Постанова
Іменем України
10 вересня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/15156/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
на ухвалу Ірпінського районного суду Київської області про залишення позову без розгляду
від 11 липня 2024 року
в складі судді Карабази Н. Ф.
у цивільній справі №367/1927/15-ц Ірпінського районного суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
третя особа - Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області (Відділ служби у справах дітей та сім'ї)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
В березні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи», Товариство) звернувся до Ірпінського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області (Відділ служби у справах дітей та сім'ї) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 11 липня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та фактично позбавляє позивача права на доступ до правосуддя, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача, оскільки подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача.
Зазначив, що залишаючи позов без розгляду, суд не зазначив в чому полягає неможливість ухвалення рішення за відсутності позивача та визнаючи явку обов'язковою суд не зазначив, які саме пояснення необхідні зі сторони позивача.
Суд не врахував, що справа направлена Верховним Судом на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівками надати оцінку зібраним у справі доказам, а відтак суд мав усі процесуальні можливості та підстави для розгляду справи за відсутності представника позивача, оскільки у справі вже були наявні усі докази, які мав оцінити суд.
За наведених обставин, просив скасувати ухвалу Ірпінського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на повторну неявку, належним чином повідомленого позивача, у судове засідання, явка якого визнана обов'язковою, просив відмовити у задоволенні апеляційний скарги, а ухвалу суду, як законну та обґрунтовану - залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити без задоволення.
Інші відповідачі, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання та їхніх представників.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, вислухала пояснення відповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач, явка якого в судове засідання визнана обов'язковою, повторно не з'явився в судове засідання, причини неявки суду не повідомив.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилався на те, що суд першої інстанції, не зазначивши обґрунтувань необхідності обов'язкової участі позивача у розгляді справи та за наявності заяви останнього про розгляд справи без його участі, дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду.
Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача, зокрема ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 та від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).
При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Разом з тим, положення ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду (дана правова позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19).
Положення ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, в судові засідання, призначені на 14 травня 2024 року та 11 липня 2024 позивач - ТОВ «Кредитні Ініціативи», належним чином повідомлений, про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
З матеріалів справи також вбачається, що дана справа перебуває в провадженні суду з 20 березня 2015 року, а постановою Верховного Суду від 06.03.2019 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто судові засідання у справі призначалися неодноразово.
Звертаючись до суду із позовною заявою, позивач просив розглянути справу без його участі у випадку неявки представника в судове засідання (том 1, а. с. 76).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що представник позивача 25.01.2023 зверталася до суду із окремою заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (том 3, а. с. 217-222).
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, через відсутність доказів направлення його іншим учасникам справи (том 3, а. с. 224).
02.02.2023 позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника (том 3, а. с. 226-228).
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, для залишення позову ТОВ «Кредитні Ініціативи» без розгляду. Такий висновок суду першої інстанції суперечить вищенаведеним правовим позиціям Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про залишення позову без розгляду судом постановлено з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення позову ТОВ «Кредитні Ініціативи» без розгляду, за відсутності умов, передбачених п. 3. ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є помилковим.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського районного суду Київської області від 11 липня 2024 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська