Справа № 303/4470/24
2-др/303/21/24
11 вересня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
за участю
представника відповідача ОСОБА_1 Клімова А.Ю.
розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Михальчук Ольги Вікторівни, про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 05.03.2023 року в розмірі 13800,00 Євро. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2953,89 грн. судових витрат на оплату судового збору. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в частині заявлених вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
13.08.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Михальчук О.В., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (сформована в системі «Електронний суд» 09.08.2024 року) у якій вона просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15000,00 грн. судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своєї заяви представник відповідача вказує на те, що в ході розгляду в суді цивільної справи відповідач ОСОБА_3 поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 15000,00 грн., що стверджується відповідними документами, зокрема, детальним описом робіт виконаних адвокатом та здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 14.08.2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Михальчук О.В., про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати прийнято до розгляду. Судове засідання для розгляду заяви по суті призначено на 28.08.2024 року.
27.08.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Клімова А.Ю., надійшла заява в якій зазначено про те, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною та не відповідає складності справі, критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру з огляду на, що просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
28.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 , адвоката Пілюги В.В., надійшла заява в якій зазначено про те, що сторона позивача не отримувала копії заяви про стягнення витрат на професійну правничу, а також доданих до неї документів. В свою чергу недотримання обов'язку щодо направлення іншим учасникам справи документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу, позбавляє можливості подати свої заперечення, а тому така обставина є підставою для повернення такої заяви заявнику без розгляду.
03.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Михальчук О.В., надійшла відповідь в якій зазначено про те, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованою відповідає складності справі, критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру. Крім того, у відповіді зазначено про відсутність підстав для залишення заяви без розгляду.
11.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Клімова А.Ю., надійшли заперечення в яких зазначено про те, що сторона відповідача не отримувала копії заяви про стягнення витрат на професійну правничу, а також доданих до неї документів, а тому така обставина є підставою для повернення такої заяви заявнику без розгляду.
Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Михальчук О.В., в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі на підставі наданих документів.
Представник позивача, адвокат Пілюга В.В., в судове засідання не з'явилася, про причини неявними суд не повідомила.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Клімов А.Ю. в судовому засіданні просив повернути заяву заявнику без розгляду.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 05.03.2023 року в розмірі 13800,00 Євро. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2953,89 грн. судових витрат на оплату судового збору. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в частині заявлених вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
Зазначеним рішенням не вирішувалося питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Пункт 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічно відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або за на наявності поважних причин протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року в справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України.
Цивільним та Господарським процесуальними кодексами, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо відшкодування витрат за правничу допомогу, тому наведені обставини застосовні до спірних правовідносин.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
У постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Як убачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Михальчук О.В., у відзиві на позовну заяву зазначила виключно про таке: «Витрати на правову допомогу адвоката будуть визначені та надано суду розрахунок після завершення розгляду справи.
До заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Михальчук О.В., суду надала такі докази: ордер серії АІ № 1621753 від 28.05.2024 року, договір № 7/24 про надання правничої допомоги від 04.04.2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Ольги Михальчук» та ОСОБА_3 , додаткову угода № 7/24 від 10.06.2024 року до договору про надання правничої допомоги, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги за період з 10.06.2024 року по 07.08.2024 року виконаних на виконання договору № 7/24 про надання правничої допомоги від 04.04.2024 року, платіжне доручення №@2PL814129 від 12.06.2024 року на суму 12000,00 грн., платіжне доручення №@2PL277294 від 25.07.2024 року на суму 3000,00 грн.
Застосовуючи зазначені вище висновки Об'єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22, та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача жодним чином не зазначила попередню (орієнтовну) суму судових витрат відповідача. При цьому до ухвалення у справі рішення як і після цього не вказала будь-яких причин, які унеможливлювали подання нею вчасно відповідних доказів, не повідомила про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення. До того ж не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги і у поданій представником відповідача заяві від 13.08.2024 року про ухвалення додаткового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)) зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом із відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Аналогічний підхід застосовний в ухвалах Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 року у справі № 380/12348/22, від 16.08.2024 року у справі № 755/6672/23, від 12.08.2024 року у справі № 686/9133/23.
Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, із врахуванням того, що до ухвалення у справі рішення представник відповідача не надала доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказала будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів, не повідомила про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, що в свою чергу свідчить про те, що представник відповідача не дотрималася вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суду робить висновок про відсутність підстав для задоволення заяви, а відтак в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Михальчук О.В., про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати слід відмовити.
Щодо позиції представника позивача ОСОБА_4 , адвоката Пілюги В.В., та представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Клімова А.Ю., суд зазначає про те, що положення ч. 9 ст. 83 ЦПК України не можуть бути (у випадку їх недотримання) безумовною підставою відмови у розподілі витрат на правову допомогу, якщо іншій стороні надано можливість спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат, у тому числі на правову допомогу, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони (висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
При розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10.02.2010 року).
У цьому судовому засіданні в якому вирішується питання про розподіл судових витрат, присутній представник сторони, якому забезпечено можливість подати письмові заперечення щодо розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України. Крім того до заяви про ухвалення додаткового рішення додані докази направлення відповідних копій документів іншим сторонам.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Михальчук Ольги Вікторівни, про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: Пілюга Вікторія Вікторівна ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ).
Представник відповідача: Клімов Андрій Юрійович (вул. Лермонтова, 19, м. Запоріжжя, Запорізька область).
Відповідач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_4 ).
Представник відповідача: Михальчук Ольга Вікторівна ( АДРЕСА_5 ).
Повне рішення складено 11.09.2024 року.
Суддя А.М.Заболотний