Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/13260/2024
м. Київ Справа № 754/12047/21
10 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цурки Наталії Олександрівни на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Скрипки О.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживачів ,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення грошових коштів у порядку захисту прав споживачів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 03 липня 2020 року між ним і ФОП ОСОБА_2 укладено договір підряду, відповідно до умов якого сторони домовились, що за завданням замовника підрядник зобов'язується виконати своїми силами монтаж металоконструкцій з морських контейнерів, а також зробити у них оздоблювальні роботи згідно із завданням замовника за адресою: с. Мощун, Києво-Святошинський район, Київська область.
Підрядник зобов'язався своєчасно попередити замовника про наявність обставин, що не залежать від нього, які загрожують якості та придатності результату роботи. Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або відповідного зменшення оплати за роботу, а також вимагати відшкодування заподіяної замовнику шкоди у повному обсязі.
Загальна сума договору становить 40 700,00 дол. США у гривневому еквіваленті.
На виконання умов, визначених у розділі 7 договору підряду, позивач видав авансом грошові кошти у розмірі: 03 липня 2020 року - 11 000,00 дол. США;
21 вересня 2020 року - 3 000,00 дол. США; 21 вересня 2020 року - 3 500,00 грн;
22 вересня 2020 року - 7 000,00 дол. США; 27 жовтня 2020 року - 950,00 дол. США; 30 жовтня 2020 року - 3 800,00 дол. США.
Відповідно до розділу 3 договору підряду підрядник зобов'язався розпочати роботи на наступний день після підписання договору та закінчити виконання робіт протягом восьми тижнів. Отже, відповідач мав розпочати роботи 06 липня 2020 року та закінчити їх в строк до 01 вересня 2020 року. Відповідач у вказаний строк взяті на себе зобов'язання не виконав.
22 вересня 2020 року між сторонами в простій письмовій формі погоджено графік виконання робіт, згідно з яким кінцевим строком виконання робіт визначено
02 листопада 2020 року. Проте і у вказаному у графіку строк відповідач свої зобов'язання за договором підряду не виконав.
З урахуванням вище викладеного просив суд розірвати договір підряду, укладений 03 липня 2020 року між ним і ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з ФОП ОСОБА_2 сплачений аванс у розмірі 25 750,00 дол. США, що станом на 05 липня 2021 року за офіційним курсом Національного банку України становить 705 861,57 грн, та 3 500,00 грн, а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 8 200 192,65 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року,
з урахуванням ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 17 січня
2023 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір підряду від 03 липня 2020 року б/н, укладений між
ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 .
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс
в розмірі 25 750,00 дол. США, що станом на 05 липня 2021 року становить 705 861,57 грн та 3 500,00 грн, а також пеню в розмірі 8 200 192,65 грн.
Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 11 350,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасовано.
Справу № 754/12047/21 направлено на новий розгляд до першої інстанції.
17 квітня 2024 року представник відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвокат Морозова Ольга Станіславівна звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про передачу справи за територіальною підсудністю.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що предметом позову у спорі є вимога саме про стягнення грошових коштів, сплачених згідно договору підряду від 03.07.2020 року. При цьому умовами договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов'язання. Спір про стягнення грошових коштів безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання угоди, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про виконання/надання робіт у визначеному місці. Зобов'язання з оплати за договором не є такими, які належить через їх особливість виконувати тільки в певному місці.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року цивільну справу №754/12047/21 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживачів - передано на розгляд за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області (вулиця Берегова, 9, м. Овідіополь, Одеського району, Одеської області, 67801).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 11 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цурка Наталія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Деснянського районного суду м. Києва.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до першої інстанції, виходив із того, що суди не з'ясували, який вид договору підряду укладений між сторонами (підряд чи побутовий підряд) щодо здійснення монтажу металоконструкцій з морських контейнерів та проведення у них оздоблювальних робіт. При цьому саме від вирішення означеного питання залежить, зокрема, якими нормами регулюються відносини між сторонами (про підряд чи побутовий підряд) та можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів». Тобто, на думку апелянта, суд касаційної інстанції направив справу до першоі інстанціі саме для вирішення спору по суті,для встановлення які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Вказує на те, що суд першої інстанції при новому розгляді не виконав вказівки Верховного Суду, не вирішив спір по суті, не надав належної правової оцінки кожному аргументу позивача, не навів аргументованих мотивівїх відхилення, у зв'язку з чим безпідставно направив справу за підсудністю до іншого суду.
Вважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
05 вересня 2024 року від представника відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адвокат Морозова Ольга Станіславівна звернулась до Київського апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу в якому зазначала, що в апеляційній скарзі апелянт помилково посилається на невиконання судом першої інстанції вказівок Верховного Суду, так як на стадії підготовчого засідання суд не може розглядати справу по суті та надавати «належної правової оцінки кожному аргументу позивача». При цьому вважає, що відповідно до приписів законодавства, з урахуванням Постанови Верховного Суду від 31.01.2024 року, судом першої інстанції було розглянуто подане клопотання та прийнята вмотивована Ухвала.
Зазначає, що з урахуванням того, що на думку позивача даний спір виник між сторонами правочину в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виконання робіт за договором підряду, керуючись положеннями ст.20 ГПК України, ст.ст. 19, 27 ЦПК України, користуючись правом, передбаченим ст. 28 ЦПК України позивач звернувся за захистом порушеного на його думку права до Деснянського районного суду м. Києва.
Однак, представник вважає, що дана позиція позивача є такою, що не ґрунтується на приписах діючого законодавства України.
Зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, а не зобов'язання відповідача виконати роботи по договору.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позивачем у позовній заяві місцезнаходженням відповідача вказано АДРЕСА_1 , (юридична адреса).
З урахуванням вище викладеного просила суд відмовити у задоводенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 липня 2020 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 укладено договір підряду б/н.
Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони домовились, що за завданням замовника підрядник зобов'язується виконати своїми силами монтаж металоконструкцій з морських контейнерів, а також зробити в них оздоблювальні роботи згідно із завданням замовника за адресою: с. Мощун, Києво-Святошинський район, Київська область.
Перелік робіт включає в себе: закупівлю та доставку контейнерів, монтаж на ділянці, зведення перегородок, зовнішнє утеплення стелі та стін, монтаж стель
з дерев'яної вагонки, шпаклівка стін і стель санвузлів, облаштування чорнових
і чистових підлог з теплою підлогою, електротехнічні та сантехнічні роботи без установки кінцевих приладів, закупівля і установка вікон згідно із затвердженим переліком, покрівельні та фасадні роботи.
Підрядник зобов'язався доставити на об'єкт необхідні матеріали, конструкції, комплектуючі вироби, необхідні для подальшого виконання робіт. Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору.
У розділі 2 договору підряду сторони погодили, що витрати з доставки та розвантаження матеріалів несе підрядник, що входять у вартість цього договору.
Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості та придатності результату роботи. Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або відповідного зменшення оплати за виконану роботу, а також вимагати відшкодування, заподіяної замовнику шкоди у повному обсязі.
У розділі 6 договору підряду сторони погодили, що загальна сума договору становить 40 700,00 дол. США у гривневому еквіваленті.
Відповідно до розділу 7 договору підряду оплата за цим договором здійснюється авансовими платежами по етапах робіт до підписання акта, і в повній сумі - після підписання відповідного акта виконаних робіт. Розбивка робіт на етапи обговорюється усно.
На виконання умов, визначених у розділі 7 договору підряду, позивач видав авансом грошові кошти у розмірі: 03 липня 2020 року - 11 000,00 дол. США;
21 вересня 2020 року - 3 000,00 дол. США; 21 вересня 2020 року - 3 500,00 грн;
22 вересня 2020 року - 7 000,00 дол. США; 27 жовтня 2020 року - 950,00 дол. США; 30 жовтня 2020 року - 3 800,00 дол. США.
Згідно з розділом 3 договору підрядник зобов'язався розпочати роботи на наступний день після підписання договору та закінчити виконання робіт протягом восьми тижнів.
22 вересня 2020 року між сторонами в письмовій формі погоджено графік виконання робіт, згідно з яким кінцевим строком виконання робіт було
02 листопада 2020 року.
Передаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку захисту прав споживачівза підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області, суд першої інстанції послався на те, що між сторонами ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір підряду, тобто, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відтак, підстав для застосування альтернативної підсудності за вибором позивача згідно ч.5 ст.28 ЦПК України судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Скасовуючи рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року Верховний Суд звертав увагу на те, що правовідносини, які виникають з договору підряду, регулюються статтями 837-864 ЦК України, а з договору побутового підряду - статтями 864-874 ЦК України.
У частині першій, другій, четвертій статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (частини перша, третя статті 865 ЦК України).
Статтею 866 ЦК України передбачено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
За змістом частини першої статті 869 ЦК України, до реклами та інших пропозицій щодо роботи, яка виконується за договором побутового підряду, застосовуються положення статті 641 цього Кодексу, якою, в свою чергу встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Отже, законодавець розрізняє договір підряду, та договір побутового підряду, який є окремим видом договору підряду. Основною відмінністю договору побутового підряду є те, що договір побутового підряду є публічним договором.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17).
З урахуванням вище викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що фактичні обставини справи та наявні докази у справі, з урахуванням наведених правових норм, вказують на те, що між сторонами ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір підряду, тобто, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відтак, підстав для застосування альтернативної підсудності за вибором позивача згідно ч.5 ст.28 ЦПК України судом не встановлено.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що не дають підстав для визначення підсудності даної справи Деснянському районному суду м.Києва і посилання представника позивача на місце виконання договору, оскільки місцем виконання робіт за умовами договору визначена адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Мощун. Місце передання грошових коштів на виконання умов договору в даному договорі не визначено. Крім того, саме по собі місце передачі коштів за проведені роботи не може вважатися місце виконання договору.
Наведене свідчить про недотримання правил підсудності при поданні даного позову до Деснянського районного суду м.Києва, а тому справа підлягає направленню до належного суду за загальними правилами підсудності, а саме відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України.
Також колегія суддів зазначає, що усправі, що переглядається, при зверненні до суду позивач просив розірвати договір підряду, укладений 03 липня 2020 року між ним і ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача сплачений аванс у розмірі 25 750,00 дол. США, що станом на 05 липня 2021 року за офіційним курсом Національного банку України становить 705 861,57 грн, та 3 500,00 грн, а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 8 200 192,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на положення ч. 5 ст.28 ЦПК України та ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 837, 839, 846,849.852,854 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції при новому розгляді не виконав вказівки Верховного Суду, не вирішив спір по суті, не надав належної правової оцінки кожному аргументу позивача, не навів аргументованих мотивів їх відхилення, у зв'язку з чим безпідставно направив справу за підсудністю до іншого суду, колегія суддів відхиляє, оскільки при новому розгляді справи суд першої інстанції звернув увагу на висновки, які були викладені в Постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року, зокрема щодо необхідності під час нового розгляду справи зясувати, який саме вид договору підряду та можливість застосування до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів», що в свою чергу було підставою для визначення альтернативної підсудності даного позову за вибором позивача.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції в повному обсязі надів правову оцінку доводам позивача, а тому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з наданою судом першої інстанції оцінкою у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цурки Наталії Олександрівни.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цурки Наталії Олександрівни залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: