09 вересня 2024 року м. Рівне №460/5819/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськова частина НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказів, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Гнатюка Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п.3,7, пп 9.1, 9.2 ( в частині, що стосується позивача) наказу командира військової частини № НОМЕР_2 від 22.03.2024 « Про результати службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » і наказ командира військової частини № НОМЕР_3 від 08.05.2024 « Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна» та повернути неправомірно утриманні кошти.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що наказом командира військової частини № НОМЕР_2 від 22.03.2024 «Про результат службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » за порушення статей 59, 112 Статуту внутрішньої служби та вимог пункту 6 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства Оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15 вересня 2022 року, щодо належного здійснення обліку особового складу, що стало причиною переплати грошового забезпечення навіднику 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 у сумі 36 966,66 гривень. На підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Догана» (п.3 наказу).
Цим же наказом, за завдання з необережності шкоди, внаслідок переплати грошового забезпечення навіднику 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 у сумі 36 966,66 гривень, відповідно до статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ, його притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності на суму 18483,33 коп. (п. 7 наказу).
На підставі пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, у зв'язку з притягненням до матеріальної відповідальності за шкоду завдану військовому майну, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму 18483, 33 коп. , виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби за березень 2024 року здійснено в розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії (п.п. 9.1 наказу).
На підставі пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» занесено в книгу стягнень та нарахувань та утримується з грошового забезпечення щомісячно 20% нарахованого грошового забезпечення до повного відшкодування матеріальних збитків). (пп.9.2 наказу).
Позивач, зазначає, що в період з 13.10.2023 по 05.04.2024 року об'єктивно не міг здійснювати контроль за підлеглим йому солдатом ОСОБА_2 оскільки, відповідно до наказів командира військової частини був відсутнім у розташуванні військової частини.
Крім того, зазначає, що стаття 112 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, яка визначає функціональні обов'язками командира роти, не містять у собі обов'язки по контролю за підлеглим особовим складом, який перебуває на лікуванні у медичних та інших лікувально-профілактичних закладах. Дані обов'язки Статутом покладені на медичних працівників різних військових підрозділів відповідно до посад, які вони займають.
Позивач зазначає, що іншим наказом командира військової частини № НОМЕР_3 від 08.05.2024 «Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна» за порушення статей 11,16,59,11, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виявилося в неналежному виконанні обов'язків щодо обліку та збереження дорученого військового майна, що стало причиною завдання шкоди державному майну у сумі 2507, 26 грн. на підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» (п.5 наказу).
На підставі пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року №260, у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності за шкоду завдану майну, яка призвела до матеріальних збитків на суму 2507,26 грн., та накладенням дисциплінарного стягнення «Сувора догана», виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати за травень 2024 року позивачу здійснено в розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії (пп 5.2 наказу).
На підставі пункту 1 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» занесено в книгу стягнень та нарахувань та утримано з грошового забезпечення позивача суму матеріальних збитків, завданих державі, в розмірі 2507,26 грн.
Позивач зазначає, що при прийнятті стрілецької зброї відповідно до накладної №14 від 07.10.2023 втрачене майно ним не приймалося, а приймалося тільки 180 од. автоматів АКМ та 60 автоматів АКМС.
Крім того, позивач звертає увагу на неодноразові факти доступу і розпорядження майном яке перебувало на обліку у його підрозділі сторонніх осіб за усним розпорядженням командування батальйону без достатніх правових підстав та порядку, які визначенні Інструкцією про організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, що унеможливлює встановити дату втрати майна і відповідно, винну особу.
