11 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6110/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за контрактом на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 задовольнити рапорт позивача про звільнення з військової служби за контрактом на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на дійсній військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 29.04.2022 по теперішній час. 24.04.2024 позивачем було подано рапорт про звільнення її з військової служби (припинення дії контакту) на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в зв'язку з необхідністю постійного догляду за із хронічною невиліковною хворою матір'ю. Листом від 23.05.2024 відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення її з військової служби, оскільки 18.05.2024 вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Вважає, що відповідач при розгляді рапорту позивача про припинення (розірвання) контракту та звільнення її з військової служби повинен застосовувати норми ст.26 Закону №2232, яка діяла станом на 25.04.2024 тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, посилаючись на незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Крім того, вважає, шо у відповідача в зв'язку з поданими нею до рапорту всіх необхідних документів виник обов'язок звільнити її з військової служби за контрактом в зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я від 01.04.2024 №252.
Отже, дії командування в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за контрактом є протиправними, оскільки позивачем було подано належні докази, які підтверджують про наявне право в останньої для звільнення з військової служби.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом (а.с.1-6).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.18-19).
24.06.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (а.с.21).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.27).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 02.09.2024 відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначає, що в позовній заяві не конкретно та некоректно сформовано позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у задоволенні рапорту з питань звільнення з військової служби та розірвання (припинення) контракту. Зазначене не узгоджується із способом захисту порушеного права позивача по справі та не доводить протиправність відмови. Позивачем до рапорту про звільнення від 25.04.2024 серед іншого додано висновок №292 від 01.04.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0). У висновку зазначено, що його надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі терміном на 1 рік
Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи або особою, яка потребує постійного догляду, який виданий 29.04.2024 року, тобто після подання рапорту на звільнення, поряд з тим, до прийняття рішення щодо поданого рапорту не було додатково надано зазначеного документу та не надано, акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
Вказує на те, що документом, який для цілей абзацу 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» може свідчити про необхідність здійснення постійного догляду за повнолітньою особою, може бути зокрема виписка з акту огляду МСЕК, у якій має бути зазначено відомості про необхідність здійснення постійного догляду. Зазначене беззаперечно свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі (а.с.31-35).
У відповіді на відзив від 02.09.2024 позивач вважає, що викладені твердження відповідача є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Також вважає, що висновок МСЕК необхідний для встановлення групи інвалідності. В даному випадку для звільнення її з військової служби достатньо висновку ЛКК. Просить суд задовольнити позовні вимоги (а.с.43-52).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) від 29.04.2022 №178-ОС зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 , яка прибула для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.04.2022, та призначено інспектором прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) (а.с.38).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №241-ос від 20.02.2024 продовжено строк військової служби за новим контрактом майстер-сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 1 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б, на 1 (один) рік, з 22 лютого 2024 року (а.с.39).
Вид військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - військова служба за контрактом.
25.04.2024 позивач звернувся з рапортом до відповідача від 24.04.2024, у якому просила клопотати перед вищим командуванням про звільнення її в запас згідно підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме, необхідності постійного догляду за хворою мамою (а.с.22).
Листом від 23.05.2024 в.о. командира військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення її з військової служби, посилаючись на те, що 18.05.2024 вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Також, зазначив, що при наданні документів, які підтверджують підстави до звільнення, рапорт буде розглянуто повторно (а.с.23-24).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія воєнного стану постійно продовжується Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який діє і на сьогодні.
В свою чергу, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 29.04.2022 по теперішній час (а.с.8).
Відповідно до пункту 288 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення, військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення через сімейні обставини або інші поважні причини, надання підтверджуючих документів є обов'язковим.
Позивач 25.04.2024 звернувся з рапортом до відповідача про звільнення її в запас згідно підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини.
До вищевказаного рапорту позивач надала:
- висновок про наявність порушення функції організму через невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
- копія паспорта ОСОБА_2 ;
- копія паспорта ОСОБА_1 ;
- витяг з реєстру територіальної громади №2024/0038884001;
- витяг з реєстру територіальної громади №2024/000434834;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 24.03.1973 р.;
- витяг №1269 про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб;
- виписка з постанови ЛКК від 01.04.2024 року №292.
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №267, Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р. №859, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 р. №407 затверджено форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення (далі за текстом Інструкція №407).
Відповідно до виписки з постанови Лікарсько-консультативної комісії №292 від 01.04.2024, виданого КНП «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради ОСОБА_2 , через порушення функцій організму не може самостійно пересуватись і самообслуговуватись. Потребує постійного стороннього догляду, терміном на І рік (а.с.10).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.03.1973 (а.с.13) вбачається, що матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с.13).
Відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин: контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
З виписки з постанови ЛКК №292 від 01.04.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0). У висновку зазначено, що його надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Положеннями абзацу 6 частини першої Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 року за №413 (далі - Положення №413), (чинного на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини через необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) для осіб до 18 років.
Згідно підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009року №1317 (далі - Положення про МСЕК №1317) передбачено, що це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; Міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків тощо.
Наказом МОЗ від 09.04.2008 року №189, зареєстрованим в Мінюсті України за №589/15280 04.07.2008 року, затверджено «Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності», пункти 3 та 4 якого визначено, що до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою КМУ від 17.04.2019 року №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Отже, підставою для звільнення громадян з військової служби може бути необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК для осіб віком понад 18 років, чи ЛКК для осіб до 18 років.
Таким чином, належним доказом підстави звільнення позивача за абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ через необхідність постійного догляду за матір'ю, є складений у відповідності до чинного законодавства висновок МСЕК, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю.
Наданий позивачем до рапорту про звільнення її з військової служби за контрактом виписку з постанови Лікарсько-консультативної комісії №292 від 01.04.2024, виданого КНП «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради про те, що матір позивача ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, не є підставою для звільнення позивача з військової служби за абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за контрактом через сімейні обставини, а саме: у зв'язку з необхідністю стороннього догляду за хворою матір'ю, оскільки виписка з постанови ЛКК, надана позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
В даному випадку, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за дружиною, позивач мала надати висновок медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за її матір'ю не надала, що свідчить про відсутність підстав для її звільнення з військової служби в запас та правомірність залишення рапорту останньої без реалізації.
На думку суду інші доводи та аргументи сторін не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби в запас на підставі поданого нею рапорту з додатками відсутні, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 245-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський