Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/197/24
Єдиний унікальний №733/435/24
Рішення
Іменем України
09 вересня 2024 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М. та
представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
установив:
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,17 га, кадастровий номер 7421784000:04:000:0031, яка розташована на території Дорогинського старостинського округу Ічнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області і надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення її Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» позивачу; скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію змін та виправлень до іншого речового права, проведеної на підставі додаткової угоди від 03 січня 2019 року, щодо вказаної земельної ділянки. Позов мотивовано тим, що позивачка є власником зазначеної вище земельної ділянки. 03 січня 2013 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ «АПК «Магнат») укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації.. 03 січня 2019 року між позивачкою та відповідачем укладено додаткову угоду до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року, реєстраційний № 6245934 від 07.07.2014 року щодо земельної ділянки № 1, згідно якої у сторони погодили, що термін дії Договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації». У подальшому на підставі укладеної додаткової угоди до договору оренди відповідач здійснив реєстрацію речового права оренди та встановив строк оренди до 03.01.2029 року, змінивши істотні умови договору оренди щодо строку ореди земельної ділянки. При підписанні додаткової угоди до договору оренди з відповідачем узгоджено строк оренди саме 10 років з моменту підписання основного договору, а не додаткової угоди, як вважає відповідач. Оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки від 03.01.2013 року, з урахуванням укладених додаткових угод становить 10 років з моменту підписання основного договору, який закінчився 03.01.2023 року, тому станом на день звернення позивача до суду з даним позовом строк дії вказаного договору оренди землі закінчився, а спірна земельна ділянка перебуває у володіння відповідача без належних на те правових підстав.
Ухвалою судді від 06 березня 2024 року відкрите провадження по даній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження (а.с. 18); 29.04.2024 року представником позивачки ОСОБА_1 подане клопотання про доручення доказів (а.с. 41); ухвалою суду від 01 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 49).
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
У березні 2024 року відповідачем ТОВ АПК «Магнат» поданий відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що згідно додаткової угоди до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року, реєстраційний № 6245934 від 07.07.2014 року сторони погодили, що термін дії Договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації, тобто таке формулювання «термін дії Договору продовжено до 10 років» означає, що після закінчення первісного терміну дії договору, який становить 5 років, дія Договору продовжується на додатковий строк, який у даному випадку становить 10 років, тобто дає вказівку на додатковий період часу, протягом якого договір залишаєтьсяя чинним після закінчення його первісного терміну, оскільки продовження терміну дії Договору не може бути інтерпретовано як заміна або аналювання первісного терміну, а має розглядатися як додавання до нього, таким чином загальний термін дії договору склав 15 років, а не 10 років, як помилково стверджує орендодавець у позові. Державний реєстратор під час розгляду заяви відповідача про проведення реєстраційних дій на підставі Додаткової угоди, дотримавшись встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку проведення державної реєстрації прав, зокрема встановив відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, дійшов самостійного рішення про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди) Відповідача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7421784000:04:000:0031. Скасування рішення реєстратора, яке вичерпало свою дію, не веде до поновлення прав Позивача, а тому є неналежним способом захисту та є смостійною підставою для відмову у задоволенні позову. Оскільки користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7421784000:04:000:0031 здійснюється Відповідачем на підставі Договору (із врахуванням змін внесених Додатковою угодою), який був підписаний з власником цієї земельної ділянки та на час звернення Позивача до суду є дійсним, тому позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими (а.с. 22-24).
У відповіді на відзив, поданої представником позивачки ОСОБА_1 , останній просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 з посиланням на те, що додаткова угода від 03.01.2019 року до договору оренди від 03.01.2013 року була укладена після припинення основного договору, дію якого слід рахувати з моменту його підписання, а не державної реєстрації. Зміст додаткової угода розроблений Відповідачем, який є двозначним та ставить у невигідне положення Позивача у зв'язку з чим потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem. Разом з тим, Позивач не заперечує той факт, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав, однак зазначає, що виключно за ініціативою Відповідача була подана оскаржувана додаткова угода на підставі якої вчинена реєстраційна дія (а.с. 28-30).
Пояснень щодо відповіді на відзив позивача від відповідача не надійшло.
Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити із зазначених у ньому підстав.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася.
Представник відповідача у судове засідання на повторний виклик не з'явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутньою технічною можливістю прибути до суду на розгляд справи.
Оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів поважності причини неявки у судове засідання, суд визнав можливим провести розгляд за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 3,26 га (2,17 га та 1,09 га) згідно державного акта на праві власності на земельну дідянку серії ЯЖ № 368115 (а.с. 11).
03 січня 2013 року між ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,17 га, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (а.с. 12-13).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди землі від 03.01.2013 року було зареєстровано 07.07.2014 року (а.с. 9).
03.01.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ АПК «Магнат» було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі № б/н від 03 січня 2013 року, реєстраційний № 6245934 від 07.07.2014 року, відповідно до якої сторони домовились, що термін дії договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації (а.с. 8).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права сформованого 08.02.2019 року, внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,1702 га, кадастровий номер 7421784000:04:000:0031, вчиненого на підставі договору оренди земельної ділянки № б/н укладеного 03.01.2013 року між ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_2 та додаткової угоди до договору оренди землі № б/н строком до 03.01.2029 року (а.с. 10).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Згідно з положеннями статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як убачається з п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 03 січня 2013 року договір укладено на 5 років, починаючи з дати його реєстрації з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, тобто сторони погодили строк дії договору на вказаний період, починаючи саме з дати його реєстрації, а не укладення.
Вказаний договір оренди був зареєстрований 07.07.2014 року, при цьому зі змісту Додаткової угоди від 03.01.2019 року до Договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року, реєстраційний № 6245934 від 07.07.2014 року видно, що сторони погодили термін дії Договору оренди землі № б/н від 03.01.2013 року, який продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації.
Строк дії орендних відносин був продовжений до 03.01.2029 року, тобто з моменту укладення Додаткової угоди від 03.01.2019 року, про що були внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, тому посилання представника позивачки, що Додаткова угода від 03.01.2019 року до договору оренди землі від 03.01.2013 року була укладена після припинення основного договору судом відхиляється.
Суд вважає, що таке формулювання як «термін дії Договору продовжено до 10 років» означає, що після закінчення первісного терміну дії договору, який становить 5 років, дія Договору продовжується на додатковий строк, який у даному випадку становить 10 років, тобто дає вказівку на додатковий період часу, протягом якого договір залишаєтьсяя чинним після закінчення його первісного терміну, оскільки продовження терміну дії Договору не може бути інтерпретовано як заміна або аналювання первісного терміну, а має розглядатися як додавання до нього, таким чином загальний термін дії договору склав 15 років, а не 10 років, як помилково стверджує позивачка та її представник у позові.
Посилання представника позивачки на постанову ВС у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19, провадження № 61-8829сво21 як приклад для застосування до подібних правовідносин, які мають місце у позові ОСОБА_2 , суд відхиляє, оскільки вони не є тотожними і різняться за своїм змістом, оскільки у постанові ВС вирішувалося питання про встановлення порядку проведення розрахунків між сторонами, де додаткова угода була визнана недійсною з підстав недотримання нотаріальної форми.
Таким чином, суд вважає, що строк дії договору оренди землі був продовжений до 03.01.2029 року без будь-яких порушень вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, тому відсутні і підстави для стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат», місце розташування: вул. Прилуцька, 125, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, ЄДРПОУ 34490542.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.
Головуючий суддя В.М.Овчарик