м. Вінниця
11 вересня 2024 р. Справа № 240/14101/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Житомирського окружного адміністративного суду (вул. Б. Лятошинського, 5, м. Житомир, 10014)
про: визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Житомирського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасувати наказ відповідача №01-43-ос від 24.07.2024 про внесення змін до наказу від 04.07.2024 №01-36-ос (в частині зупинення виплати суддівської винагороди та не збереження за позивачем середнього заробітку на період проходження військової служби); зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві суддівську винагороду з 04.07.2024 з урахуванням надбавок до суддівської винагороди, визначених ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Указом Президента України №1091/2009 від 22.12.2009 «Про призначення суддів» його призначено на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду строком на п?ять років. В подальшому па підставі постанови Верховної Ради України №479-VIII від 21.05.2015 позивача обрано суддею Житомирського окружного адміністративного суду безстроково. Позивач зауважує, що 04.07.2024 його призвано на військову службу у Збройних Силах України за призовом із залученням до виконання бойових завдань. На підставі наказу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 №01-36-ос позивача увільненено від роботи у зв?язку з призовом на військову службу, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. Однак 24.07.2024 позивач дізнався, що наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 №01-43-ос пункт 1 наказу №01-36-ос від 04.07.2024 викладено в новій редакції, відповідно до якої позивача увільнено від роботи з 04.07.2024 у зв?язку з призовом на військову службу зі збереженням за ним місця роботи та посади на період проходження військової служби, зупинено виплату суддівської винагороди. Вважаючи наказ відповідача від 24.07.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 19.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.09.2024 за вх.№51980/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що оскільки позивач з 04.07.2024 підпадає під гарантії передбачені для військовослужбовців, у тому числі щодо отримання грошового забезпечення, є увільненим від роботи в Житомирському окружному адміністративному суді, тобто не відправляє правосуддя в суді з незалежних від нього причин, то підстави для нарахування та виплати йому суддівської винагороди в розмірі, визначеному ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відсутні.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Указом Президента України №1091/2009 від 22.12.2009 «Про призначення суддів» позивача призначено на посаду судді Житомирського окружного адміністративного суду строком на п?ять років.
На підставі постанови Верховної Ради України № 479-VIІI від 21 травня 2015 року обрано суддею Житомирського окружного адміністративного суду безстроково.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2024 №226 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. З 04.07.2024 наказано вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
У зв'язку з вищенаведеним, наказом в.о. голови Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 № 01-36-ос позивача увільнено від роботи з 04.07.2024 у зв'язку з призовом на військову службу, зі збереженням за ним місяця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.
В подальшому, наказом голови Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 №01-43-ос п. 1 наказу №01-36-ос від 04.07.2024 викладено в новій редакції, відповідно до якої позивача увільнено від роботи з 04.07.2024 у зв?язку з призовом на військову службу зі збереженням за ним місця роботи та посади на період проходження військової служби, зупинено виплату суддівської винагороди.
Вважаючи наказ відповідача від 24.07.2024 в частині зупинення виплати суддівської винагороди та не збереження середнього заробітку на період проходження військової служби протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Судді здійснюють правосуддя шляхом реалізації судової влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону України та закону про судоустрій. Судді виконують свої обов'язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов'язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об'єктивними, безсторонніми та незалежними. Із набуттям статусу судді пов'язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначав: "Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу...Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо)..." (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України.
При вирішенні спірних правовідносин суд враховує висновки Конституційного Суду, викладені у Рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі №1-8/2016, в якому зазначено, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Конституційний суд послідовно вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, встановлена система гарантій незалежності суддів не є їх особистим привілеєм; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
Така позиція Конституційного Суду України співпадає з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є суддею Житомирського окружного адміністративного суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану був неодноразово продовжений та діє по теперішній час.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2024 №226 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. З 04.07.2024 наказано вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
У зв'язку з вищенаведеним, наказом в.о. голови Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 № 01-36-ос позивача увільнено від роботи з 04.07.2024 у зв'язку з призовом на військову службу, зі збереженням за ним місяця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.
В подальшому, наказом голови Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 №01-43-ос п. 1 наказу №01-36-ос від 04.07.2024 викладено в новій редакції, відповідно до якої позивача увільнено від роботи з 04.07.2024 у зв?язку з призовом на військову службу зі збереженням за ним місця роботи та посади на період проходження військової служби, зупинено виплату суддівської винагороди.
Наказ від 24.07.2024 видано відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022.
Так, ч. 3 ст. 119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Разом з цим суд зауважує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість застосовування до правовідносин щодо виплати суддівської винагороди будь-які інші закони та/або підзаконні нормативні акти, у тому числі КЗпП України та Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ.
За таких обставин, при наявності розбіжностей чи колізій між Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і будь-яким іншим нормативним актом, застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які є пріоритетними в питаннях виплати винагороди судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно із ч. 10 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
При цьому, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачений вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком.
При вирішенні цього спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №990/4/2, які полягають у наступному.
Під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії.
До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.
Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв'язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відрядженні, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв'язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає будь-яких обмежень у виплаті суддівської винагороди тим суддям, які проходять військову службу у зв'язку з мобілізацією, а тому така категорія суддів має право на отримання суддівської винагороди у повному розмірі, встановленому цим Законом.
Крім того, Рада суддів України у рішенні № 24 від 05.08.2022 також звертала увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018. Отже, судді, які на даний час знаходяться в лавах Збройних Сил України, мають всі законні підстави отримувати суддівську винагороду у повному обсязі.
З урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" над іншими нормами законодавства, зважаючи на те, що позивач не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, суд вважає, що з моменту набрання чинності Законом № 2351-IX, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації, лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку, суддям, увільненим від виконання обов'язків з відправлення правосуддя у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі.
Слід також зазначити, що спірний наказ від 24.07.2024 №01-43-ос в частині припинення виплати суддівської винагороди на період проходження військової служби винесений відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, у той же час, як зазначалось судом вище, виплата суддівської винагороди регулюється виключно ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про невідповідність спірного наказу критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, що має наслідком скасування цього наказу.
Враховуючи встановлені судом порушені права позивача щодо невиплати відповідачем суддівської винагороди з 04.07.2024, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача та відновити останнє шляхом зобов'язання відповідача з 04.07.2024 нарахувати та виплачувати позивачеві суддівську винагороду з урахуванням надбавок до суддівської винагороди, визначених ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Щодо вимоги про допуск рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.
Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись Конституцією України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Житомирського окружного адміністративного суду №01-43-ос від 24.07.2024 про внесення змін до наказу від 04.07.2024 №01-36-ос.
Зобов'язати Житомирський окружний адміністративний суд з 04.07.2024 нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 суддівську винагороду з урахуванням надбавок до суддівської винагороди, визначених ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням раніше виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Житомирський окружний адміністративний суд (вул. Б. Лятошинського, 5, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34854954)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.09.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна