10 вересня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 755/2202/24
номер провадження 22-ц/824/12405/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - Гречан Марини Василівни
на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року /суддя Савлук Т.В./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», звернулося до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 77 403,00 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 20 773,99 грн., 3% річних у розмірі 6 155,25 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 77 403, 00 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 7 639, 24 грн. та 3% річних у розмірі 3 002, 87 грн., а всього на загальну суму 88 045 (вісімдесят вісім тисяч сорок п'ять) гривень 11 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових витрат. /а.с. 35-40/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, в частині відмови, представник ТОВ «Євро-Реконструкція» - Гречан М.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила стягнути 3% річних та інфляційні витрати з боржників.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що під час дії карантину заборонено нарахування неустойки (штрафів, пені), однак, така заборона не стосується 3% річних та інфляційний втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки вони є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов'язання та мають компенсаційний характер. Аналогічну позицію ВС викладав у своїх Постановах у 2019 та 2020 роках. Сплата пені передбачена ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Отже, наголошувала, що положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби», якими заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, не поширюються на предмет розгляду даної справи та не підлягають застосуванню. Вказувала і на те, що нарахування 3% річних та інфляційних збитків здійснені по 23.02.2022 р. - до введення в дію воєнного стану в Україні.
Відповідачі про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, отримали рекомендовані відправлення, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Відмовляючи у стягненні 3% річних та інфляційний втратах, суд першої інстанції вірно керувався нормами ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17.03.2020 року), про те, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат за період березня 2020 по дату завершення нарахування зобов'язань згідно розрахунку заборгованості - грудень 2023 року на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми матеріального права.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідачів, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за період по березень 2020 року, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 7 639,24 гривень та 3 % річних у розмірі 3 002,87 гривень.
Доводи апеляційної скарги в цій частині та практика, на яку посилається апелянт, не є релевантною до даних правовідносин, прийнята до встановлення карантину та заборони нарахування за ст. 625 ЦК України санкцій та компенсаційних платежів за несплату комунальних послуг.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в усіх його редакціях, п. 4 ч. 3 ст. 2 цього Закону визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Водночас, правозастосування ст. 625 ЦКУ (як загальної норми права) в даному випадку повинно враховувати суб'єктів, до яких застосовуються санкції - споживачів комунальних послуг - фізичних осіб, з метою захисту прав яких було запроваджено заборону на стягнення санкцій під час дії карантинних обмежень, оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» є спеціальними по відношенню до статті 625 ЦК України.
Отже, нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - Гречан Марини Василівни на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: