Справа № 128/1805/22
Провадження №11-кп/801/800/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
06 вересня 2024 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27.05.2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, -
встановила:
Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, з тих підстав, що норма Закону, за яким ОСОБА_8 просить зарахувати йому строк попереднього ув'язнення з 12.12.2017 по 10.10.2019 у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі застосуванню не підлягає. Строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 з 12.12.2017 до 12.02.2018 вироком Вінницького міського суду Вінницької області 18.07.2019 вже зараховано у строк відбування покарання. Разом із тим, інший період перебування ОСОБА_8 в умовах ізоляції від суспільства не може вважатися строком його попереднього ув'язнення, оскільки ОСОБА_8 вже почав відбувати покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2017.
В апеляційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 27.05.2024 року, ухваленні нової, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_8 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що в оскаржуваній ухвалі суд вказав, що клопотання засудженого обґрунтоване тим, що на даний час він відбуває покарання в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81) за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2019, яким було призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. При призначенні покарання міри покарання не враховано у строк періоди з 12.12.2017 по 10.10.2019 та просить здійснити перерахунок у відповідності до ст. 72 КК України, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. вважає, що судом не були досліджені усі доводи ОСОБА_8 при розгляді клопотання про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку та на підставі цього суд помилково прийшов до висновку, що вимоги засудженого ОСОБА_8 , не можуть бути задоволенні судом.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 , які просили задовільнити апеляційну сторони захисту, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу адвоката залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів провадження вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2017 в межах досудового розслідування кримінального провадження №12017020020004310 від 12.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.02.2018.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2017 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено ОСОБА_8 для відбування покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2017.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2018 ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою в межах досудового розслідування кримінального провадження №12017020020004310 від 12.12.2017 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до 12.02.2018.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2019 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та засуджено до покарання у вигляді дев'яти років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України визначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного судом покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2017 року та остаточно призначено покарання у вигляді десяти років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 12.12.2017 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у даному кримінальному провадженні з моменту затримання - 12.12.2017 року до 12.02.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.10.2018 вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2019 у кримінальному провадженні №12017020020004310, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.12.2017 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України змінено в частині визначення початку строку відбування покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. В резолютивній частині вироку зазначено, що початок строку покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту набрання вироком законної сили. В решті вирок залишено без змін.
Окрім того, у вказаній ухвалі Вінницького апеляційного суду зазначається:
«Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 було затримано 12.12.2017 та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою Винницького міського суду продовжено в межах строку досудового розслідування, а саме до 12.02.2018. В ході судового розгляду по даному кримінальному провадженню ухвалою Вінницького міського суду ОСОБА_8 перераховано за Вінницьким міським судом Винницької області для забезпечення явки останнього в судові засідання по даному кримінальному провадженню, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_8 почав відбувати покарання за попереднім вироком суду від 04.08.2017. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. З аналізу зазначених вище вимог кримінального закону та Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення не є покаранням, оскільки особа перебуває в місцях ув'язнення ще до ухвалення вироку. Водночас, перебування особи в умовах ізоляції від суспільства за характером обмежень, покладених на особу, фактично прирівнюється до позбавлення волі як виду покарання. Тому, відповідно до норм кримінального права, суди повинні обов'язково зараховувати попереднє ув'язнення у строк покарання, що призначається судом. За таких обставин, та враховуючи, те що згідно резолютивної частини вироку строк попереднього ув'язнення з 12.12.2018 по 12.02.2019 обвинуваченому ОСОБА_8 судом зараховано в строк відбування покарання згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України, призначивши ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, Винницький міський суд мав би ухвалити рішення про визначення початку строку відбування покарання ОСОБА_8 з моменту набрання вироком законної сили, а не з моменту затримання».
Отже, ОСОБА_8 затримано 12.12.2017 року, після чого обрано запобіжний захід, який в подальшому було продовжено до 12.02.2018 року, що свідчить про утримання засудженого в місці попереднього ув'язнення.
Суд першої інстанції перевірив належним чином обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2018 у кримінальному провадженні №12017020020004310 від 12.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, постановлено перерахувати ОСОБА_8 за Вінницьким міським судом Вінницької області, оскільки засуджений на той час почав відбувати покарання за попереднім вироком суду від 04.08.2017.
Таким чином, період з 12.12.2017 по 12.02.2018 судом при призначенні покарання ОСОБА_8 вже зараховано із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а період з 12.02.2017 року по 10.10.2019 року ОСОБА_8 фактично відбував покарання за попереднім вироком.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції вірно керувався тим, що при зарахуванні попереднього ув'язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч.1 ст.72 КК (у редакції закону від 26.11.2015 №838-VIII) підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув'язнення, які тривали до 20.06.2017 включно, у тому числі до набрання чинності вказаним законом, а в редакції закону від 18.05.2017 №2046-VIII - до періодів, які мали місце починаючи з 21.06.2017, незалежно від того, коли було скоєно злочин, за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.
Згідно матеріалів особової справи ОСОБА_8 був затриманий 12.12.2017 року і 14.12.2017 року йому було обрано запобіжний захід.
Вирішуючи питання щодо дії в часі положень ч.5 ст.72 КК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2018р. (справа №663/537/17) зазначила, що Закон №2046-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи у розумінні ст.5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі тож вирішуючи питання про те, якою редакцією ч.5 ст.72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено у ч.2 і 3 ст.4 КК України, тобто застосовувати правила дії у часі закону України про кримінальну відповідальність, а не правила дії у часі кримінального процесуального закону.
На підставі цього у зазначеному рішенні Верховий суд констатував, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультрактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5КК України не допускається.
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72ККУкраїни в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Відповідно до ст. 1 ЗУ « Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення можливо лише у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, та провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27.05.2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3