Позивач вважає, що наказ командира частини ( в частині, що стосується позивача) № 146-ОД від 22.03.2024 « Про результати службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » та наказ № 235-ОД від 08.05.2024 « Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна» є протиправним, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У запропонований судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Свої заперечення на позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач правомірно притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності та вказав, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 листопада 2023 року командир 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону капітан ОСОБА_1 , прибув з відрядження з Естонської Республіки та приступив до виконання службових обов'язків, з 20 листопада 2023 року зарахований на котлове забезпечення. Наказом командира частини від 22 грудня 2023 року №91 позивач вибув з військової частини на стаціонере лікування в шпиталь військової частини НОМЕР_4 . У період з 20 листопада по 23 грудня 2024 року перебував по місцю розміщення підрозділу та був зобов'язаний виконувати свої безпосередні обов'язки командира 7 механізованої роти. Відповідач також зазначає, що з 12.12.2023 по 26.12.2023 позивач перебував у відпустці, а від 22.12.2024 по 05.04.2024 проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 . Тимчасово виконуючим обов'язки командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону було визначено командира 3 механізованого взводу 3 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_3 . При вибутті у відпустку, а згодом на лікування, капітан ОСОБА_1 військове майно, яке рахувалося за командиром роти (за ним) нікому, у тому числі лейтенанту ОСОБА_3 , за актами прийому передачі майна не передавав. При вибутті у відпустку капітан ОСОБА_4 передав лише ключі від кімнати зберігання зброї та печатку, наявність та кількість майна не перевірялися, майно продовжувало рахуватися за капітаном ОСОБА_5 , як штатним командиром підрозділу. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою суду від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( по особовому складу) №614 від 22 вересня 2023 року позивача, капітана ОСОБА_1 призначено на посаду командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 6 від 01.10.2023 капітана ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та з 01 жовтня 2023 року приступив до виконання службових обов'язків.
В період, з 01.10.23 по 16.05.2024 позивач проходив службу на посаді командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 26 вересня 2023 року №273/1 солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за мобілізацією 25 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26 вересня 2023 року призначено на посаду навідника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 05 січня 2023 року №3-РС навідника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду навідника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2024 №27 солдата ОСОБА_2 , визнано таким, що самовільно залишив частину. З 26 січня 2024 року знято з усіх видів забезпечення.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_2 від 22.03.2024 «Про результат службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » за порушення статей 59, 112 Статуту внутрішньої служби та вимог пункту 6 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства Оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15 вересня 2022 року, щодо належного здійснення обліку особового складу, що стало причиною переплати грошового забезпечення навіднику 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 у сумі 36 966,66 гривень, на підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 та накладено дисциплінарне стягнення «Догана» (п. 3 наказу).
За завдання з необережності шкоди, внаслідок переплати грошового забезпечення навіднику 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 у сумі 36 966,66 гривень, відповідно до статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осб за шкоджу, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 на суму 18483,33 коп. (п. 7 наказу).
На підставі пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, у зв'язку з притягненням до матеріальної відповідальності за шкоду завдану військовому ману, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму 18483, 33 коп. , виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби за березень 2024 року командиру 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 здійснити в розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії (п.п. 9.1 наказу).
На підставі пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» занести в книгу стягнень та нарахувань та утримувати з грошового забезпечення командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 щомісячно не більше 20% нарахованого грошового забезпечення до повного відшкодування матеріальних збитків (пп.9.2 наказу).
Іншим наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 235-ОД від 08.05.2024 «Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна» за порушення статей 11,16,59,11, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Що виявилося в неналежному виконанні обов'язків щодо обліку та збереження дорученого військового майна, що стало причиною завдання шкоди державному майну у сумі 2507, 26 грн. на підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивача, командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» (п.5 наказу).
На підставі пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року №260, у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності за шкоду завдану майну, якм призвела до матеріальних збитків на суму 2507,26 грн., та накладенням дисциплінарного стягнення «Сувора догана», виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати за травень 2024 року командиру 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 здійснено в розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії (пп 5.2 наказу).
На підставі пункту 1 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» занести книгу стягнень та нарахувань та утримано з грошового забезпечення командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 суму матеріальних збитків, завданих державі, в розмірі 2507,26 грн.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232). Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 24 цього Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до Вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
За положенням ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
За статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (п.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил).
Відповідно до статті 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтею 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За положенням статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За статтею 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно із статтею 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п.13 Розділу III).
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (п.14 Розділу III).
Пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку).
Отже, враховуючи наведені вище положення, слідує висновок:
- службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення;
- у разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
- за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу;
- наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Щодо прийняття наказу командира військової частини ( в частині, що стосується позивача) № 146-ОД від 22.03.2024 «Про результати службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » суд зазначає наступне.
Так, командиром 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 командиру військової частини подано рапорт від 08.03.2024 №2966 про призначення службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 .
На підставі вказаного рапорту, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2024 №184-АД призначено службове розслідування для уточнення причин і умов переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 .
Службовим розслідуванням проведеним на підставі вищезазначеного наказу встановлено, що навідник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 з 07 листопада 2023 року знаходився на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» В період з 17 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року солдат ОСОБА_2 був на телефонному зв'язку, а з 20 січня 2024 року по 23 січня 2024 року перестав відповідати на телефонні дзвінки начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_7 .
Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» № 106/01-20 від 31 січня 2024 року на запит військовою частиною НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні з 07 листопада по 20 листопада 2023 року у відділенні для надання реабілітаційної допомоги дорослим та дітям.
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №19 від 13.10.2023 капітана ОСОБА_1 , командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону відряджено до Естонської Республіки для проведення базової загальновійськової підготовки.
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №57 від 19.11.2023 капітана ОСОБА_1 , командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону після закінчення проведення базової загальновійськової підготовки на території Естонської Республіки, з 20.11.2023 року поставлено на продовольче забезпечення при військовій частині НОМЕР_5 .
З 13.12.2023 року по 22.12.2023 року позивач перебував у щорічній відпустці.
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №91 від 22.12.2023 капітан ОСОБА_1 , командир НОМЕР_6 механізованої роти 3 механізованого батальйону перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №44 від 11.02.2023 капітан ОСОБА_1 , командир 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону, з 12 лютого 2024 року знятий з продовольчого забезпечення у зв'язку зі перебуванням на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .
Прибув позивач з лікування з військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 05.04.2024 року і з 06.04.2024 року приступив до виконання службових обов'язків. Фактично, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 22.12.203 по 05.04.2024 року.
Відповідно до п.3, 7, пп 9.1, 9.2 спірного наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено дисциплінарне стягнення «щодо належного здійснення обліку особового складу, що стало причиною переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 у сумі 36 966,66 гривень», притягнуто до обмеженою матеріальної відповідальності на суму 18483,33 грн., здійснено виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби за березень 2024 року в розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії, занесено в книгу стягнень та нарахувань та утримано з грошового забезпечення 20% нарахованого грошового забезпечення до повного відшкодування збитків.
Так, в Акті службового розслідування зазначено, що «в своїх поясненнях командир 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 пояснив, що в період з 13 жовтня 2023 року по 19 листопада 2023 року він знаходився у відрядженні в Естонії та фізично проводити нагляд за лікуванням солдата ОСОБА_2 не міг.
В період з 20 листопада 2023 року по 13 грудня 2023 року контроль за перебуванням на лікуванні солдата ОСОБА_2 було покладено командиром роти на начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону. З 13 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року капітан ОСОБА_1 знаходився у щорічній відпустці, а з 22 грудня 2023 року і до 07 лютого 2024 року знаходився на лікуванні.
В своїх поясненнях начальник медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_7 пояснив, що 07 листопада 2023 року солдат ОСОБА_2 був направлений на стаціонарне лікування до Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» в Період з 17 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року солдат ОСОБА_2 за допомогою телефонного зв'язку повідомив капітана ОСОБА_7 про своє подальше перебування на стаціонарному лікуванні. З 20 січня 2024 року солдат ОСОБА_2 припинив виходити на зв'язок. Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги»№106,01-20 від 31 січня 2024 року стало відомо, що солдат ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 07 листопада по 20 листопада 2023 року.
Згідно пояснень начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_9 , контроль за військовослужбовцями які перебувають на лікуванні у медичних закладах поза межами військової частини НОМЕР_1 , згідно вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України здійснюється начальником медичного пункту батальйону.
Службовим розслідуванням встановлено факт переплати грошового забезпечення навіднику 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 за період з 21 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року в тому числі щомісячної премії за листопад і грудень 2023 року у розмірі 36 966, 66 гривень.
Факт завдання шкоди, у вигляді переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 у розмірі 36 966, 66 гривень, мав місце внаслідок неналежного здійснення обліку особового складу підрозділу, допущені невчасно виявлення факту нез'явлення з лікування до місця служби та відсутністю такого по місцю служби без поважних причин, порушення вимог статей 59,112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції №280 командиром 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 , вимог статей 871,1101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальником медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_7 ».
У спірному наказі відповідач вказує про порушення позивачем статей 59, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до статті 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, серед іншого: негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Відповідно до статті 112 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, серед іншого періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці в роті (на кораблі);
вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти (корабля), знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів.
Стаття 112 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, яка визначає функціональні обов'язками командира роти, не містять у собі обов'язки по контролю за підлеглим особовим складом, який перебуває на лікуванні у медичних та інших лікувально-профілактичних закладах.
Суд зазначає, що пунктом 208 Статуту встановлено, що якщо на ранковому огляді чи вечірній повірці присутній командир роти або один з офіцерів роти, головний сержант роти доповідає йому про результати огляду (повірки). Після ранкового огляду й вечірньої повірки чергові рот доповідають черговому частини і подають відомості про відсутніх, а також військові звання, прізвища, імена та по батькові самовільно відсутніх військовослужбовців строкової військової служби.
Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 (далі - Інструкція з обліку), організація обліку особового складу покладається, у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.
Із матеріалів службового розслідування слідує, що «зі слів начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_7 , лейтенанту ОСОБА_10 було відомо, що 07 листопада 2023 року солдат ОСОБА_11 був скерований на стаціонарне лікування у «Комунальне некомерційне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
У період з 17 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року солдат ОСОБА_12 у телефонному режимі повідомляв начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_13 , що він продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до матеріалів службового розслідування встановлено факт переплати грошового забезпечення навіднику 3 механізованого відділення 3 механізованої взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 за період з 21 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року, в тому числі щомісячної премії за листопад і грудень 2023 року у розмірі 36 966, 66 гривень.
Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у службовому відряджені в Естонської Республіки з 13.10.2023 по 20.11.2023, з 13.12.2023 по 22.12.2023 у щорічній відпустці, з 22.12.2023 по 12.02.2024 на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .
Тобто, позивач не був постійно присутній в період з 13.10.2023 по 05.04.2024 у місці дислокації військової частини НОМЕР_1 , зокрема у зв'язку з відрядженням, відпусткою та лікуванням а тому, об'єктивно не міг здійснювати контроль за підлеглим особовим складом.
Однак, як стверджує відповідач, достеменно про факт відсутності з 20 листопада 2023 року солдата ОСОБА_2 в місці проходження лікування у «Комунальному некомерційному підприємстві «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги», командуванню частини стало відомо лише із відповіді підприємства №106/01-20 від 31 січня 2024 року.
Крім того, у матеріалах службового розслідування містяться пояснення заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_14 , що « ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_2 був скерований на стаціонарне лікування. У період з листопада 2023 року по січень 2024 року за допомогою телефонного зв'язку солдат ОСОБА_2 повідомляв медичний пункт 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що він продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні у «Комунальному некомерційному підприємстві «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги».
Аналогічні пояснення надав начальник медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_7 , що « ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_2 був направлений на стаціонарне лікування до «Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги». У період з 17 листопада 2023 року по 19 січня 2024 року солдат ОСОБА_2 за допомогою телефонного зв'язку повідомляв капітана ОСОБА_7 про своє подальше перебування на стаціонарному лікуванні. З 20 січня 2024 року солдат ОСОБА_2 припинив виходити на зв'язок. Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги» №106/01-20 від 31 січня 2024 року стало відомо, що солдат ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 07 листопада по 20 листопада 2023 року».
Тобто, в самому акті службового розслідування містяться суперечності між фактичними обставина та висновком про винуватість позивача в перевиплаті солдату ОСОБА_2 грошового забезпечення. Одночасно, відповідач стверджує про перебування позивача у розташуванні свого підрозділу в період з 20 листопада по 23 грудня 2024 року та заперечує такий факт покликаючись на те, що з 12.12.2023 по 26.12.2023 відповідно до наказу командира частини №80 позивач перебував у відпустці, а від 22.12.2024 по 05.04.2024 проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 .
Крім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що саме внаслідок бездіяльності капітана ОСОБА_1 були невжиті заходи щодо своєчасного виявлення відсутності солдата ОСОБА_2 в лікувальному закладі.
Згідно статті 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник медичної служби бригади зобов'язаний щотижня особисто контролювати проведення амбулаторного прийому хворих, а також проводити обхід хворих у медичній роті та медичних пунктах батальйонів, контролювати якість надання їм медичної допомоги та лікування, знати стан хворих, що лікуються в медичних пунктах, медичній роті та інших лікувально-профілактичних закладах.
Згідно статті 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник медичної служби батальйону зобов'язаний організовувати якісне проведення медичного огляду та обстеження особового складу, особисто брати участь в амбулаторному прийомі, оглядати хворих, що перебувають у медичному пункті і направляються до закладів охорони здоров'я; знати стан хворих, що залишаються в медичному пункті, і контролювати їх лікування; знати стан хворих, що перебувають в інших закладах охорони здоров'я, і періодично їх відвідувати.
Згідно статті 110-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник медичного пункту бригади (полку, окремого батальйону, батальйону) зобов'язаний керувати лікувально-діагностичною роботою в медичному пункті, розробляти заходи щодо її постійного вдосконалення, контролювати своєчасність, повноту та якість обстеження, лікування хворих і нагляду за ними.
Суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 під час проходження служби порушивши свої функціональні обв'язки щодо належної організації та забезпечення дисципліни, недбало та безвідповідально поставився до виконання своїх службових обов'язків.
Суд критично оцінює позицію відповідача, яка зводиться до відсутності контролю за особовим складом.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Насамперед, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Отже, позиція відповідача суперечить нормам чинного законодавствам, а саме: положенням Статуту внутрішньої служби, оскільки всупереч вимогам закону будь-яких належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків відбулося правопорушення та чи мало взагалі місце правопорушення у матеріалах справи не має, не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Визначення покарання за вчинений дисциплінарний проступок є дискреційними повноважними посадової особи, які врегульовані лише Дисциплінарним статутом.
Отже, до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов'язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У свою чергу, недотримання військовослужбовцем зазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Враховуючи, що жодним документом не встановлено обставин, які є підставою для притягнення позивача до відповідальності, суд вважає, що обставини викладені в спірному наказі не підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідачем не надано будь-яких доказів та не наведено переконливих мотивів, які б свідчили про обґрунтованість накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.
При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
З висновку службового розслідування вбачається, що причинного зв'язку між подією та діями ОСОБА_1 не встановлювалися, як і не аналізувалися умови, що сприяли такій поведінці позивача.
Таким чином, службовим розслідуванням не було достеменно з'ясовано, чи вчиняв позивач порушення військової дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність застосування до капітана ОСОБА_1 на підставі пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення «Догана», оскільки матеріалами справи не підтверджено факт невиконання ним дій, які він за своїми службовими обов'язками повинен і міг виконати.
Тому, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України військова частини НОМЕР_1 не довела суду правомірності наказу наказ № 146-ОД від 22.03.2024 « Про результати службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » зокрема пункт 3, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення отже, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, підлягає визнанню протиправним та скасуванню пункт 7 наказу щодо притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності позивача на суму 18483,33 грн., пп 9,1 щодо здійснення виплати позивачу щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби за березень 2024 року в розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії та пп. 9.2 щодо утримання з позивача щомісячно не більше 20% нарахованого грошового забезпечення до повного відшкодування матеріальних збитків.
