м. Вінниця
11 вересня 2024 р. Справа № 120/11920/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , подану до суду до подання позовної заяви, в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1
до: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
10.09.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до подання адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
У поданій заяві заявник просить:
забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти всі дії щодо його мобілізації до набрання рішенням суду законної сили.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що як військовозобов'язаний перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має право на відстрочку, у зв'язку із наявністю трьох неповнолітніх дітей.
Однак, відповідач, отримавши заяву від 26.08.2024 з відповідними документами, 30.08.2024 відмовив заявнику у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період.
Такі дії відповідача заявник вважає протиправними та має намір оскаржити їх до суду.
При цьому, необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що відмова заявнику в оформленні відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період в подальшому може призвести до порушення його прав як батька по відношенню до неповнолітніх дітей, позбавити його участі у їх вихованні та піклуванні і в разі задоволення позовних вимог може призвести до ускладнення виконання судового рішення, або зробити його виконання неможливим, а тому заявник змушений звернутись до суду із заявою про забезпечення позову ще до його подачі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частинами 1 - 3 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що в матеріалах поданої заяви міститься достатньо даних для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Відповідно до прохальної частини заяви заявник просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти всі дії щодо його мобілізації до набрання рішенням суду законної сили.
При цьому, необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що відмова заявнику в оформленні відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період в подальшому може призвести до порушення його прав як батька по відношенню до неповнолітніх дітей, позбавити його участі у їх вихованні та піклуванні і в разі задоволення позовних вимог може призвести до ускладнення виконання судового рішення, або зробити його виконання неможливим, а тому заявник вказує, що змушений звернутись до суду із заявою про забезпечення позову ще до його подачі.
Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, виходячи з повідомлених ним фактичних обставин, суд зауважує таке.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ( далі - Порядок №560 ).
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
В свою чергу, згідно з приписами пунктів 28, 29 вказаного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
До заяви про забезпечення позову заявником долучено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Надавши оцінку зазначеному доказу, суд зауважує, що зміст повістки (дата повістки 14.06.2024, зазначення ст. 23, дата явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 - 14.09.2024) не свідчить, що така повістка передбачає виклик заявника до ІНФОРМАЦІЯ_5 саме з метою призову на військову службу під час мобілізації, а навпаки, виходячи з дати її видачі ( 14.06.2024 ) та зазначення ст. 23, може вказувати на виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних для оновлення інформації, зокрема про склад сім'ї, наявність дітей тощо, в тому числі з метою перевірки наявності підстав для відстрочки від призову відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Будь-яких доказів, які б свідчили про вручення заявнику повістки після прийняття рішення від 30 серпня 2024 року, яке, як зазначає заявник, він має намір оскаржити, матеріали поданої заяви не містять.
Відтак, докази, долучені заявником до заяви про забезпечення позову, не дають суду підстав для висновку, що відповідним ІНФОРМАЦІЯ_5 наразі вчиняються дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації і, відповідно, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання судового рішення або зробити його виконання неможливим, у разі звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом та прийняття рішення на користь заявника.
Крім того, згідно з приписами Порядку №560 призов на військову службу під час мобілізації здійснюється за певною процедурою, яка складається не лише з оформлення керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки повістки та відповідного наказу, а передбачає, зокрема проходження медичного огляду.
При цьому, відповідно до п. 69 Порядку № 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно з п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Як вже констатовано судом вище, жодних доказів, які б свідчили про виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною метою, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано.
При цьому, суд зауважує, що з моменту прийняття відповідачем оскаржуваного рішення ( 30.08.2024 ) і до дати звернення заявника до суду із заявою про забезпечення позову ( 10.09.2024 року ) вже пройшов певний проміжок часу. Отже, відсутні об'єктивні обставини та підстави для обґрунтованого припущення, що права (інтереси) позивача в подальшому можуть бути погіршені, порушені певними діями (рішеннями) відповідача і для їх відновлення доведеться докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, заявником не доведено існування обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він має намір в подальшому звернутися до суду, та не надано на підтвердження цього відповідних доказів.
Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову має бути нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюватись, при цьому конкретний спосіб, в який позивач просить забезпечити позов, має співвідноситись з заявленими позовними вимогами, бути співмірним. Заходи забезпечення позову мають бути розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими заходами має бути забезпечено збалансованість інтересів сторін, що беруть участь у справі.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, в свою чергу мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави.
Сам факт отримання заявником повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 без прив'язки до конкретних обставин справи та підстав позову, не може свідчити про необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням питання дійсного існування між сторонами спірних правовідносини, реальності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень частин 5 та 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна