Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/3545/2024
м. Київ Справа №367/115/24
10 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.,
при секретарі - Смолко А.В.,
за участю прокурора - Зеленського І.В. ,
адвоката - Савенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 - Савенка Руслана Васильовича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2024 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 605гривень 60копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 19 червня 2024 року адвокат ОСОБА_3 - Савенко Руслан Васильович подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2024 року та закрити провадження у справі.
Апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що постанова Ірпінського міського суду Київської областівід 11 червня 2024 року незаконна та винесена з порушеннями матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у всіх протоколах про адміністративне правопорушення №2245, 2246, 2247, 2248 від 27 грудня 2023 року невірно зазначені анкетні дані ОСОБА_3 , а саме паспортні дані.
Звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено обґрунтувань та жодних доказів на підтвердження суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, тобто не встановлені і не доведена вина у формі умислу, мотив (корисливий або інші особисті інтереси як ознака суб'єктивної сторони складу правопорушення) та мета інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_3 особисто не готував відповіді на запити Управління стратегічних розслідувань у Київській області, а є лише підписантом таких відповідей.
Вказує, що важливим моментом при розгляді вказаної справи є встановлення моменту виявлення ймовірних правопорушень. У протоколах зазначається, що моментом виявлення правопорушень є дата складання протоколів. Сторона захисту не погоджується з цим, адже моментом виявлення ймовірних правопорушень є дата повідомлення правоохоронних органів щодо можливих ознак правопорушень у діях ОСОБА_3 чи самостійного виявлення таких фактів уповноваженими особами правоохоронних органів та складення відповідного рапорту.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 - Савенко Руслан Васильович підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, з підстав викладених у скарзі.
Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
Перевіряючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку учасників судового розгляду, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до протоколу ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді Коцюбинського селищного голови Бучанського району Київської області (далі - Коцюбинський селищний голова), будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону №1700-VII, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомив НАЗК про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, які виникли під час прийняття рішення про відмову в наданні на запит УСР в Київській області ДСР НП України від 04.09.2023 №4423/55/109/01-2023 інформації та копій документів відносно себе, як Коцюбинського селищного голови, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді Коцюбинського селищного голови Бучанського району Київської області (далі Коцюбинський селищний голова), будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, вчинивши дію в умовах реального конфлікту інтересів, а саме 07.09.2023 прийнявши рішення (підписавши листа №1005/01.29) про відмову в наданні інформації та копій документів відносно себе, як Коцюбинського селищного голови, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді Коцюбинського селищного голови Бучанського району Київської області (далі - Коцюбинський селищний голова), будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомив НАЗК про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, які виникли під час прийняття рішення про відмову в наданні на повторний запит УСР в Київській області ДСР НП України від 21.09.2023 №4731/55/109/01-2023 інформації та копій документів відносно себе, як Коцюбинського селищного голови, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді Коцюбинського селищного голови Бучанського району Київської області (далі Коцюбинський селищний голова), будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, вчинивши дію в умовах реального конфлікту інтересів, а саме 25.09.2023 прийнявши рішення (підписавши листа №1098/01.29) про відмову в наданні інформації та копій документів відносно себе, як Коцюбинського селищного голови, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
В частині 2 статті 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Зазначена норма закону за своїм змістом є бланкетною та відсилає для повного визначення його ознак до інших норм.
Згідно з Приміткою до статті 172-7 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII.
ОСОБА_3 будучи посадовою особою є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700-VІІ та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
Згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
При цьому, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особи, і кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, слід встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
1) наявність у особи факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
3) наявність повноважень на прийняття рішення/вчинення чи не вчинення дій;
4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість, прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.
Отже, обов'язковою ознакою конфлікту інтересів є наявність суперечностей між особистими інтересами та службовими повноваженнями особи, які можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Такий вплив може бути у разі наявності в особи дискреційних повноважень (коли особа може вибирати з декількох варіантів рішень чи дій той, який вважає найбільш прийнятним за відповідних обставин).
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 будучи Коцюбинським селищним головою (головою виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради), наділений повноваженнями на прийняття рішень, оскільки очолює виконавчий комітет ради та представляє раду.
Приватний інтерес ОСОБА_3 був зумовлений прагненням, в межах правового регулювання, не надавати інформацію відносно себе, як Коцюбинського селищного голови, з метою уникнення проведення перевірки щодо дотримання ним, як суб'єктом на якого поширюється дія Закону №1700- VII, вимог статті 28 даного Закону, та подальшого уникнення можливої відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП.
Наявність у ОСОБА_3 приватного інтересу не могло не впливати на об'єктивність або неупередженість прийнятого ним рішення та вчинення або не вчинення дій. Оскільки ОСОБА_3 прийняв рішення та вчинив дії щодо підписання листів від 07.09.2023 № 1005/01.29 та від 25.09.2023 №1098/01.29, то дані обставини свідчать про вплив його приватного інтересу на службові повноваження.
Наявність у ОСОБА_3 дискреційних повноважень обумовлена тим, що будучи селищним головою (керівником виконавчого комітету), він мав право вибору одного з правомірних рішень - підписувати лист-відповідь щодо надання чи ненадання інформації та документів по самому собі чи ні, які він мав можливість вчинити на власний розсуд.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об'єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Отже, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення № 2245, №2246, №2247, №2248 від 27.12.2023 року, запитами про надання інформації та копій документів УСР в Київській області ДСР НП України від 04.09.2023 року за вих. 4423/55/109/01-2023, повторно від 04.09.2023 року за вих. 4423/55/109/01-2023, від 21.09.2023 року за вих. №4731/55/109/01-2023, повторно від 21.09.2023 року за вих. №4731/55/109/01-2023, листами від 07.09.2023 року №1005/01.29 та від 25.09.2023року№1098/01.29 Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, рішенням Коцюбинської селищної ради «Про початок повноважень Коцюбинського селищного голови ОСОБА_3 » від 03.12.2020 року №1-1-ІХ, рапортом старшого оперуповноваженого 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР НПУ майора поліції Олега Трояна від 10.10.2023 року та іншими матеріалами справи.
Щодо доводів апелянта про те, що строки накладення адміністративного стягнення сплинули, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу, зібрані та проаналізовані необхідні докази та як наслідок, складено протокол про адміністративне правопорушення.
Оскільки протоколи про адміністративне правопорушення №2245, 2246, 2247, 2248 від 27 грудня 2023 року були складені 27 грудня 2023 року, то на момент їх розгляду судом першої інстанції, а саме станом на 11 червня 2024 року, строки, передбачені ст. 38 КУпАП не сплинули.
Щодо доводів апелянта про те, що невірно зазначені анкетні дані ОСОБА_3 , а саме паспортні дані, суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки матеріали справи містять паспортні дані ОСОБА_3 , зокрема, запит з Державної міграційної служби (Т.4 а.с. 16) відповідно до якого паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий Ірпінським МВ ГУМВС України в Київській області 18 жовтня 1996 року.
Доводи про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено обґрунтувань та жодних доказів на підтвердження суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, тобто не встановлені і не доведена вина у формі умислу, мотив (корисливий або інші особисті інтереси як ознака суб'єктивної сторони складу правопорушення) та мета інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП виражається як у формі умислу та і у формі необережності.
ОСОБА_3 мав дискреційні повноваження та міг на власний розсуд визначати вид і зміст свого управлінського рішення (як підписувати відповіді на запити Управління стратегічних розслідувань у Київській області, так і не підписувати їх).
В даному випадку судом розглядається не корупційне правопорушення, а адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, яке полягає у недотриманні обмежень, передбачених ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», якою зокрема передбачено, що особа має повідомляти про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а також не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, що в даному випадку ОСОБА_3 дотримано не було.
При цьому відсутність у ОСОБА_3 корисливого умислу в даному випадку жодним чином не впливає на кваліфікацію його дій (бездіяльності).
За таких обставин доводи, які викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_3 - Савенка Руслана Васильовича щодо незаконності постанови суду першої інстанції є необґрунтованими та, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_3 адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення.
При цьому апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_3 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 33, 36 КУпАП в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.172-7 КУпАП.
Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 - Савенка Руслана Васильовича залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: