11 вересня 2024 року м. Рівне №460/25037/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій
Позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 02.05.2023 №172850020876 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити призначення пенсії за віком.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем-1 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки не надано документи, які засвідчують неперебування заявника на обліку в органі пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії.
Ухвалою суду від 09.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі як другого співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач-2), встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву.
Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову з посиланням, зокрема, на пп.9 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1. Зазначена норма передбачає, що до заяви про призначення пенсії додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Позивач проживав та працював на тимчасово окупованій території України (АР Крим, м.Алушта) до 2016 року. У заяві встановленого зразка зазначив, що до червня 2022 року отримував пенсію на території російської федерації. Оскільки позивачем не надано документів, які засвідчують неперебування позивача на обліку в органах пенсійного фонду російської федерації, як одержувача пенсії, то відсутні підстави для призначення такої пенсії. Відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення позовних вимог зазначено, що згідно з поданими документами позивач проживав та отримував пенсію на тимчасово окупованій території України - АР Крим, м.Алушта. Відповідно до пп.3 п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави - окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсій цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Враховуючи зазначені вимоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято оспорюване рішення. Відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзиви, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
25.04.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (а.а.с.5, 41).
Зазначена заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області: 02.05.2023 прийнято рішення №172850020876 про відмову у призначенні пенсії (а.с.5, зворот).
Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не надано документи, які засвідчують неперебування заявника на обліку в органі пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувача пенсії. Пенсійний вік, визначений частиною третьою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 65 років. Страховий стаж особи становить 38 років 09 місяців 19 днів.
Вважаючи рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1207-VII, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя (далі - Порядок №234).
У п.1 Порядку №234 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з п.1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Розділ ІІ Порядку №22-1 визначає перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до пп.9 п.2 розд.ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Отже, пп.9 п.2 розд.ІІ Порядку №22-1 визначено, що заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта подається лише тими громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Судом встановлено, що позивач з 30.07.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ця обставина підтверджується витягом з реєстру Рівненської територіальної громади від 22.11.2022 №2022/001391542 (а.с.4).
Розділом І Порядку №22-1, визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) (абз.1 п.1.1 розд.І).
Розділом ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, зокрема, відомості про місце проживання особи (пп.4 п.2.1).
Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (п.2.22).
Відповідно до абз.10 п.4.1 розд.ІV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Таким чином, нормами пп.9 п.2.1 розд.11 та абз.10 п.4.1 розд.ІV Порядку №22-1 саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок надсилання запиту для отримання відомостей щодо неперебування особи на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії.
Отже, проаналізувавши отриману від позивача інформацію про отримання ним до червня 2022 року пенсії на території російської федерації, відповідач, у разі необхідності, міг отримати відповідні відомості шляхом формування запиту.
Суд наголошує, що відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
Ця позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 30.01.2024 у справі №320/424/23.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (25.04.2023) - досяг 66-річного віку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі його заяви від 25.04.2023.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, частиною другою статті 245 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду України, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз.1 п.4.1 Порядку №22-1, згідно з яким заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п.4.2 Порядку №22-1).
Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати останнє призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із 25.04.2023 відповідно до Закону №1058-ІV.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому позов підлягає до задоволення.
Враховуючи вимоги ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.05.2023 №172850020876.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 25 квітня 2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати із сплати судового збору у сумі 1073,60грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд.10, м.Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500; ідентифікаційний код юридичної особи 22933548).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).
Рішення складено 11 вересня 2024 року.
Суддя О.М. Дудар