233 № 233/4737/24
про відмову у видачі судового наказу
11.09.2024
Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Бєлостоцька О.В., розглянувши заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надану теплову енергію та абонентське обслуговування, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з теплопостачання, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 (о/р № НОМЕР_1 ) в загальному розмірі 14656 гривень 28 копійок, яка складається із заборгованості за теплову енергію за період з 01.10.2021 року по 31.05.2024 року у сумі 14401 гривня 79 копійок, заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.10.2021 року по 31.05.2024 року у сумі 254 гривні 49 копійок.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, судом встановлено наступне.
На виконання ч.5 ст.165 ЦПК України судом було зроблено запит до Відділу реєстрації Костянтинівської міської ради щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржників.
З відповіді Відділу реєстрації Костянтинівської міської ради на вищевказаний запит вбачається, що, боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно долученого до заяви про видачу судового наказувитягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить боржникам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; частка кожного із співвласників у праві спільної часткової власності на зазначену квартиру становить 1/2.
Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.1 ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних нарахованих заявником на суму заборгованості.
Законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог, так як у протилежному випадку суд буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п.8) ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Не зважаючи на те, що з долучених до заяви про видачу судового наказу документів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , стягувач звертається до суду із вимогою про солідарне стягнення з них заборгованості за послуги теплопостачання, яка виникла за вказаною адресою, що не узгоджується із приписами ч.1 ст.360 ЦК України.
Зважаючи на наведені вище обставини та з огляду на обраний заявником спосіб захисту порушеного права, окремий розгляд заяви про видачу судового наказу щодо кожного з боржників є неможливий.
Приймаючи до уваги вищевикладене, вважаю за необхідне відмовити ОКП «Донецьктеплокомуненерго» у видачі судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за послуги теплопостачання, яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, -
Відмовити Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» у видачі судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надану теплову енергію та абонентське обслуговування.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя