Справа № 291/1719/23
Головуючий у 1-й інстанції: Митюк О.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
10 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Остапчука І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови,
в грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представники відповідачів, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представників відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №952182 від 26.11.2023 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., за те, що позивач, 26.11.2023 року о 19 год. 19 хв. в с.Заріччя по вул.Сквирській, керував транспортним засобом марки «Чері Амулет», д.н.з. НОМЕР_1 в якого не працювала під світка державного номерного знаку в темну пору доби, будучи позбавлений права керування транспортними засобами Ружинським районним судом строком на один рік, не надав реєстраційні документи на транспортний засіб, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн..
Свідок ОСОБА_2 , суду першої інстанції пояснив, що ОСОБА_3 не вживав з ними спиртні напої у ОСОБА_4 .. Бачив як приїхав до ОСОБА_4 ОСОБА_3 автомобілем позивача.
Свідок ОСОБА_5 , суду першої інстанції пояснив, що десь приблизно в листопаді 2023 року його попросив знайомий ОСОБА_1 його автомобілем допомогти завести зерно до млина, щоб перемолоти на корм для тварин. Близько 15 год. цього дня він прийшов до доми до позивача завантажити мішки із зерном до багажника його автомобіля, після чого він сів за кермо автомобіля і вони поїхали до ОСОБА_4 , що проживає в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 має власний млин. ОСОБА_4 допоміг перемолоти зерно. ОСОБА_1 його пригостив горілкою, яку привіз із собою. Вони розпили пляшку на трьох ( ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та позивач), закусили, після чого він сів за кермо його автомобіля і вони поїхали на вул.Сквирська, де проживає його мати. За те, що допоміг позивачу він йому дав мішок товчі, яку вони вигрузили матери. Від'їхавши 10-20 метрів від будинку матері автомобіль втратив керування, він загальмував і вони почали шукати причину несправності. Як вияснилося, на автомобілі відкрутилася та загубилася гайка з наконечника рульової тяги. А так як він проживає недалеко від того місця, вирішив піти додому за ключами і гайкою, а в автомобілі залишився позивач, коли пішов машина була заведена, бо на дворі було холодно. Випадково в автомобілі ОСОБА_1 залишив свій телефон. Коли була поліція його не було, він нічого не бачив.
Свідок ОСОБА_7 , суду першої інстанції пояснила, що вона була вдома коли приїхали ОСОБА_3 , ОСОБА_8 до його чоловіка перемолоти зерно. Як змололи випивали надворі, горілку привіз ОСОБА_8 , але згодом вона їх розігнала бо у чоловіка багато домашніх справ. Автомобіль яким приїхали до них належить ОСОБА_9 , а хто був за кермом вона не бачила.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові, а висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Пунктами 2.1а та2.1ґ ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч.1 ст.121-3КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими),з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюютьйого ідентифікацію,забрудненим номерним знаком,якщо така забрудненість недає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 07.09. 2023 року громадянин ОСОБА_1 позбавлений права керування строком на 1 (один) рік за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівником поліції ОСОБА_10 був позбавлений права керування транспортними засобами.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
На підтвердження правомірності спірної постанови відповідачем до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву надано відеозапис обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис встановлено, що, автомобіль у якому перебували працівники поліції рухався по дорозі та під'їхав до транспортного засобу, який знаходився у нерухомому стані, на місці водія сидів позивач. Після цього зафіксовано спілкування інспектора поліції із позивачем.
Також в суді апеляційної інстанції був допитаний поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Бердичівського районного відділу ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції Прокопенко Владислав Володимирович. Під час надання пояснень ОСОБА_10 повідомив суд, що не точно пам'ятає події, які відбулись 26.11.2023 року, та не впевнено повідомив про рух автомобіля позивача. А тому, колегія суддів критично оцінила вказані пояснення свідка.
Враховуючи наведене, відповідачами як суб'єктами владних повноважень належними доказами не доведено правомірність свого рішення, а факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП не підтверджується матеріалами справи та спростовано в ході судового розгляду даної справи.
А тому, колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, з метою дотримання вимог ч.3 ст. 286 КАС України, скасовуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів виходить з такого.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області судовий збір в розмірі 1342 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 травня 2024 року скасувати.
Прийняти нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Бердичівського районного відділу ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції Прокопенка Владислава Володимировича серії БАД №952182 від 26 листопада 2023 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.