м. Вінниця
11 вересня 2024 р. Справа № 120/4964/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі-відповідач), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, яка полягає в неврахуванні до страхового (трудового) стажу при обчисленні розміру пенсії по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_2 періодів роботи померлого годувальника ОСОБА_3 з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області перерахувати з 13 квітня 2023 року розмір пенсії по втраті годувальника утриманцю ОСОБА_2 з врахуванням до страхового (трудового) стажу померлого годувальника ОСОБА_3 періодів роботи з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019.
Ухвалою від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з врахуванням до страхового стажу періодів роботи померлого годувальника в російській федерації з 20.04.1993 по 31.07.1994, з 01.08.1994 по 05.05.1999, які зазначені в архівних довідках №1204-02/8215 та №1204/02/8213 від 27.12.2019 є безпідставними, оскільки в зв'язку з припиненням участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.05.2013 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.04.2023 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 , є матір'ю і, відповідно, законним представником ОСОБА_2 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду У країни в Вінницькій області.
Позивач зазначила, що з розрахунку нарахованої пенсії по втраті годувальника їй стало відомо, що періоди роботи її чоловіка ОСОБА_3 , як померлого годувальника, з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 не враховані до страхового (трудового) стажу, а також заробітна плата за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019 не врахована при обчисленні індивідуального коефіцієнта заробітку.
Також вказала, що як вбачається з розрахунку попередньо нарахованої пенсії по інвалідності її чоловіку вищевказані періоди було зараховані до стажу та стаж становив 25 років 6 місяців і заробітна плата згідно вказаних періоді зазначених довідок також врахована при обчисленні індивідуального коефіцієнта заробітку, який складав 2.19422. Загальний розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_3 обчислювався в сумі 5521.46 грн.
Однак, при розрахунку пенсії по втраті годувальника позивачу, відповідач нарахував стаж в 21 рік 7 місяців, а коефіцієнт заробітку 1.07947 (тобто, вдвічі менше). Загальний розмір пенсії належної померлому годувальнику ОСОБА_3 обчислено в сумі 2143.38 грн.
Як слідує з матеріалів справи, позивач зверталась до відповідача із заявами щодо врахування до стажу спірних періодів роботи та врахування заробітної плати.
Однак, відповідач листом №3719-3122/002/8-0200/24 від 13.03.2024 повідомив, що так як РФ з 01.01.2023 вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то відсутні підстави при обчисленні пенсії для зарахування спірних періодів до стажу і заробітної плати за такі періоди.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Частиною першою статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до пункту д статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР Про впорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 10.02.1960 працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Згідно статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 26.09.1967 №1908-VІІ скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР лютого 1960 року Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років.
Абзацом 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, передбачено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі №265/6105/16-а, від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17, від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а.
Так, досліджуючи зміст записів трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що з 20.04.1993 по 31.07.1994 та з 01.08.1994 по 05.05.1999 ОСОБА_3 працював на території Крайньої Півночі, про що свідчить відмітка в трудовій книжці.
Окрім того, робота ОСОБА_3 в районах Крайньої Півночі також підтверджується і архівними довідками про заробітну плату №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019.
Водночас суд зазначає, що згідно з фактичними обставинами цієї справи відповідачем не заперечується факт перебування ОСОБА_3 у період з 20.04.1993 по 31.07.1994 та з 01.08.1994 по 05.05.1999 у районах Крайньої Півночі. Відтак спору, що місцевість, де працював ОСОБА_3 , відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Суд зазначає, що факт роботи ОСОБА_3 в районах Крайньої Півночі в повній мірі підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками виданими за його місцем роботи, у яких містяться відомості, зокрема, про періоди його роботи у цих районах і про передбачені законом пільги.
Більше того, з матеріалів справи слідує, що 03.09.2019 при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_3 до його стажу зараховано періоди роботи з 20.04.1993 по 31.07.1994 та з 01.08.1994 по 05.05.199 на території рф ( Крайньої Півночі).
Однак, при призначенні пенсію по втраті годувальника, пенсійним органом не враховані вищевказані періоди роботи годувальника, оскільки РФ припинила участь у угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, при призначенні пенсій громадянам України застосуванню підлягають:
- норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на відповідні пенсійні виплати;
- норми міжнародного договору у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення.
З огляду на зазначене, при вирішенні питання про призначення пенсії громадянину України уповноважений територіальний орган Пенсійного Фонду України має встановити наявність чинного міжнародного договору України, яким встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення. У разі відсутності такого договору застосуванню підлягають норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на призначення відповідного виду пенсії.
