Справа № 947/26705/24
Провадження № 1-кс/947/11555/24
10.09.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 під час розгляду клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020001028 від 24.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024150020001028 від 24.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Процесуальне керівництво здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням установлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 від 12.09.2022 за № 1527 о/с, ОСОБА_7 призначений на посаду начальника сектору превенції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, у спеціальному званні капітана поліції.
Згідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, начальник сектору превенції ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 є службовою особою, яка за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади, а відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України - є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.
Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_7 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати своє становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_7 є службовою особою правоохоронного органу.
У своїй діяльності ОСОБА_7 повинен керуватися Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету України, міжнародними договорами України, а також іншими нормативно-правовими актами, у тому числі нормативно-правовими актами і організаційно-розпорядчими документами МВС України та Національної поліції України, ГУНП та Положенням про відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області (Надалі - ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області).
Так, відповідно до положення про ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, вищезазначений відділ поліції здійснює свої повноваження на території Доброславської, селищної, Визирської та Красносільської сільських територіальних громад та вживає заходів з виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та в межах компетенції забезпечує їх виконання.
Відповідно до функціональних обов'язків, які затверджені 01.2024 наказом т.в.о. начальника ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, начальник сектору превенції вищезазначеного відділення поліції, капітан поліції ОСОБА_7 у своїй діяльності в тому числі керується Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» та здійснює організацію, координацію та контроль діяльності сектору у сфері забезпечення публічного порядку і безпеки на вулицях, в інших публічних місцях населених пунктів, а також під час проведення масових, спортивних, релігійних заходів, публічних та громадських акцій, негайно реагує на всі правопорушення та інші події, здійснює профілактику правопорушень, налагоджує співпрацю з населенням та громадськими формуваннями, в забезпеченні публічного порядку, організовує адміністративну діяльність, приймає участь в здійсненні державної охорони. Спрямовує зусилля підрозділів поліції на профілактику правопорушень та злочинів, а також негайно реагує на всі правопорушення та інші події, направляє на місця події сили та засоби СРПП, необхідні для захисту порушених конституційних прав громадян.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своїм чоловіком ОСОБА_9 , з липня по жовтень місяць кожного року здійснюють торгівлю кавунами та динями на узбіччі дороги до села Калинівка, Одеського (Лиманського) району та до села Кордон, Одеського (Лиманського) району.
У період часу з 2020 по 2023 рока відносно ОСОБА_8 неодноразово складались працівниками поліції адміністративні протоколи за торгівлю в невстановленому законом місці та торгівлю товарами без товаро-транспортних накладних, за що останньою офіційно сплачувались штрафи на підставі постанов Комінтернівського районного суду Одеської області.
Так, 21.06.2024 у першій половині дня, більш точний час к ході досудового розслідування не встановлено, на мобільний телефон ОСОБА_8 , зателефонував невідомий чоловік, який представився працівником поліції на ім'я ОСОБА_7 та повідомив про необхідність зустрітись та обговорити деякі питання, на що остання погодилась. У ході розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домовились зустрітись цього ж дня близько 17 години на автобусній зупинці села Першотравневе Одеського (Лиманського) району Одеської області.
У ході зустрічі ОСОБА_7 , керуючись корисливими мотивами, з метою особистого збагачення, повідомив ОСОБА_8 про те, що якщо остання і далі бажає безперешкодно здійснювати господарську діяльність без державної реєстрації, а саме торгівлю продуктами харчування на території Одеського (Лиманського) району Одеської області їй необхідно надавати неправомірну вигоду останньому, інакше відносно ОСОБА_8 надалі будуть складатись протоколи в порядку ст. 164 КУпАП, що передбачають штрафи в розмірі від 17000 до 34000 з конфіскацією товару.
У свою чергу, ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_7 про те, що вона планує оформити дозвільні документи на торгівлю продуктами харчування, щоб до неї більш не було питань з боку правоохоронних та контролюючих органів.
Однак, ОСОБА_7 зазначив про те, що навіть при наявності дозвільних документів відносно ОСОБА_8 будуть створюватись штучні перепони, з метою схиляння для надання неправомірної вигоди останньому.
Ураховуючи те, що торгівля продуктами харчуванням є єдиним джерелом існування, ОСОБА_8 вимушено погодилась та звернулась із відповідною заявою про неправомірні дії ОСОБА_7 до правоохоронних органів.
Крім того, ОСОБА_7 зазначив ОСОБА_8 про те, що він пізніше повідомить остаточну суму неправомірної вигоди, при цьому надав останній свій номер телефону для зв'язку.