Щодо прийняття наказу командира військової частини № НОМЕР_3 від 08.05.2024 «Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна», суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що службовим розслідуванням, яке передувало прийняттям наказу №235-ОД від 08.05.2024 встановлено, що згідно накладної №14 від 07.10.2023 на видавання військового майна у військовій частині НОМЕР_1 , командиром 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 отримано військове майно, а саме 180 одиниць комплектів АКМ 7,62 та комплектів АКМС в кількості 60 одиниць. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №656-АД від 11 квітня 2024 року визначено командиру 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_15 здати, а командиру 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону лейтенанту ОСОБА_16 тимчасово прийняти справи та посаду командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону. Згідно Акту приймання передачі майна командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону та Додатку 4 виявлено нестачу військового майна, а саме, магазинів АКМ-36 штук, пенал в комплекті-17 штук, маслянка-9 штук, сумка для магазинів-8 штук.
Службовим розслідуванням було встановлено, що нестача військового майна, а саме, маслянка 9 штук, пенал для приладдя (комплект: пенал, викрутка, йоржик, виколотка, протірка) 17 штук, магазин (комплект з 4 шт) - 9 комплектів, підсумок для магазинів - 8 штук залишковою вартістю 2507 грн. 26 коп. сталася з вини командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону. Згідно Акту приймання передачі майна командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону капітана ОСОБА_1 , який своєю бездіяльністю порушив встановлений порядок обліку, зберігання військового майна та не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання нестачі військового мана, внаслідок чого було завдано шкоди державі.
Із подання ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.04.2024 р. « Про усунення порушень вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України, Дисциплінарного статуту ЗС України, наказу Міністерства оборони України від 29.06.2005 №359, причин та умов, що їм сприяли» вбачається, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено перевірку інформації від командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 щодо виявлення нестачі зброї, а саме, двох одиниць автоматів АКМ № 13487 та № 03047 та комплектуючих: сумка для магазинів - 8 шт., магазин до АКМ - 47 шт., маслянка -8 шт., пенал - 17 шт., викрутка - 17 шт., йоршик -17 шт., виколотка - 17 шт., протирка - 17 шт.
Відповідно до зазначеного подання, в ході перевірки посадовими особами встановлено, що 06.04.2024 капітан ОСОБА_1 прибув до місця розташування підрозділу (7 механізована рота 3 механізований батальйон) після лікування.
Капітан ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2023 № 6 призначений на посаду командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2023 №80 капітану ОСОБА_1 було надано відпустку терміном 15 діб з 12.12.2023 по 26.12.2024. Згідно з рапортом капітана ОСОБА_17 та вказаним наказом, тимчасово виконуючим обов'язки командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_18 .
Із пояснення позивача наданих працівнику військової служби правопорядку від 19.04.2024 року вбачається, що з 13.12.2023 за наказом командира частини НОМЕР_1 йому було надано відпустку, а від 22. 12.2023 по 05.04.2024 р. проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 . Тимчасово виконувати обов'язки командира 7МБ було визначено командира 3 МВ 7 МР 3 МБ лейтенанта ОСОБА_18 . При передачі посади лейтенанту Дедечку жодних актів прийому-передачі майна та озброєнь не складалося. Позивач вказує у поясненні, що передав лише книги обліку та руху майна, зброї, власну печатку та ключі до кімнати зберігання зброї. 1.03. 2024 перед вибуттям до нового місця служби лейтенант Дядечко доповів, що зброя та комплектуючі в наявності та печатка знаходиться в кімнаті зберігання зброї а ключі, а печатку та облікова документація за наказом командира 3 МВ передав командиру 9МР без жодних рапортів та актів. Після повернення з лікування, позивачем було проведено перевірку наявності зброї та виявлено нестачу двох автоматів АКМ № 13487 та АКМ № 03047, магазини 36 штук, пенали 17 штук, підсумки 8 штук, маслянки 9 штук. Позивачем одразу подано рапорт 07.04.2024 про виявлений факт нестачі командиру військової частини НОМЕР_7 та у ВСП. 8.04.2024 при прибутті ВСП було організовано перевірку зброї, автомати АКМ № 13487 та АКМ № 03047 були виявлені у військовослужбовців 9 МР 3 МБ.
В поданні зазначається, що капітан ОСОБА_1 по завершенню відпустки до підрозділу не повернувся та, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2023 №91, 11.02.2024 №44 проходив стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_4 , яке завершив 05.04.2024 та, відповідно до наказу від 06.04.2024 №99 приступив до виконання службових обов'язків.
В поданні вказується, що 06.04.2024 капітан ОСОБА_1 проводив перевірку наявності майна підрозділу, після тривалої відпустки та, в ході перевірки наявності зброї та БК у кімнаті зберігання зброї виявив відсутність вищевказаного майна. Представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було проведено перевірку майна, що зберігається в кімнаті зберігання зброї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . За результатами проведених заходів було виявлено, що зброя, а саме автомати АКМ № 13487 та АКМ № 03047 були отриманні військовослужбовцями 9 механізованої роти цього батальйону солдатами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Відповідно до пояснень солдата ОСОБА_19 автомат НОМЕР_8 йому видав командир 9 механізованої роти капітан ОСОБА_21 приблизно 07.02.2024 при вибутті на сержантські курси до 5 навчального батальйону військової частини НОМЕР_5 . Відповідно до пояснень ОСОБА_20 автомат НОМЕР_9 йому видали приблизно 07.02.2024 при вибутті на курси БЗВП до 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_5 , однак, хто видавав йому зброю не пам'ятає.
Відповідно до подання, командир 9 механізованої роти капітан ОСОБА_21 від надання пояснень відмовився, однак, в усній розмові зазначив, що ключі від кімнати зброї, печатку та книги обліку та руху зброї йому передав молодший лейтенант ОСОБА_18 перед вибуттям до нового місця проходження служби (жодні акти приймання - передачі не складались). Також, вищевказане в своїх поясненнях підтверджує заступник командира 3 механізованого батальйону-начальник штабу майор ОСОБА_22 . Крім того, майор ОСОБА_22 в своїх поясненнях зазначає, що остання перевірка озброєння проводилася в кінці січня 2024 року.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до накладної №14 від 07.102023 позивачем зі складу РАО отримано автоматів АКМ 7,62 мм. - 180 од., автоматів АКСМ 7,62 мм. - 60 од. В матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем крім автоматів будь якого іншого майна, що входить в комплект до зазначеної зброї і є його невід'ємною частиною.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від ( з адміністративно-господарської діяльності) №656-АД від 11.04.2024 «Про прийняття та здавання справ і посади командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » створена комісія для здавання справ і посади командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 та тимчасового прийняття справи та посаду 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_23 .
Відповідно до Відомості наявності військового майна (додаток -4) до Акту прийому-передачі командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 виявлено некомплект: магазини до АКМ - 36 шт,, пенал -17 шт., викрутка -17 шт., протирка - 17 шт, маслянка -9 шт., сумка для магазинів - 8 шт.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній Акт про проведення службового розслідування за висновками якого командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 235-ОД від 08.05.2024. Відтак, суд критично ставиться до самого факту проведення службового розслідування, який би передував з'ясуванню наявності складу дисциплінарного проступку в діяннях позивача, ступеню його вини, уточненню причини і умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Водночас, суд вказує про відсутність обов'язку проведення службового розслідування відповідно до статті 84 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», аналіз якої свідчить, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Тобто з наведеної норми вбачається, що проведення службового розслідування не є обов'язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов'язком командира.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 822/2446/17 від 06 грудня 2019 року у справі № 1640/2578/18.
Разом з тим суд зазначає, що спірним наказом виданим командиром частини позивач притягнутий до дисциплінарної та обмеженої матеріальної відповідальності і частково позбавлений премії якому передувало службове розслідування.
В матеріалах справи також відсутні відомості про ознайомлення позивача з актом службового розслідування.
Із змісту подання ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.04.2024 р. « Про усунення порушень вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України, Дисциплінарного статуту ЗС України, наказу Міністерства оборони України від 29.06.2005 №359, причин та умов, що їм сприяли» не вбачається вина позивача у нестачі військового майна оскільки, при тимчасовій відсутності позивача у підрозділі, прийом передача майна та озброєння здійснювалося без оформлення встановлених документів, що призвело до його втрати, внаслідок чого спричинено матеріальні збитки.
З матеріалів справи суд встановив, що при прийомі-передачі справ та посади командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 наказ командира військової частини №656-АД від 11 квітня 2024 року видавався тільки при передачі капітаном ОСОБА_1 лейтенанту ОСОБА_24 . Із подання ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.04.2024 р. вбачається, що така передача майна і озброєння підрозділу здійснювалася неодноразово в порушення пункту 9 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України 9.06.2005 №359 відповідно до якого, у разі короткострокового вибуття відповідальної службової особи, яка відповідає за зберігання озброєння у відрядження, чергову відпустку або на дострокове лікування стрілецька зброя та боєприпаси, а також облікова документація передаються за актом іншій особі, визначеній наказом командира військової частини.
Суд також зазначає, що ініціатором проведення перевірки майна підрозділу був безпосередньо сам позивач після його повернення зі стаціонарного лікування з військової частини НОМЕР_4 05.04.2024.
Згідно до пунктів 3, 4, 7, 8, 9 розділу Першого розділу інструкції № 359 в органах військового управління згідно з вимогами цієї Інструкції розробляються інструкції, які визначають особливості зберігання стрілецької зброї та боєприпасів у підпорядкованих військових частинах, які затверджуються відповідним командиром (керівником, начальником) органу військового управління.
Забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).
Згідно Інструкції під час перевірки стрілецької зброї та боєприпасів перевіряються їх наявність, комплектність, облік, умови зберігання, порядок здачі та видачі, а також наявність печаток (пломб) та правильність запечатування (опломбування), правильність зберігання запасних ключів від усіх місць зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, справність засобів охоронної та пожежної сигналізації.
Результати перевірок заносяться до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів, форма якої наведена в додатку 11 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та до відповідних книг і карток обліку.
У разі заміни відповідальних службових осіб приймання і передавання стрілецької зброї, боєприпасів та облікової документації проводяться відповідно до вимог Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 615/2419 (зі змінами).
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, зауваження; догана; сувора догана.
Застосовуючи до позивача дисциплінарні стягнення у вигляді догани та сурової догани відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження необхідності застосування до позивача саме таких видів стягнення, та відсутність підстав для застосування менш суворого.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості про невиконання фінансово-економічною службою військової частини пп 9.1., 9.2 наказу № 146-ОД від 22.03.2024 та пп 5.1., 5.2 наказу № 235-ОД від 08.05.2024 відповідно до яких, позивача притягнуто до матеріальної відповідальності та позбавлено премії.
Таким чином, враховуючи викладене, військова частини НОМЕР_1 відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не довела суду правомірності наказу № 235-ОД від 08.05.2024 « Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна» а тому, вказаний наказ слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд повинен знаходити розумний баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін. Безумовно, сторона, яка подає заяву чи скаргу, зацікавлена, щоб суд у своєму рішенні надав відповідь на кожен аргумент, та це не виключає можливості зловживання такою стороною своїми правами.
Так, у ряді рішень Європейського суду з прав людини міститься вказівка на те, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97).
У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов'язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов'язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов'язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункти 3,7, пп 9.1, 9.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 146-ОД від 22.03.2024 « Про результати службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 » та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 235-ОД від 08.05.2024 « Про результати службового розслідування для з'ясування причин і умов нестачі військового майна».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 неправомірно утриманні кошти відповідно до наказів, які визнані судом протиправними та скасовані.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )
Суддя Д.Є. Махаринець