Постановою Верховної ради України №1958-ХІІ від 10 грудня 1991 року «Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» було ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 08 грудня 1991 року у м. Мінську.
Відповідно до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національності або інших відмінностей рівні права і свободи. Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам інших Сторін, а також особам без громадянства, що проживають на її території, незалежно від їхньої національної належності або інших відмінностей громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини. Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов'язань. Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.
Уряди держав - учасниць Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08 грудня 1991 року, керуючись статтями 2, 4 цієї Угоди, уклали 13 березня 1992 року Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода від 13 березня 1992 року).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року:
1. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
2. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
3. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року №01-1/2-07 визначено, зокрема, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди від 13 березня 1992 року. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідачем повинна була бути врахована заробітна плата, отримана померлим годувальником на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що за особами, яким в період дії міжнародного договору набули відповідного страхового стажу для отримання пенсії з урахуванням норм такого міжнародного договору, зберігається право на її отримання, оскільки на момент припинення дії міжнародного договору вже існує захищене право особи на пенсійні виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
У той же час, російською федерацією 11 червня 2022 року було прийнято закон №175-ФЗ (мовою оригіналу) «О денонсации российской федерацией соглашения о гарантиях прав граждан государств - участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения», який відповідно до статті 2 вказаного закону набрав чинності 30 червня 2022 року.
Отже, відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року російська федерація з 01 січня 2023 року не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01 січня 2023 року.
Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13 березня 1992 року припинила дію з 19 червня 2023 року щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.
Проте, в частиною другою статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року було гарантовано, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Посилання пенсійного органу на припинення з 01 січня 2023 року росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд відхиляє, оскільки померлий годувальник за життя набув трудовий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони російської федерації, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23 грудня 2022 року, а положення Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» з 02 грудня 2022 року.
Згідно частиною 1статті 40 Закону1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абзацу 5 частини 1статті 40 Закону1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно положень пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу та заробітної плати після призначення пенсії, у зв'язку із зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами б, в, ґ пункту 7, пунктом 13. Згідно підпункту в пункту 7 особи, яким пенсія призначається відповідно до міждержавних Договорів (Угод) в галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1.
В матеріалах справи наявні архівні довідки від 27.12.2019 1204-02/8215, №1204-02/8213 видана Муніципальним архівом міста Новий Уренгой, яка містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 за період з квітня 1993 по травень 1999.
Жодних зауважень до наданих довідок відповідачем не зазначено, водночас, вказано про неможливість врахування заробітної плати у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17, дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.
У спірних правовідносинах відповідач фактично відповідальність за неможливість проведення перевірки довідок переклав на позивача, що є не припустимим та не відповідає принципам верховенства права. Адже неможливість проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.
Відтак, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправно не враховано заробіток ОСОБА_3 , відповідно до наданих довідок від 27.12.2019.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу при обчисленні розміру пенсії по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_2 періодів роботи померлого годувальника ОСОБА_3 з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019.
А тому, саме дії відповідача щодо неврахування до страхового (трудового) стажу при обчисленні розміру пенсії по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_2 періодів роботи померлого годувальника ОСОБА_3 з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019 є протиправними.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області перерахувати з 13.04.2023 розмір пенсії по втраті годувальника, однак, як слідує з матеріалів справи, остання звернулась із заявою 13.04.2024, та по тексту позовної заяви також вказала, що 13.04.2024 остання зверталась до органу пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії.
Так, у зв'язку з тим, що судом визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії з 13.04.2024 по втраті годувальника ОСОБА_2 з врахуванням до страхового (трудового) стажу померлого годувальника ОСОБА_3 періодів роботи з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 2статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонд України у Вінницькій області щодо неврахування до страхового (трудового) стажу при обчисленні розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 періодів роботи померлого годувальника ОСОБА_3 з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019 р., №1204-02/8213 від 27.12.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії з 13.04.2024 по втраті годувальника ОСОБА_2 з врахуванням до страхового (трудового) стажу померлого годувальника ОСОБА_3 періодів роботи з 20.04.1993 по 31.07.1994, 01.08.1994 по 05.05.1999 на території Крайньої Півночі згідно його трудової книжки НОМЕР_1 , а також заробітної плати за вказані періоди згідно архівних довідок №1204-02/8215 від 27.12.2019, №1204-02/8213 від 27.12.2019.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: