Справа № 320/7092/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
10 вересня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту,
в лютому 2024 року Головне управління ДПС у місті Києві звернулося до суду із заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м.Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заяву Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обгрунтованності умовного адміністративного арешту майна платника податків.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головне управління ДПС у м. Києві прийняло наказ №627-п про проведення фактичної перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , з 06.02.2024 тривалістю 10 робочих днів.
06.02.2024 посадові особи Головного управління ДПС у м.Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення із направленням про проведення перевірки господарської одиниці торгової точки відповідачки здійснили виїзд за адресою, однак, представник відповідачки (адвокат Трофімов Б.В.) не допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки.
Факт відмови в допуску до фактичної перевірки зафіксований в акті від 06.02.2024, один примірник якого вручений ОСОБА_2
07.02.2024 керівник Головного управління ДПС у м.Києві прийняв рішення №2 про застосування адміністративного арешту.
З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача, позивач звернувся до суду з цією заявою.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з закінчення строку, передбаченого ст.94 ПК України, на дату ухвалення судом рішення у цій справі та припиненням арешту майна, застосованого рішенням від 07.02.2024 №2.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПКУ (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 ПК України).
Нормами пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПКУ, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПКУ, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
За змістом пункту 94.1 статті 91 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна).
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 вказав, що у разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.
Таким чином, під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.
Вирішуючи заяву, суд враховує приписи пункту 94.10 статті 94 ПК України, згідно з яким арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Рішення №2 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача прийняте позивачем 07.02.2024.
Заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2 позивач подав до Київського окружного адміністративного суду 08.02.2024.
Ухвалою від 08.02.2024 Київський окружний адміністративний суд заяву Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2 передав за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Зазначена справа надійшла до Хмельницького окружного адміністративного суду 19.02.2024, після закінчення встановленого пунктом 94.10 статті 94 ПК України 96 годинного строку для підтвердження судом обґрунтованості рішення від 07.02.2024 №2.
Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Тобто, відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 ПК України, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим має наслідком припинення адміністративного арешту майна платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2022 у справі №805/3576/17.
Оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.02.2024 №2 минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, застосований цим рішенням адміністративний арешт є припиненим з 11.02.2024 відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.
Отже, на час розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом заяви позивача від 08.02.2024 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, застосованого рішенням від 07.02.2024 №2.
В межах процедури, визначеної статтею 183-3 КАС України суд наділений повноваженнями розглянути подання контролюючого органу у 96 годинний строк з моменту прийняття податковим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із закінченням зазначеного строку на дату ухвалення судом рішення у цій справі та припиненням арешту майна, застосованого рішенням від 07.02.2024 №2 підстави для задоволення заяви відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 вересня 2024 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.