Далі, 28.06.2024 точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_7 прибула до адміністративної будівлі ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 , де в ході зустрічі останній їй повідомив про те, що
ОСОБА_8 може і далі здійснювати продаж баштанових культур у двох попередньо визначених місцях.
Крім того, ОСОБА_7 наголосив про те, що у подальшому він особисто буде вирішувати з працівниками поліції питання відсутності у ОСОБА_8 дозвільних документів на проведення торгівлі та уникнення останньої адміністративної відповідальності.
Так, 07.07.2024, 08.07.2023, 17.07.2024 та 23.07.2024 на торгівельні точки, де здійснювали торгівлю баштанової культури ОСОБА_8 , приїжджали поліцейські ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області для перевірки наявності дозвільної документації на продаж продуктів харчування.
На виконання раніше узгоджених домовленостей, ОСОБА_8 телефонувала ОСОБА_7 та повідомляла про факт перевірки, який у свою чергу здійснював вплив на працівників поліції з метою уникнення адміністративної відповідальності ОСОБА_8 .
У подальшому, 22.08.2024, у ході зустрічі ОСОБА_8 із ОСОБА_7 за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повідомив ОСОБА_8 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 20 000 грн за безперешкодне здійснення останньою до середини вересня 2024 року торгівлі продуктами харчування без державної реєстрації, на що остання вимушено погодилась.
Надалі, на виконання висунутих ОСОБА_7 вимог, ОСОБА_8 29.08.2024 приблизно о 09 годині 10 хвилин перебуваючи поруч із місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , передала останньому обумовлену раніше суму неправомірної вигоди у розмірі 20 000 грн.
Після чого, ОСОБА_7 було викрито у вчиненні злочину працівниками правоохоронних органів та затримано в порядку ст.208 КПК України.
29 серпня 2024 року старшим слідчим в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомлено: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Так, 30.08.2024 в ході проведення затримання, в порядку ст.208 КПК України, ОСОБА_7 добровільно видав предмет неправомірної вигоди, а саме 40 банкнот зовні схожих на гривню кожна номіналом 500 гривень із наступними серійними номерами: ГМ7814083, ЄЄ8637482, ЄГ8673489, ЄГ8673490, ЦБ7047616, ЦБ9544509, ГБ4808407, ГВ4906425, ЄД8181892, ЕБ9312455, БВ8940477, АВ4496087, ЕЕ9247959, АЕ7074518, ВЗ5395056, ЄИ4743439, ЄЄ3130496, ЄЖ4255744, ЗА7587446, АА3663374, ВС3204337, ХЗ2405366, ЄЄ7238826, ЗВ4352360, ЄБ2176739, АЖ0374289, ВЗ8381249, ХЖ6825472, ВЗ2867957, ЕВ7709178, ЕЖ5722768, ВД4828331, ЗА0901857, ЕВ3428111, ВЗ5395057, ХД2997187, ЦА1582650, ЦБ7384304, ЕБ8805010, ГН0495533, які вилучені та поміщені в сейф пакет S 2050575 та предмет зовні схожий на мобільний телефон марки «Iphone», який вилучено та поміщено в сейф пакет S 2049993.
Вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених письмово.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що слідчим ДБР до клопотання в якості додатків на обґрунтування клопотання про арешт майна не додано відповідних протоколів передачі грошових коштів, їх помітки та вручення заявниці, також не надано інформацію щодо власника вказаних грошових коштів. Просив клопотання повернути прокурору для усунення недоліків.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення захисника, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, з поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
В даному клопотанні слідчий зазначає, що вилучене під час затримання, в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_7 , майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти та мобільний телефон ОСОБА_7 , перевірити факт відповідності такого майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), в рамках кримінального провадження №62024150020001028 від 24.06.2024 дане клопотання не містить.
Так, слідчим не надано до клопотання в якості додатків на обґрунтування клопотання про арешт майна відповідних протоколів передачі грошових коштів, їх помітки та вручення заявнику, не надано інформацію щодо власника вказаних грошових коштів.
Крім того, до клопотання не долучено документів щодо здійснення огляду мобільного телефону марки «Iphone» та призначення щодо нього судової експертизи, у клопотанні не зазначено відмінні індивідуалізуючі ознаки вилученого мобільно телефону (модель, номер ІМЕІ).
Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
На підставі викладеного, вважаю, що клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки не містить повну інформацію щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних недоліків.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020001028 від 24.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1