09 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1258/23 пров. № А/857/7355/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (суддя - Біньковська Н.В., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не вказана),
в адміністративній справі №300/1258/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку позивачу пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, починаючи з 01.03.2022 пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2022 ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, з врахуванням виплачених сум пенсії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в суму 1073,60 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення надав неналежну правову оцінку всім суттєвим обставинам справи і не в повній мірі дослідив здобуті в процесі судового розгляду справи докази, що у свою чергу стало причиною порушення судом першої інстанції норм матеріального права, і як наслідок тягне за собою неправильне вирішення даної справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається та те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі не враховано, що позивач з 16.07.2016 року уже отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст.37 Закону України “Про державу службу», при призначенні пенсії вже застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2013-2015 роки. З 01.03.2022 в зв'язку з доцільністю, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі п.4 7 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, згідно якого пенсії особам, яким призначені відповідно до Закону України “Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4.3 цього розділу розрахований за нормами цього Закону буде більший, проводиться автоматичне, без його звернення, переведення пенсії на умовах передбачених цим законом, за матеріалами пенсійних справ. Згідно з частиною другою статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нова середня заробітна плата для обчислення застосовується виключно в разі переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, при набутті страхового стажу 24 місяці, а перерахунок пенсії на підставі різних законів вважається перевід з виду на вид, оскільки незалежно від того факту, за якими нормами закону призначена пенсія, вид пенсії (по віку) залишається незмінним. Тому при перерахунку пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України “Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії та залишається незмінним. З огляду на вищезазначене вважає скаржник, що немає підстав для застосування при розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону №1058 показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки. Також вказує апелянт, що оскільки позивачем не дотримано правил звернення до органів Пенсійного фонду, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії №22-1, Головним управлінням не приймалось рішення про відмову в переведенні на пенсію по віку, тільки надавалась відповідь на звернення. Щодо способу захисту прав позивача, який ним обрано, звертає скаржник увагу на те, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям передбаченим частиною 3 ст.2 КАС України, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 26.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задоволити.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як отримувач пенсії за віком з 16.07.2016, яка призначена відповідно до Закону України “Про державну службу», що не заперечується сторонами.
З 01.03.2022 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 56).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 20.09.2022, в якій просила застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки при проведенні переходу на пенсію на загальних підставах з 01.03.2022 (а.с. 16).
За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом повідомив про те, що з 01.03.2022 у зв'язку із доцільністю ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при фактичному страховому стажі роботи 39 років 7 місяців 22 дні. Стаж враховано по 30.06.2016. Заробітна плата для обчислення пенсії врахована за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2016 за індивідуальними відомостями про застраховану особу системи персоніфікованого обліку. Середньомісячний заробіток становить 10383,61 грн. Зазначено, що середня заробітна плата по Україні за 2019-2021 роки - 10846,37 грн. застосовується також для первинного призначення пенсії (а.с. 18).
Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо розрахунку пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (в редакції на час призначення позивачу пенсії), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16 липня 2016 року отримувала пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII.
Пенсія державного службовця та прирівняних до них осіб є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
З 01 березня 2022 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Тобто позивача з 01 березня 2022 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.
Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів дійшла висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 18 травня 2023 року у справі №560/19830/21, від 29 листопада 2022 року у справі №560/4589/21.
При цьому суд критично оцінює посилання на правову позицію, висловлену у справі №336/7438/16-а (постанова від 17.06.2021), у справі №21-6331а15 (постанова від 29.11.2016), у справі №К/9901/16/17 (постанова від 22.02.2018), оскільки така не є релевантною до обставин цієї справи.
Так, у наведених позивачем справах встановлено, що позивачам первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У цих справах Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що звернення позивача з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку позивачу пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки та зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, не ґрунтується на нормах законодавства. Тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.
За наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача у наведеній частині знайшли своє підтвердження, відтак її вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів скаржника не впливають на правильність вирішення даної справи, тому не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом, та їм було надано належну правову оцінку.
У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення суду з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з недотриманням норм матеріального права, що у свою чергу стало підставою для помилкового вирішення справи та задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задоволити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в адміністративній справі №300/1258/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль