв/клопотань - не подавав.
З урахуванням положень ст. 128, 223, 280 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 22 липня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2788902, за яким останній отримав суму позики у розмірі 5 000 грн, строком до 21 серпня 2021 року (30 днів); середньоденний розмір процентів за користування позикою (акційний, фіксований) - 0,01000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; середньоденний розмір процентів за користування позикою (базовий, фіксований) - 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; базова процентна ставка за позикою (фіксована) - 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою; розмір процентів на прострочену позику фіксований - 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. За умовами цього договору (п. 2.6) позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання договору. Указаний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - z24748. Крім того, сторонами підписано розрахунок за договором позики № 2788902 від 22 липня 2021 рок, паспорт позики.
21 серпня 2021 року між тими самими сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору позики, за якою сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів - до 20 вересня 2021 року. Цю угоду підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - j25713. Крім цього, 21 серпня 2021 року сторони підписали графік обов'язкових платежів за додатковою угодою № 1 - додаток № 1 (а. с. 13, 14).
У подальшому 19 вересня 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 2 разом з додатком - графіком обов'язкових платежів, підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за якою продовжено строк користування позикою на 30 днів - до 19 жовтня 2021 року (а. с. 15, 16).
Товариство перерахувало кредитні кошти на рахунок відповідача через платіжний сервіс iPay.ua, що підтверджується довідкою за вих. № 2782_230317175002 від 17.03.2023 (а. с. 17).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором - ТОВ «Маніфою», за договором позики станом на 09.02.2022 загальна заборгованість відповідача становить 15 485,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 10 485,00 грн - заборгованість за процентами (а. с. 19).
09.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 09/02-2022, а 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. За цими договорами спочатку до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 згідно з реєстром боржників до договору, витягом з реєстру та платіжним дорученням. У наступному таке право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Коллект центр», що підтверджується також реєстрами боржників.
Відповідно до наданого ТОВ «Вердикт капітал» розрахунку станом на 10.01.2023 заборгованість відповідача становить 65 735,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - за основною сумою кредиту; 10 485,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 50 250,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 09.02.2022 по 09.01.2023 (включно) (а. с. 20).
Згідно з наданим ТОВ «Коллект центр» розрахунком станом на 09.01.2024 заборгованість відповідача за договором позики становить 65 735,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 60 735,00 грн - заборгованість за процентами (а. с. 21).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Також відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, з дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем вищевказаного договору позики, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.
Унаслідок невиконання відповідачем взятих за договором позики зобов'язань утворилася заборгованість у вказаному розмірі, яку також не спростовано відповідачем, і така заборгованість підлягає стягненню з нього на користь позивача, який є новим кредитором на підставі відповідного договору про відступлення права вимоги.
Установлено, що відповідач порушив взяті за договором зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 30 385,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 000,00 грн; заборгованість за процентами - 25 385,00 грн, яка не спростована відповідачем, а тому з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України щодо меж позовних вимог, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц).
Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги на суму 13 000,00 грн надано такі документи: договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги, укладений з Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», платіжна інструкція від 10 січня 2024 року, заявка на надання юридичної допомоги № 796, витяг з акта № 2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024, відповідно до якого вартість обсягу наданих послуг становить 13 000,00 грн.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн є завищеним з урахуванням категорії справи та наданих адвокатом послуг. Так, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин цієї справи, що є співмірним зі складністю справи, а також обсягом наданих адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» послуг, які зводилися до надання усної консультації з вивченням документів, підготовки пропозицій та складення позовної заяви. При цьому суд також ураховує фінансовий стан обох сторін, де позивачем є юридична особа, яка займається питаннями фінансового характеру, і на користь якого стягнуто грошові кошти, як заборгованість за договором, а відповідачем - фізична особа, з якої стягнуто заборгованість за договором позики у зв'язку з невиконанням умов договору.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 8028,00 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 274 - 279, 280 - 284, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) заборгованість у розмірі 30 385 (тридцять тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) судові витрати в загальному розмірі 8028 (вісім тисяч двадцять вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко