06 березня 2024 року Справа № 160/33861/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України КОД ЄДРПОУ 38621185 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.10.2023 року;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України КОД ЄДРПОУ 38621185 розглянути звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.10.2023 року у встановленому законом порядку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач звернувся до Відповідача із запитом, який надіслано поштовим відправленням з повідомленням про вручення від 27.10.2023 року № 5002907449549, що вручено Відповідачеві 30.10.2023 року. Проте, відповіді на вказаний запит позивачем не отримано. Бездіяльність Відповідача порушує права та інтереси Позивача в отриманні документу, що підтверджує отримання Позивачем повної загальної середньої освіти, враховуючи наявність дійсного диплому молодшого спеціаліста з відзнакою ЗВ № 901007 від 28.06.1994 року реєстраційний номер 17313 та додатку до вказаного диплому виданого Макіївським педагогічним училищем за спеціальністю 0307 «Викладання в початкових класах» ((у додатку зазначені дисципліни повної середньої освіти) - з метою подальшого його використання, у зв'язку з чим позивач звернулася з цим позовом до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачеві 15-денний строк для подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача додаткові докази у справі та встановлено строк для їх подання.
Копію ухвали про відкриття направлено позивачеві засобами поштового зв'язку на адресу, вказану в адміністративному позові. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 15.02.2024 о 20:37 надіслало одержувачу - Міністерству освіти і науки України за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію адміністративного позову - 16.02.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахуванням ч.6 ст.251 КАС України до 04.03.2024.
23.02.2024 від Міністерства освіти і науки України засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позову, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що Позивач звернулася до МОН зі зверненням від 26.10.2023 року, відповідно до якого просила надати вичерпну інформацію - вказати детальний порядок отримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документу, що підтверджує отримання. ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 загальної середньої освіти, враховуючи наявність дійсного диплому молодшого спеціаліста з відзнакою ЗВ № 901007 від 28.06.1994 року реєстраційний номер 17313 та додатку де вказаного диплому виданого мені Макіївським педагогічним училищем за спеціальністю 0307 «Викладання в початкових класах» (у додатку зазначені дисципліни повної середньої освіти) та заначити який саме документ має отримати та де отримати - відповідний свідоцтво чи атестат, тощо. Запит надіслано поштовим відправленням та відповідно отримано МОН та зареєстровано 31.10.2023 (вх. від 31.10.2023 № Д-13471/0-23). Так, Директоратом фахової передвищої, вищої освіти розглянуто звернення Позивача від 31.10.2023 № Д-13471/0-23 щодо видачі документа, що підтверджує здобуття повної загальної середньої освіти під час навчання в Макіївському педагогічному училищі у 1994 році. Звернуто увагу Позивача, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 811 «Про документи про вищу освіту (наукові ступені)» документи (дублікати документів) про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка та додатки до них, видані до набрання чинності цією постановою, є дійсними та не підлягають обміну. Додатково проінформовано, що заклад Комунальний вищий навчальний заклад «Макіївське педагогічне училище» з 2014 року перебуває на тимчасово окупованій території України. Підтвердити інформацію про освіту, здобуту особою до 2000 року, може тільки заклад освіти, в якому особа навчалася та отримала диплом про освіту. Так, відповідно до договору між МОН та АТ «Укрпошта» ВПЗ 01135, МОН використовує для відправки пошти маркувальну машину. Відтак, звертаємо увагу суду, що відповідно до журналу вихідної кореспонденції, яке ведеться з 14.07.2022, 08.11.2023 був направлений лист МОН (вих. від 07.11.2023 № 3/6423-23, копія додається). Разом з тим, при надходженні до електронного кабіну в підсистемі «Електронний суд» адміністративного позову Позивача, департамент правового забезпечення звернувся із службовою запискою щодо надання інформації до директорату фахової передвищої, вищої освіти з проханням надання інформації та правової позиції з приводу даного позову. Окремо звернуто увагу суду, що директорат фахової передвищої, вищої освіти повторно направив відповідь МОН 28.12.2023 Позивачу (копія фіскального чеку № 0113516955138 додається та відстеження отримання https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html. скриншот додається). Отже, Міністерство відповідно до Закону України «Про звернення громадян» виконало вимоги вище зазначеного закону. Разом з тим, ні Законом України "Про звернення громадян", ні Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється повідомлення заявника про результати розгляду звернення, а також виду поштового відправлення, яким скеровується відповідь заявнику.
За правилами ст.263 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 31.01.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання відзиву на позов, та з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в період з 19.02.2024 по 05.03.2024 суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 06.03.2024.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_2 звернулась до Міністерства освіти і науки України із зверненням від 26.10.2023 (вх.№Д-13471/0-23 від 31.10.2023), у якому просила:
- надати вичерпну інформацію - вказати детальний порядок отримання мною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . документу, що підтверджує отримання мною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загальної середньої освіти, враховуючи наявність дійсного диплому молодшого спеціаліста з відзнакою ЗВ № 901007 від 28.06.1994 року реєстраційний номер 17313 та додатку до вказаного диплому виданого мені Макіївським педагогічним училищем за спеціальністю 0307 «Викладання в початкових класах» ((у додатку зазначені дисципліни повної середньої освіти) та заначити який саме документ вона має отримати та де отримати - відповідний свідоцтво чи атестат, тощо.
Листом Директорат фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України від 07.11.2023 №3/6426-23 повідомило позивачу на вказане звернення, що відповідно до Закону Української PCP «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ (із змінами), чинного на дату закінчення Вами вищезазначеного училища у 1994 році, освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечувала одночасне здобуття неповної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 року № 1058 «Про затвердження переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні» не було передбачено, що особам, які під час навчання у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації (технікуми, училища) одержали повну загальну середню освіту, видаються атестати про повну загальну середню освіту. Відповідно, інформація про загальноосвітні дисципліни, що підтверджувала вступ особи до училища (технікуму) на базі базової загальної середньої освіти та здобуття нею повної загальної середньої освіти в училищі (технікумі), відображалася у додатку до диплома молодшого спеціаліста. Звернуто увагу, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 №811 «Про документи про вищу освіту (наукові ступені)» документи (дублікати документів) про вищу освіти (наукові ступені) державного зразка та додатки до них, видані додо набрання чинності цією постановою, є дійсними та не підлягають обміну. Додатково поінформовано, що заклад Комунальний вищий навчальний заклад «Макіївське педагогічне училище» з 2014 року перебуває на тимчасово окупованій території України. Підтвердити інформацію про освіту, здобуту особою до 2000 року, може тільки заклад освіти, в якому особа навчалася та отримала диплом про освіту. У разі, якщо недоступні, втрачені, знищені (частково знищені) архіви закладу освіти, встановити юридичний факт навчання та видачу документа про освіту відповідним закладом освіти можливо лише рішенням суду.
Вказаний лист направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку простою кореспонденцією 08.11.2023, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія журналу вихідної кореспонденції. Крім того, означену відповідь 26.12.2023 відповідачем направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом та вручено позивачу 06.02.2024, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чеку Укрпошти та роздруківки з офіційного сайту Укрпошти стосовно трекінгу поштового відправлення.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нерозгляду звернення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон №2657-XII).
У статті 1 Закону №2657-XII надано визнання таким поняттям, як:
- інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
- документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Згідно зі статтею 4 Закону №2657-XII суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону №2657-XII).
За змістом частини 1 статті 6 Закону №2657-XII право на інформацію забезпечується, зокрема, обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
Відповідно до статті 7 Закону №2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Разом із цим, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону №393/96-ВР містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зважаючи на це, а також контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
У відповідності до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами статті 4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської; діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 5 Закону №393 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Статтею 7 Закону №393/96-ВР передбачено звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно положень статті 19 Закону №393/96-ВР обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень в т.ч. зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Положеннями статті 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Наведені норми Закону №393/96-ВР вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
Як встановлено під час судового розгляду, що звернення позивача від 26.10.2023 Міністерством освіти і науки України було надано обґрунтовану відповідь на порушені ОСОБА_1 в зверненні питання. При цьому, в ході судового розгляду справи судом не було встановлено порушення відповідачем строків розгляду означеного звернення позивача, які визначені Законом №393/96-ВР.
При цьому, суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований у рішенні від 18 грудня 2018 № 800/201/17, згідно з яким відповідно до вимог статті 55 Конституції України з урахуванням положень статей 20, 24 Закону № 393/96-ВР, у разі встановлення порушень, до повноважень суду відноситься визнання дії або бездіяльності протиправними.
Отже, оскільки права позивача на розгляд в передбаченому законом порядку його звернення від 26.10.2023 не було порушено відповідачем, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 38621185) про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно